РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА АНАЛІТИЧНОЇ МОДЕЛІ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ РАДІОЕЛЕКТРОННОГО ОБЛАДНАННЯ
2.1. Обґрунтування комплексного показника надійності технічної експлуатації
бортового радіоелектронного обладнання та вибір критерію оптимальності.
Забезпечення надійності ПС реалізується на етапах проектування, виробництва,
випробування та експлуатації. Кожний із цих етапів може бути підрозділений на
більш дрібні, що дозволяє більш докладно досліджувати методи забезпечення
надійності. На кожному з етапів виконання комплексної програми забезпечення
надійності здійснюється контроль і доказ заданих вимог (відповідність
технічному завданню), що є зворотним зв'язком протягом усього періоду створення
та експлуатації ПС.
Відомо, що витрати на усунення конструктивних недоліків на етапах проектування,
серійного виробництва на порядок менше, ніж на етапі експлуатації ПС. Значне
збільшення витрат на розробку ПС, створення іспитових стендів і прогресивних
засобів виробництва дозволяють значно знизити витрати на експлуатацію.
Оцінка ефективності комплексної програми забезпечення надійності проводиться на
кожному з етапів життєвого циклу ПС [12, 43, 54]. Але оцінка за кінцевим
результатом здійснюється в процесі технічної експлуатації з використанням
комплексних техніко-економічних показників.
Відповідно до діючої нормативної документації встановлені комплексні показники
надійності [15, 35, 43, 50, 55, 56].
Коефіцієнт готовності КГ — імовірність того, що об'єкт виявиться в
працездатному стані в довільний момент часу, крім планованих періодів, протягом
яких застосування об'єкта за призначенням не планується. Отже, він являє собою
відношення часу справної роботи до сумарного часу справної роботи та часу
відновлення після відмови:
де ТВ - сумарний час відновлення після відмови протягом року;
ТГ - річний наліт.
Якщо відоме число відмов Твідм, наприклад, за час ТГ, тоді поділивши чисельник
і знаменник на пвідм, можна одержати:
де Твідм — наробіток на відмову;
tв — середній час відновлення після відмови.
Коефіцієнт оперативної готовності КО.Г використовується для оцінки ймовірності
того, що об'єкт виявиться в працездатному стані в довільний момент часу та,
крім того, починаючи із цього моменту, буде працювати безвідмовно протягом
заданого інтервалу часу:
де Р (t) — імовірність безвідмовної роботи після усунення відмови.
Коефіцієнт технічного використання КТ.В визначається як відношення
математичного очікування інтервалів часу перебування об'єкта в працездатному
стані за деякий період експлуатації до суми математичних очікувань інтервалів
часу перебування об'єкта в працездатному стані й простоїв на ТОіР за той же
період експлуатації:
де ТП — простої на ТОіР.
Крім зазначених показників, для комплексної оцінки ефективності профілактичних
робіт при ТЕ можна використати коефіцієнт збереження ефективності:
де РЕФ(t) - імовірність безвідмовної роботи після виконання робіт по ТОіР.
При рішенні прямого та зворотного завдання оптимізації періодичності
профілактичного обслуговування виробів у ролі критерію якості часто виступає
коефіцієнт технічного використання, а в ролі економічного показника - питомі
експлуатаційні витрати на обслуговування [6].
Під показником технічної ефективності експлуатації об’єктів БРЕО ПС, як було
зазначено вище розуміють комплексну характеристику якостей, що визначають його
здатність забезпечувати виконання поставлених задач. Враховуючи складну
взаємодію значного числа елементів авіаційної транспортної системи під час
експлуатації та вплив на неї великої кількості випадкових показників, саме тому
для визначення ефективності експлуатації розроблена низка числових показників.
До авіаційно-транспортної системи пред’являються вимоги простоти визначення,
достатньої точності та чутливості до зміни основних параметрів системи
експлуатації, можливості практичної перевірки, опису одного з важливіших
властивостей системи [45, 55]. Одним з важливіших показників, що характеризують
справжній стан об’єктів авіаційної техніки, є коефіцієнт технічного
використання , який представляє відношення середнього часу перебування об’єкта
в справному стані до календарного часу експлуатації. Тобто дорівнює середній
долі часу, протягом якого система справна. Стосовно до великої кількості
однотипних виробів може розглядатися як показник числа справних об’єктів з
усіх, що експлуатуються. Показник приймає конкретне числове значення, якщо
відомі властивості системи та визначена математична модель її технічного
обслуговування [21, 45].
Як показує аналіз процесу експлуатації проведений в першому розділі прямі
експлуатаційні витрати залежать від періодичності проведення ТО, працеємності
та часу проведення робіт. З одного боку, при зменшенні періодичності проведення
ТО на заданому інтервалі часу зростають витрати на виконання операцій ТО, з
іншого боку при збільшенні періодичності ТО збільшуються витрати пов’язані зі
збільшенням позапланових відновлень БРЕО, а також зі збільшенням часу
знаходження ОК в стані прихованої відмови. Тому як економічний показник
ефективності експлуатації вибираємо – середні експлуатаційні витрати [57, 58].
Для вирішення одного з основних завдань написання роботи, а саме оптимізації
проведення періодичних форм ТО, крім показників ефективності потрібно вибрати
критерій оптимальності. Періодичність ТЕ ( будемо називати оптимальною якщо
забезпечується виконання умови
при
де – показник ефективності ТО; extr – операція пошуку екстремуму функції, що
визначається, як:
де - поточне значення повних експлуатаційних витрат.
В теорії оптимізації систем прийнято формулювати оптимізаційні завдання у
вигляді пря
- Київ+380960830922