РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО - СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА КОНЦЕПТУ ”ЖІНОЧІСТЬ”
2.1. Польовий та фреймовий підходи до вивчення лексичної структури концепту
Одним з методів концептуального аналізу є вивчення лексичних засобів, які
регулярно виступають в якості номінацій концепту. У кожній мові є певний,
історично та культурно визначений корпус номінантів того чи іншого концепту.
Лексичні одиниці, що репрезентують концепт, відображають зміни, які
відбуваються у певній лінгвокультурі та є віддзеркаленням відмінностей, які
відрізняють одну лінгвокультуру від іншої. С. Г. Воркачов у семантичній
структурі концепту виділяє два ряди семантичних ознак: по-перше, семи, спільні
для усіх його мовних організацій, які утворюють його понятійну або прототипічну
основу, та, по-друге, семантичні ознаки, спільні принаймні для частини його
реалізацій, які відзначені лінгвокультурною, етносемантичною специфікою та
пов’язані з ментальністю носіїв мови або з менталітетом національної мовної
особистості [53].
Аналіз лексичної структури концепту полягає у виділенні його ядра (словникового
значення тої чи іншої лексеми) та периферії, яку, вслід за В. А. Масловою,
визначаємо як суб’єктивний досвід, різні прагматичні складові лексеми,
конотації й асоціації [151, с. 45]. Лексична структура концепту розглядається у
когнітивних дослідженнях як польова структура. При цьому сучасні дослідники
вдаються до таких термінів як лексико-семантична група [139], абстрактне
семантичне поле [144], концептуальне поле [232], семантико-тематичне поле [85]
тощо. Польовий підхід до дослідження лексики широко використовується
структурною лінгвістикою. Основною відмінністю когнітивного підходу до вивчення
лексичних полів є зв’язок значення слова зі структурою знання, що лежить в його
основі, в той час як структурна лінгвістика займається дослідженням груп лексем
заради них самих [30, с. 30].
Вивчення лексичної структури концепту як польової структури передбачає
виділення ядерних та периферійних елементів. Ядро концепту визначається як його
базовий шар та сукупність когнітивних шарів та когнітивних сегментів у
сукупності когнітивних ознак, що їх утворюють. Периферію концепту складає його
інтерпретаційне поле – сукупність слабко сконструйованих предикацій, які
відображають інтерпретацію окремих концептуальних ознак та їх сполучень у
вигляді тверджень, установок свідомості, що випливають у даній культурі із
змісту концепту [209, с. 61]. М. В. Нікітін називає ядро концепту його
інтенсіоналом, який вписує концепт у глобальну когнітивну структуру знання.
Периферійне поле концепту утворюється його імплікаціоналом – сукупністю ознак,
з різним ступенем ймовірності пов’язаних з ядром. Імплікаціонал вписує концепт
у глобальну структуру знання у її горизонтальному (лінійному) вимірі – як ланку
загальної системи зв’язків та взаємодії сутностей [168, с. 54].
Однією з методик концептуального аналізу є вивчення концепту через
лексико-граматичне поле лексеми, що його репрезентує [50]. При цьому під
лексико-граматичним полем розуміють „об’єднання лексем, їх словоформ і
дериватів, певним чином упорядкованих” [50]. Абстрактний характер концепту
зумовлює необхідність включення до числа його мовних репрезентантів лексем
різного ступеню абстракції. Як зазначає І. А. Стернін, жоден концепт не може
бути представлений як жорстка структура, тотожна значенню слова [209, с. 58].
Базові номінанти, або, за визначенням І. Стерніна, ключові слова-репрезентанти
[209, с. 61] концепту „Жіночість” є спільними для вікторіанської культури і для
сучасного дискурсу. Проте, як зазначає А. П. Мартинюк, відтінки значень, що
несуть прагматичну інформацію, формуються у діахронічній вертикалі дискурсу.
тобто в історичному контексті [147]. Лексичні одиниці матеріально фіксують
чисельні культурні трансформації, що відбувається на тому чи іншому етапі
розвитку етносу [122, с. 218].
Встановлення семантичного обсягу лексем, що вербалізує концепт, полягає у
виявленні диференційних та контекстуальних сем, які створюють у тексті різні
конотативні смислові відтінки значення. Крім того, як зазначає А. П. Мартинюк,
номінації жіночого роду реалізують цілу низку асоціативних смислів, які не
можуть бути кваліфіковані як конотації, оскільки вони не залучені до структури
значення номінації, а набуваються в дискурсі [148, с. 162]. Для аналізу даних,
отриманих під час компонентного аналізу, С. А. Жаботинська пропонує концепцію
базових фреймів. Дослідниця виділяє предметний, акціональний, посесивний,
таксономічний та компаративний типи фреймів. В результаті інтеграції базових
фреймів виникає міжфреймова сітка, яка відображає структуру лексичного значення
[80, с. 84 ]. Дослідниця розглядає базові фрейми як свого роду „будівельні
блоки” для ментальної репрезентації тої чи іншої області людського досвіду [80;
с. 88]. С. А. Жаботинська вважає, що базові фрейми можуть бути використані в
якості універсального інструментарію для структурації інформації, що стоїть як
за окремою лексичною одиницею, так і за лексичним полем [80, с. 91 ].
Визначення семантичного обсягу концептуального поля відбувається на основі
словникових дефініцій, проте подібний підхід виявляється недостатнім для
вивчення концептів, що мають складну семантичну структуру, характеризуються
універсальною та водночас культурно обумовленою природою, розмаїттям авторських
інтерпретацій тощо. До числа таких концептів належить концепт „Жіночість”, який
розглядається у даній роботі як такий, що є ширшим та більш абстрактним за
концепт „Жінка”. Виявлення корпусу номінантів концепту „Жіночість”
ускладнюється тим, що його не можна обмежити лише фемінізмами (що
- Київ+380960830922