РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНОГО УСПІХУ
2.1 Сутність поняття "політичний успіх"
Загальною метою діяльності в усіх сферах громадського життя є досягнення успіху як своєрідного показника реалізованості конкретних цілей, планів, стратегій поведінки людей. Дана діяльність може мати різний зміст, сенсову, прагматичну, моральну спрямованість, характеризуватися різними способами втілення в життя, але спільним було і залишається прагнення досягти бажаного результату - успіху.
Результати багаторічних досліджень підтверджують значущість мотивації досягнення успіху для цілеспрямованої діяльності людини, що значною мірою визначає її місце та роль в суспільстві. Успіх можна розглядати як співвідношення ідеального та матеріального початків. Людина, вмотивована досягти поставленої мети, спирається на певну ідеалізовану модель, яка характеризується відносною впорядкованістю. В той же час реальність диктує свої умови реалізації запланованого, що досить часто супроводжується відхиленнями від початкового "ідеального проекту", пошуком додаткових засобів досягнення мети. Все це загострює проблему відповідності цілей та засобів їх досягнення існуючим критеріям оцінки і виявляє схильність індивіда раціонально оперувати матеріальною реальністю задля досягнення мети. Виходячи з цього, успіх є цілераціональним в задумі, передбачає наявність відповідного рівня культури та виступає специфічним видом конкуренції в певній сфері діяльності людини [122, 97-99].
Успіх можна класифікувати: по виду, типу, масштабу, формі. В залежності від сфери досягнення він може бути таких видів - економічний, політичний, соціальний, діловий. По типу суб'єкта - успіх буває індивідуальним та корпоративним, за масштабом - локальний, ситуаційний, спеціальний, універсальний. По формі він може бути позитивний (об'єктивний, реальний) чи негативний (уявний, суб'єктивний) [112, 117]. На думку Г.Л.Тульчинського, існує чотири різновиди успіху, що виступають рівнями самореалізації людини: 1) успіх-популярність як широке визнання діяльності, 2) успіх як визнання "значимими іншими", 3) успіх-подолання, що заключається у вирішенні людиною проблем та протиріч життя, 4) успіх як реалізація потенціалу [72, 251].
Політичний успіх, відповідаючи цим загальним характеристикам успіху взагалі, набуває нових специфічних рис, які формуються під впливом особливостей функціонування політичної сфери суспільства. Виступаючи однією із складових мотивації політичної діяльності, він визначає не тільки міру її успішності чи неуспішності, а й позицію суб'єкта в межах політичного простору. Це дозволяє, на певному рівні абстрагування, розуміти його як фактор висхідного або низхідного переміщення в ієрархії позицій, визначених політичним простором. При цьому кожна з позицій акумулює в собі відповідний ступінь влади та пов'язаних з нею привілеїв. Такі загальні характеристики політичного успіху вказують на його ситуативність, сформовану під впливом особливостей політичної сфери, прагматичність та чіткий розрахунок втрат і переваг, що загострює проблему взаємодії моралі і політики в процесі його досягнення, оскільки результати політичної діяльності стосуються інтересів великих соціальних груп.
Як правило, політична кар'єра більшості суб'єктів політики не закінчується виграшем чи програшем у виборах, або успіхом чи не успіхом в інших політичних ситуаціях. Політичне життя кожного з них насичене багатьма більш або менш вагомими досягненнями та подіями, що можуть оцінюватися як успіх чи невдача. Політичний успіх окремого суб'єкта є співвідношенням його успіхів та невдач, що визначають у підсумку міру його успішності. Дана категорія не "абсолютна". Можна говорити про успіх у конкретних ситуаціях, подіях політичного життя, та про "успішність" як інтегративний показник. Крім того, слід розрізняти успішність поточного положення суб'єкта в ієрархії владних відносин та перспективний політичний успіх.
Особливості політичного успіху вказують на чітко виражену відмінність від інших видів успіху. Його досягнення потребує акумуляції значних особистих ресурсів людини, здатності орієнтуватися в багатоманітті політичних ситуацій і відповідати на їхні виклики. Мотивація людини на досягнення політичного успіху пов'язана з так званим прагненням "волі до влади", що є внутрішньою потребою виживання в умовах постійної конкуренції [69]. Всі ці фактори спонукають до детального аналізу та вивчення сутності політичного успіху на основі його структурування в межах політичного простору та визначення взаємозв'язків основних елементів, що виступає метою даного підрозділу.
Структуризація політичного успіху здійснюється в системі координат, яка охоплює соціально-просторові та часові характеристики. Процеси взаємодії суб'єкта політики і суспільства завжди пов'язані з певною територією, тобто політичні відносини існують в конкретному просторі, який постійно самовдосконалюється. Ці просторові зміни завжди розділені часовими проміжками, які відображають послідовність розвитку політичних процесів. Отож, простір і час виступають сутнісними формами політичного буття [1, 27]. Тобто політичний успіх є явищем політичного простору, яке виникає в той чи інший час та зазнає впливу основних характеристик заданих сутнісних форм. Під ці характеристики підпадають і політичні суб'єкти. Кожна людина живе в рамках певного географічного простору, але при цьому вона наділяє його рисами та якостями, які необхідні для міжособового спілкування. Тому даний простір постає в якості "...параметрів особистості, які пропонує людині культура. Індивід засвоює її - через мову, виховання, соціальне навчання в своєму соціальному досвіді. Кожен, окремо взятий член суспільства, засвоює з цієї картини стільки зможе. Картина світу - це лише можливість, міра оволодіння нею залежить від конкретних умов та індивідуальних якостей людини, і вона присутня в його свідомості та підсвідомості, проявляючись в її поведінці, незалежно від міри знань про її існування..." [192, 142-143