РОЗДІЛ 2
ПРИНЦИПИ І ЗМІСТ НАВЧАННЯ
УСНОГО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ
СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
2.1. Принципи навчання ділового спілкування англійською мовою
Протягом останніх тридцяти років загальноприйнятим для методики викладання ІМ
є комунікативний підхід до навчання. Цей підхід, проте, не відкидає прийоми і
методи, що існували до нього, а лише підкреслює важливість розвитку в учнів
уміння практично користуватися реальною мовою. Саме тому більшість методистів
наполягає на терміні «підхід», а не «метод». Дж.Річардс і Т.Роджерс, наприклад,
зазначають, що комунікативний підхід дає більше простору для індивідуальних
інтерпретацій, ніж інші [187, с.83]. У його основі лежать два положення: (1)
метою навчання є формування комунікативної компетенції; (2) у навчанні повинен
враховуватися взаємозв'язок мови і спілкування [187, с.66]. На цій основі
можливі різноманітні варіації (див. [95]).
Принципи комунікативного підходу до навчання ІМ розглядали багато авторів
(В.О.Бухбіндер, І.Л.Бім, Г.В.Рогова, Н.І.Гез, М.Л.Вайсбурд, Н.К.Скляренко та
ін.). Щоб показати, наскільки різноманітні ці принципи, розглянемо їх набір
тільки у двох класиків комунікативного підходу – Ю.І.Пассова і В.Л.Скалкіна.
Ю.І.Пассов називає такі принципи навчання ІМ: принцип мовленнєво-мисленнєвої
активності, принцип індивідуалізації за провідної ролі її особистісного
аспекту, принцип функціональності, принцип ситуативності, принцип новизни.
Принагідно зазначимо, що Ю.І.Пассов виділяє серед принципів комунікативного
підходу більш часткові положення, які він називає аспектами [117, с.45-113].
Дещо інша картина представлена В.Л.Скалкіним, який вважає основними такі
принципи: комунікативна спрямованість, моделювання типових комунікативних
ситуацій, навчання діалогу як мовленнєво-мисленнєвої діяльності, навчання
діалогічного мовлення як форми соціальної поведінки, відпрацювання
соціально-мовної стереотипії діалогічного контакту, адекватне врахування
типології діалогічного мовлення, багатоступеневий підхід до навчання діалогу,
принцип ролей [138, с.31-35].
Спільними в цих авторів є тільки три принципи, чи аспекти: комунікативна
достатність, комунікативність мовленнєвих операцій, ситуативність, та й то
окремі автори вкладають у них свій зміст. Решта принципів взагалі непорівнянні,
що і зумовило нашу спробу визначити, які саме принципи комунікативного підходу
актуальні для навчання ДС англійською мовою в ВТНЗ.
Ми пропонуємо власну класифікацію принципів комунікативного підходу, виділивши
серед них принципи, (1) пов'язані зі змістом навчання, (2) з моделлю навчання
ділового спілкування і (3) з організацією процесу навчання. Розглянемо їх
значущість для навчання ДС англійською мовою. Перша група принципів пов’язана
переважно з проблемою, чому навчати студентів. Ці принципи використовуються при
визначенні сфер спілкування і кола комунікативних ситуацій, релевантних для ДС,
при доборі навчальних матеріалів тощо. Друга група принципів пов’язана з
плануванням занять з ділової АМ і визначає структурування навчального
матеріалу, доцільне співвідношення уваги до формування лінгвістичної,
соціолінгвістичної, прагматичної компетенцій. Третя група принципів пов’язана з
організацією власне процесу навчання і визначає поведінку викладача на занятті
з ділової АМ.
Наш вибір визначався в цілому специфікою навчання ДС англійською мовою в ВТНЗ і
законами дидактики.
Принципи, пов'язані зі змістом навчання
Дидактичний принцип зв'язку навчання з життям актуалізується за допомогою ряду
методичних принципів навчання ІМ, у тому числі і ДС. Він полягає в тому, що
відбір змісту навчання ДС визначається діяльністю фахівця, для чого необхідно
враховувати потреби студентів з погляду (1) відбору типових ситуацій для
навчання спілкування, (2) визначення достатнього рівня розвитку комунікативної
компетенції і (3) відбору автентичних навчальних матеріалів.
Урахування потреб студентів виражається передусім у відборі кола типових
комунікативних ситуацій для навчання спілкування, що тісно пов'язане з
принципом комунікативної достатності.
Принцип комунікативної достатності рівня розвитку комунікативної компетенції
розуміється як (1) мінімальний рівень компетенції у тому виді МД, що
розвивається, який дозволяє цій МД функціонувати, і (2) мінімально необхідне
коло мовленнєвих завдань, яких учні мають навчитися розв’язувати, тобто мінімум
типових комунікативних ситуацій [153, с.38]. Цей принцип був уперше
сформульований Е.П.Шубіним і розвинений О.Б.Тарнопольським.
Автентичність навчальних матеріалів. Автентичними звичайно називаються
матеріали «спочатку створені для носіїв мови» [181, c.39]. Позитивною якістю
автентичних матеріалів, по-перше, є те, що вони позитивно впливають на
мотивацію студентів, оскільки вони відображають реально існуючий світ,
пов'язані з реальним життям. По-друге, в них відображене живе мовлення зі всіма
його повторами, уточненнями і неохайністю – те, що інженери справді зустрінуть
у природному спілкуванні з іноземцями. Разом з тим і в реальному спілкуванні
мовець враховує здібності слухача, наприклад, з іноземцем своєю мовою ми
говоритимемо повільніше, виразно, спрощуючи фрази, і все одно наше мовлення
залишиться мовленням носіїв мови. Тому деяка адаптація не позбавляє мовлення
автентичності.
Принципи, пов'язані з моделлю навчання ділового спілкування
Навчання спілкування через спілкування (або природність) є принципом як
інтенсивного навчання ІМ [75, с.4], так і комунікативного підходу до навчання
ІМ. Із самої назви комунікативного підходу до викладання ІМ випливає, що в
центр уваги ставиться навчанн
- Київ+380960830922