РОЗДІЛ 2
Засоби вираження семантики дистрибутивності в сучасній українській літературній
мові
В останні десятиріччя у лінгвістиці спостерігають виразний поворот до вивчення
змістової сфери мови. Саме активізація семантичних студій найбільше помітна в
галузі синтаксису. Цілу низку теоретичних праць присвячено дослідженню
змістової організації основної одиниці синтаксису – реченню та його
конститутивному компонентові – дієслівним предикатам [44; 75; 190]. Принципово
важливим для нашого дослідження є твердження про те, що «структурні особливості
мови, зокрема лексико-граматична природа дієслова, ужитого у функції предиката,
відіграють вирішальну роль при конструюванні семантичної структури речення»
[12: 13].
Дієслівні предикати з дистрибутивним значенням вирізняються з-поміж інших своєю
найістотнішою ознакою – здатністю виражати кількісний повтор дії. Аналіз
фактичного матеріалу показав, що вказана семантика передається цілою низкою
мовних показників на словотвірному, лексичному та синтаксичному рівнях.
2.1. Лексико-семантична група дистрибутивних дієслів у складі лексики сучасної
української літературної мови
Увагу мовознавців традиційно привертав лексико-граматичний клас дієслів, його
граматичні категорії. Ще О. О. Потебня, розкриваючи механізм вираження думки в
слові, зазначав: «Граматична форма є елементом значення слова, але в слові все
залежить від уживання в мовленні» [207: 39].
Застосовуючись у реченні, дієслово набуває рис, властивих лексико-семантичній
групі (ЛСГ), до якої воно входить. Тому перед аналізом семантико-синтаксичної
структури речення необхідно звернутися до характеристики складу тієї ЛСГ,
одиниці якої виступають у ролі предикатів досліджуваних конструкцій.
Дистрибутивні предикати в українській мові не виділяються в окремий семантичний
тип, хоча посідають помітне місце серед усього загалу предикатів за здатністю
набувати семантики багаторазової повторюваності. Дистрибутивні предикати
належать до предикатів «класу дій, абстракцій, узагальнень великої кількості
конкретних дій» [222: 91].
Дієслова з дистрибутивним значенням тривалий час не були об’єктом спеціального
дослідження, а лише згадувалися мовознавцями в окремих працях, що містили
загальні зауваження відносно названої групи.
2.1.1. Критерії виокремлення дієслів із значенням дистрибутивності
Клас дієслів, що називають і кваліфікують дистрибутивну дію, досить великий за
обсягом, надзвичайно розгалужений і складний в семантичному плані. Наявні
класифікації дистрибутивних дієслів ґрунтуються на різних критеріях, які важко
звести до спільного показника. Автори досліджень (О. В. Бондарко, Ю. С. Маслов,
М. А. Осипова, Ю. Хартунг, А. П. Загнітко, М. О. Шелякін, Н. М. Мединська та
ін.) виокремлюють у дієсловах на позначення розподільної дії диференційні
ознаки, що відрізняються як за обсягом, так і за співвіднесеністю між собою
[48; 174; 189; 258; 110; 277; 178]. Проте підґрунтям усіх класифікацій є
кореляція мовних засобів вираження з різнобічно віддзеркалюваною дійсністю.
Виявити системні відношення в лексиці досить складно. Такі труднощі пояснюються
чисельністю та відкритістю словникового складу, багатозначністю слів, а також
безпосереднім зверненням лексики до реальних позамовних ситуацій. Так,
Е. В. Кузнєцова зауважує, що «лексико-семантичні групи слів не становлять чітко
розмежованих класів лексичних одиниць. Це такі об’єднання слів, які
накладаються одне на одне, взаємно проникають одне в одне, «перетинаються» одне
з одним. І це не дає підстав для сумнівів у системності характеру лексики.
Суттєвою ознакою системності лексики і є цей особливий спосіб існування й
взаємодії основних парадигматичних угруповань слів» [149: 7].
Для виокремлення ЛСГ дистрибутивних дієслів передусім необхідно обґрунтувати
класифікаційні межі названої семантичної категорії, чітко відмежувати її від
подібних за семантичними показниками категорій.
До питання розподілу дієслівних значень зверталася ціла низка лінгвістів
(Л. В. Щерба, Л. М. Васильєв, Ю. Д. Апресян, Е. В. Кузнєцова, автори
колективної праці «Семантические типы предикатов» та ін.) [282; 63; 17; 150;
222]. На основі різних критеріїв ними було створено кілька класифікацій, однак
чіткого розмежування й опису дієслівних значень до цього часу в лінгвістичній
науці немає. Це пояснюється тим, що «дієслово – найскладніша й наймісткіша
граматична категорія» [69: 337]. Усі спроби розв’язання цього питання на
формально-граматичному рівні були невдалими, оскільки, інтуїтивно виділяючи
класи дієслів, дослідники не намагалися дати їм детальних класифікаційних
визначень.
У мовознавстві вважається, що ЛСГ можна визначити як групу слів, об’єднаних
спільною семантичною ознакою, яка присутня в значенні кожного з них.
Інваріантна ознака всієї ЛСГ представлена однією архісемою, що визначає
структуру значення стрижневого слова, т. зв. ідентифікатора групи. Для
дистрибутивних дієслів визначальною є сема «розподільність (зв’язок дії із
багатьма чи всіма об’єктами або суб’єктами)», напр.: Повитирати, док., перех.
Витерти все або багато чого-небудь, усіх або багатьох (СУМ, т. VI, с. 662);
Перелатати, док., перех. 1. Латати все або багато чого-небудь (СУМ, т. VI,
c. 212); Поніміти, док. 1. Стати німими (про багатьох); 2. перен. Замовкнути
(про багатьох) (СУМ, т. VII, с. 163); Розсаджуватися, недок. 1. Сідати на свої
місця (про всіх або багатьох) (СУМ, т. VIII, с. 800) і т. д.: Онися …
повитирала образи (І. Нечуй-Левицький); Марудні думи снували в дівочих головах
– неділя прийде, не знаєш, за що взятися – перепрать, перелатать одежинку треба
і себе привести до ладу (К. Гордієнко); Хай же ті вороги п
- Київ+380960830922