РОЗДІЛ 2
ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ ТА ГРОМАДСЬКОГО РУХУ В ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
2.1. Законодавче забезпечення становлення громадського руху в Україні
Політика будь-якої правової держави здійснюється насамперед і головним чином у
правових формах. Згідно з правовою основою розвитку громадського руху, це одна
з найважливіших складових частин механізму здійснення державної політики.
Основи державної політики являють собою сукупність законодавчих і підзаконних
актів органів державної влади і місцевого самоврядування.
Серцевиною законодавства України у сфері громадського руху є конституційне та
загальне законодавство. Правовою основою їх утворення та діяльності в Україні є
Конституція України, Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992
року та спеціальні закони про конкретні громадські організації.
Основний Закон нашої держави закріплює загальні засади в цьому питанні.
Зокрема, в ст. 15, 36, 37 Конституції проголошується принцип ідеологічної
багатоманітності суспільного життя в Україні, гарантується право громадян на
свободу об’єднання у громадські організації, визначається роль і завдання
професійних спілок та інших громадських утворень, встановлюється обсяг
конституційного права на свободу об’єднання в громадські організації. Зазначені
конституційні положення виступають правовою основою організації та діяльності
громадських організацій і водночас потребують подальшого розвитку, деталізації
та конкретизації, вироблення та прийняття пакету соціальних демократичних
законів.
Нині основним законом у сфері організації та діяльності громадських
організацій є Закон України “Про об’єднання громадян” 1992 року. На перший
погляд, цей закон нібито універсальний. Іншими словами, йому притаманний метод
загального закріплення найважливіших відносин у сфері політичних партій та
громадських організацій. Проте поряд із Законом України “Про об’єднання
громадян” нині діють спеціальні закони про конкретні громадські організації, на
які не поширються його загальні принципи. Серед них – Закон України “Про
професійних творчих працівників та творчі спілки” від 7 жовтня 1997 р. [146],
Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991
р. [79]. Більше того, 15 вересня 1999 р. Верховна Рада України прийняла Закон
України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” [80] і Закон
України “Про політичні партії” [81]. Це привело до того, що коло суб’єктів
Закону України “Про об’єднання громадян” звужується до громадських організацій,
механізм створення та діяльності яких не регламентується спеціальними законами.
Що ж стосується питань, які стосуються змісту Закону України “Про об’єднання
громадян”, спеціальних законів та проектів законів, у яких матеріалізовано
право на свободу об’єднання, то вони потребують подальшого вивчення.
Галузеве законодавство України щодо громадського руху, особливо молоді, охоплює
практично всі галузі законодавства, зокрема адміністративне, фінансове,
трудове, житлове, цивільне, господарське, соціальне, культурне, екологічне
тощо.
До регулятивної підсистеми українського молодіжного громадського руху [16,
с.195 – 251] відносяться: статті 15, 34, 35, 36, 37, 39, 51, 52, 53, 70, 76
Конституції України [1]; Декларація «Про загальні засади державної молодіжної
політики в Україні» [82]; Закон України “Про сприяння соціальному становленню
та розвитку молоді в Україні” (Закон України від 5 лютого 1993 року зі змінами,
внесеними згідно із Законами № 3928-12 від 4 лютого 1994 р., № 126/95 ВР від 6
квітня 1995 р. та № 96/96-ВР від 22 березня 1996 р. [83]; Закон України “Про
органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для
неповнолітніх (Закон України від 24 січня 1995 року) [84]; Укази Президента -
“Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики” від 4
грудня 1996 року № 1165/96) [85]; - “Про внесення змін і доповнень до Указу
Президента України від 03.12.95. № 1128; - “Про національну Раду з питань
молодіжної політики”, - “Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді”,
- “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формуванню здорового
образу життя громадян”, - розпорядження “Про сприяння розвитку молодіжного
житлового будівництва” [16]; - аналітічні та інформаційні матеріали про
діяльность центральних органів державної влади, що працюють з молоддю,
молодіжними та дитячими громадськими організаціями наведені у Довіднику -
Молодіжний рух в Україні (Частина І) [16, с.85 – 94], де поряд з
організаційними структурами розглядаються аналітічні матеріали соціальної
роботи з молоддю, питання її працевлаштування, вирішення проблем освіти, дані
про молодіжні та дитячі громадські організації тощо.
До регулятивної підсистеми українського громадського руху відносяться і такі
правові акти, як :
- Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 1993 р. № 143 зі змінами і
доповненнями від 22 лютого 1994 р. № 113 та 8 червня 1996 р. № 621 “Про порядок
справлення і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян” [16]. (На підставі
Закону України “Про об’єднання громадян” дитячі громадські організації від
сплати реєстраційного збору звільняються; надається право органам, що
здійснюють реєстрацію об’єднань громадян, знижувати розмір збору, але не більше
як на 50 відсотків; за видачу об’єднанню громадян дубліката свідоцтва про
реєстрацію встановлюється плата в розмірі 50 відсотків загальної суми
реєстраційного збору).
Згідно зі статтею 27 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” [86],
місцева державна адміністрація забезпечує розгляд звернень громадян та ї
- Київ+380960830922