РОЗДІЛ II
ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ ГРАФІЧНО-СЕМАНТИЧНОГО
ПРОСТОРУ ІСПАНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ
2.1. Cтратегії формування естетичного простору іспанських поетичних текстів другої половини ХХ століття.
У полі пильної уваги лінгвіста перебуває не тільки сам текст як об'єктивна лінгвістична даність, але і його характеристики: автор і читач, що стоять за текстом, стратегії, мета і перспектива тексту, особливості комунікативної ситуації.
Ми виходимо з положення про те, що у повідомленні актуалізуються "різноманітні аспекти концептуальної організації знань", які задіяні у процесах породження та розуміння думки [49, с. 10]. Описуючи повідомлення у цьому ракурсі, ми маємо можливість застосувати до його дослідження власне лінгвістичну "технологію" з урахуванням таких параметрів, які дозволяють інтерпретувати інформацію через аналіз і смислопородження різних одиниць у тексті. Цей аналіз був би свідомо неповним без звертання до когнітивних категорій, оскільки за значеннями слів "стоять тісно пов'язані з ними когнітивні структури - сутності, які можна описати однією зі спеціально розроблених мов представлення знань. Елементами такої мови є фрейми, сценарії, плани..." [14, с. 14]. Такі когнітивні сутності дозволяють дослідити ситуативно-тематичне розгортання думки поета у рамках комунікативної ситуації, що наділена соціальною значимістю, прогнозувати інтерпретацію тексту з урахуванням авторських інтересів, поглядів, точок зору та інтенцій [176, с. 184].
Таким чином, тип поведінки автора у ситуації спілкування, що "обумовлений та співвіднесений з планом досягнення комунікативних цілей у рамках типового фреймового сценарію функціонально-семантичних репрезентацій", можна визначити як комунікативну стратегію [153, с. 103].
Аналіз комунікативних стратегій включає вивчення мовленнєвих форм реалізації певних комунікативних інтенцій, що втілюються у тій чи іншій послідовності комунікативних актів. Ч.Фернандо відзначав велику роль досвіду людини у визначенні поняття комунікативної стратегії як "складної когнітивної моделі узагальнення минулого досвіду, що включає особистісні, локальні, діяльнісні й інші параметри, організовані у свідомості і пам'яті певним чином" [237, с. 110-111]. А.Вежбицька велику увагу приділяє цінностям і нормам комунікативної культури етносу, до якого належать комуніканти, а також ситуативним, енциклопедичним, референтним знанням, тобто їхнім картинам світу [282].
Ми визначаємо комунікативну стратегію як сценарій запланованих дій (мовленнєвого та немовленнєвого характеру), спрямованих на досягнення комунікативних цілей поета шляхом мовленнєвого впливу на читача. Цей сценарій включає вибір внутрішнього смислового простору тексту, способу, каналів і засобів комунікації, місця породження смислу в тексті.
У дисертаційному дослідженні нами були виокремлені та ідентифіковані такі стратегії формування естетичного простору іспанських поетичних текстів другої половини ХХ століття.
2.1.1. Мовно-поетичні стратегії - засіб створення сильних позицій поетичного повідомлення.
Мовно-поетичні стратегії, що використовують мовні засоби з метою вираження інформації у поетичному повідомленні, є послідовністю інтенцій, орієнтованих на виявлення тих знань і думок людини про світ, які дозволяють виділити об'єкт серед інших об'єктів такого типу, пов'язати його з важливими для читача ціннісними поняттями, впливаючи на його сприйняття.
Мовно-поетичні стратегії включають стратегії з орієнтацією на семантичний складник поетичного тексту, коли його основна впливова сила міститься у семантиці мовних одиниць; стратегії з орієнтацією на фонетичний складник поетичного тексту, що спрямовані на акцентуацію його звукової організації.
2.1.1.1. Стратегії з орієнтацією на семантичний складник іспанського поетичного тексту.
Стратегії з орієнтацією на семантичний складник поетичного тексту - це стратегії, що допомагають виявити взаємодію між мисленням і мовленнєвими процесами, пояснити й інтерпретувати механізми передачі концептів мовними засобами через певні значення, граматичні форми, синтаксичні структури, тобто розкрити процеси їхньої вербалізації та мовної репрезентації. Адже поетичні тексти як витвори словесного мистецтва створюються з орієнтацією на максимальний вияв семантичного потенціалу мовних одиниць, свободи лексико-семантичної сполучуваності.
Підґрунтям комунікативних стратегій з орієнтацією на семантичний складник поетичного тексту є концептуалізація інформації, що здійснюється за допомогою експліцитних та імпліцитних структур (структур відкритості й прихованості), які утворюють текстові концепти - актуалізатори особистісних смислів поета. Розкриття текстового концепту як певного ментального утворення вимагає від читача когнітивного та емоційного напруження, проникнення, емпатії в авторський задум [164, с. 211]. При цьому читач залучає свої фонові знання про світ, соціальні стереотипи, уявлення про наміри автора, відомості про властивості певної мови або інших семіотичних систем. Таке напруження, або "внутрішнє натягнення" долається при успішному декодуванні, коли отримані читачем результати відповідають його очікуванням або задають багатозначність полю невиправданих очікувань, що є, можливо, метою поетичного тексту.
Семантичний складник іспанських поетичних текстів найчастіше представлений соціопсихічними утвореннями, які слугують орієнтирами буття, наприклад, життя, кохання, смерть, добро, зло, доля. Ми виділяємо універсальні базові концепти іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття: концепти "життя", "кохання" та "смерть".
Концепт "життя" розкривається:
* через образ-схему "життя є вмістилище нещасть" ("todo es
destiempo"), що повністю відповідає світовідчуттю людини другої половини ХХ століття і втілюється у лексемах - heladо, sangrar, roto, bajo, destiempo, encono:
?O fue helada temprana, porque el astro ya sangra,
porque nada es verano, roto vientre que ha abierto
porque to
- Київ+380960830922