Розділ 2.
Розробка концептуальних засад державного управління
розвитком вищої освіти України в умовах євроінтеграції
2.1. Міжнародний досвід державної політики
реформування вищої школи
Оновлення вищої освіти – складний, безперервний, багатоаспектиний процес, що
потребує науково обгрунтованих і досить гнучких методів регулювання. Робота
щодо наближення освіти до суспільних потреб завтрашнього дня здійснювалася
завжди і в нашій країні, і в усьому світі. Але сучасна потреба у кардинальному
оновленні всього освітянського простору в Україні пов'язана з докорінними
перетвореннями, що відбуваються в нашій країні і відзначаються глибокою
соціально-економічною і політичною трансформацією суспільства. Їх реальність
сьогодні така, що для України є гостра потреба в стратегії інтегрування у
світову систему цивілізації, у засвоєнні засобів самовдосконалення на основі
національних традицій і успадкованого європейського досвіду. Для забезпечення
входження у європейський політичний, економічний і правовий простір і створення
умов для набуття Україною членства у ЄС Указом Президента України 11 червня
1998 р. було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу.
Основними напрямами культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції
визначено впровадження європейських норм і стандартів в освіті і науці і
поширення власних культурних і наукових здобутків у ЄС. Ці кроки мали
спрацювати на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та
інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та
науково-технічного середовища [395, 135].
Першочерговим завданням у контексті європейського вибору України є глибокий
аналіз і екстраполювання відносно України основних децентралістських і
зворотніх глобальних процесів в ЄС, що відбуваються останням часом [63,
166-167; 255, 22]. Серед них – створення єдиного європейського освітнього поля
вищої освіти шляхом реформування і інтеграції національних освітніх систем.
Саме з підписання у 1999 р. членами ЄС та іншими державами декларації про
утворення Європейського простору вищої освіти був розпочатий “Болонський
процес” – своєрідний рух освітніх національних систем до єдиних критеріїв і
стандартів, які утверджуються в Європі [1,4; 178, 24-25]. Його головна мета
полягає в консолідації зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів
європейських країн для істотного підвищення конкурентноздатності європейської
вищої освіти і науки у світовому вимірі, а також підвищенні ролі цієї системи у
соціальних перетвореннях .
Однак у європейської освіти є особливості, що базуються на взаємній довірі
держав і вищих навчальних закладів, сумісності національних структур освіти та
кваліфікацій на доступеневому та післяступеневому рівнях [372; 245; 204].
Прагнення зробити європейську освіту конкурентно спроможною й спонукало
держав-підписантів Болонського процесу розробити заходи щодо створення єдиного
європейського освітнього та інформаційного простору, перетворити його на
вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального,
інноваційно-технологічного та культурного розвитку. Загальними для формування
європейського освітнього простору можна вважати наступні вимоги:
значне підвищення конкурентноспроможності європейської освіти, освітніх послуг
і вузів;
поглиблення навчального і наукового співробітництва та їх координація,
розширення мобільності студентів, викладачів, адміністративного персоналу
європейських вузів;
ріст якості європейської освіти і можливості працевлаштування випускників в
умовах відкритого ринку праці.
Таким чином, Болонський процес об’єктивно сприяє формуванню потреби навчитись
“жити разом” і створенню сприятливих умов для освітньо-наукових обмінів і
співпраці європейської і національної вищої освіти.
Виходячи з цього, необхідно виокремити пріоритетні сфери співробітництва,
припустимі межі інтегрування, що відповідали б національним інтересам країни.
Потрібно досягнути сумісності демократичних цінностей, загальних правових норм
та принципів Європи та України при здійсненні відповідних реформ у вищій освіті
нашої держави [285, 58]. Дуалістичний характер будь-якої національної освіти
полягає, з одного боку, у збереженні доброго, міцного коріння національної
культури, з іншого – в адекватному оновленні, спрямованому на підготовку
особистості до життя в динамічному, взаємозалежному світі. Для сучасної вищої
школи України, яка переживає ґрунтовне реформування, це дає можливість знайти
своє відображення в оновленні стандартів змісту освіти, інтеграції
національного та загальноєвропейського компонентів з урахуванням тенденції
європейського і світового розвитку .
Грунтовний аналіз європейської освіти за Болонською моделлю не тільки свідчить
про непересічне значення набутого в цих країнах позитивного досвіду
структурного реформування вищої школи, але й показує необхідність розумного
запозичення кращого і того, що саме потрібно змінити в системі вищої освіти
України, які відповідні реформи започаткувати [166, 17-28;20, 2-5]. Реалізація
Болонського процесу в європейських країнах довела, що він належить не тільки до
життєздатних, а й динамічних реалій сьогодення.
Нинішня європейська система освіти закладає контури глобальної ситуації ХХІ
століття. Освіта розуміється сьогодні як стратегічна важлива сфера людського
життя. З одного боку, вища освіта визначається як головний чинник розвитку і
посилення інтелектуального потенціалу нації, її самостійності й міжнародної
конкурентноздатності. З іншого боку – як фундаментальна умова здійснення
людиною своїх громадянських, політичних, економічних і кул
- Київ+380960830922