Глава 2)
визначається структура та організація діяльності Митної служби України, яка
разом з Мінекономіки та Комісією здійснює проведення антидемпінгових
розслідувань та забезпечує стягнення антидемпінгового мита. Крім того, існує
низка підзаконних актів – Указів Президента України, Постанов Кабінету
Міністрів, Наказів Міністерства економіки, якими визначаються компетенція
відповідних органів та їх підрозділів, їх персональний склад, встановлюються
процедурні питання діяльності, визначається порядок взаємодії під час
проведення антидемпінгових розслідувань та забезпечення застосування
антидемпінгових заходів.
Сфера дії антидемпінгового законодавства визначається нормами ч. 2. ст. 2
Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового
імпорту». Згідно норм зазначеної статті, цей закон не виключає застосування:
1) спеціальних правил у галузі сільського господарства;
2) заходів, що застосовуються в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі і
Світової організації торгівлі;
3) спеціальних правил, що встановлюються міжнародними договорами України, згода
на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, дані положення, по-перше, встановлюють примат норм міжнародного
права перед національним антидемпінговим законодавством, по друге, надають
можливість обмеження сфери дії Закону торгівлею промисловими товарами із
застосуванням відмінних правил щодо торгівлі сільськогосподарськими товарами.
Що стосується особливих правил щодо сільського господарства, то це є
загальносвітовою практикою, корені якої, знову ж таки слід шукати в історії
ГАТТ 1947 р. Від самого початку ця Угода передбачала особливі правила щодо
торгівлі «первинними товарами», які включають і продукцію сільського
господарства. Ці особливі правила стосувалися і антидемпінгового регулювання.
Згідно п. 7 ст. VI ГАТТ «Система стабілізації внутрішніх цін чи доходів
вітчизняних виробників первинного товару незалежно від руху експортних цін, в
результаті якої іноді при продажі товару на експорт ціна є нижчою за порівняну
ціну, яка виставляється покупцям на аналогічний товар на внутрішньому ринку,
повинна розглядатися як така, що не спричиняє матеріальну шкоду…, якщо шляхом
консультацій зі сторонами, які суттєво зацікавлені в такому товарі, визначено
що:
а) результатом системи також був продаж товару на експорт за ціною, вищою за
порівняну ціну, яка виставляється покупцями на аналогічний товар на
внутрішньому ринку, та
в) система функціонує таким чином, чи то завдяки ефективному регулюванню
виробництва, чи з інших причин, що вона не створює надлишкового стимулювання
експорту чи іншим шляхом не спричиняє серйозного обмеження інтересів інших
сторін» [19].
Таким чином фактично передбачався більш м’який режим антидемпінгового та
антисубсидиційного регулювання щодо сільгосппродукції, який значно обмежував
можливості застосування відповідних заходів та заохочував країни-учасниці до
проведення консультацій з питань торгівлі відповідними товарами. Під час же
Уругвайського раунду було підписано «секторну» Угоду про сільське господарство,
яка значною мірою змінювала питання регулювання ринку сільгосппродукції,
порівняно із нормами ГАТТ.
Наступні дві норми, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про захист національного
товаровиробника від демпінгового імпорту» встановлюють примат міжнародного
права у здійсненні антидемпінгового регулювання в Україні.
Так, норма, яка дозволяє застосування інших, не передбачених Законом заходів,
які «застосовуються в рамках ГАТТ і СОТ», обумовлена тим, що система СОТ є
досить динамічною і відповідні угоди можуть змінюватися, уточнюватися, а самі
органи СОТ мають повноваження давати офіційні тлумачення та затверджувати
рекомендації щодо практики застосування цих угод. Таким чином ця норма, з
огляду на прогнозований вступ України до СОТ, відкриває можливість оперативного
приведення національних антидемпінгових процедур у відповідність до правил
СОТ.
Дещо інший зміст має остання норма ч. 2. ст. 2 Закону України «Про захист
національного товаровиробника від демпінгового імпорту», яка відсилає до
правил, встановлених двосторонніми договорами України та встановлює примат
останніх. Україною на сьогодні підписано цілу низку міжнародних угод з окремими
країнами та групами країн, які встановлюють особливі правила взаємного
застосування антидемпінгових заходів.
Так, наприклад, особливості застосування антидемпінгових заходів передбачено
Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС (УПС) [140]. Згідно
ст. 18 та 19 УПС, якщо який-небудь товар ввозиться на територію однієї із
Сторін з таким перевищенням кількості і за таких умов, що наносять або можуть
нанести значні збитки місцевим виробникам аналогічних або конкурентоспроможних
виробів, Співтовариство або Україна, кого з них це стосуватиметься, повинні
виконати наступні процедури:
- до того, як будуть вжиті будь-які заходи, надати Комітету з питань
співробітництва, створеному згідно УПС, всю відповідну інформацію, з метою
пошуку рішення, прийнятного для обох Сторін (п. 2 ст. 18);
- Сторона, на прохання якої відбуваються консультації, може обмежити імпорт цих
виробів у такому обсязі і на такий строк, які необхідні для запобігання збиткам
або їх відшкодування, або вдатись до інших відповідних заходів лише, якщо
внаслідок консультацій Сторони не досягнуть угоди протягом 30 днів від дати
звернення до Комітету з питань співробітництва щодо дій по запобіганню таким
ситуаціям (п. 3 ст. 18);
- у виборі відповідних заходів Сторони надають пріоритет тим заходам, які
якнайменше зашкодять у до
- Київ+380960830922