РОЗДІЛ 2. Специфіка правозастосовної діяльності та фактори впливу на неї
2.1.1. Правозастосовна діяльність як різновид соціальної діяльності, її
співвідношення з реалізацією права.
Перш ніж почати розгляд соціально-політичних факторів впливу на правозастосовну
діяльність, на нашу думку, необхідно дослідити явище правозастосовної
діяльності, виявити її місце в механізмі правового регулювання, підходи щодо
розуміння, специфіки та особливостей цього процесу, а також визначити, що
необхідно розуміти під термінами: фактори, правозастосовна діяльність.
Фактор – рушійна сила, причина будь-якого процесу або явища, яка визначає його
характер або одну з його характерних рис, чинник [133, c.303].
При комплексному розгляді правозастосовної діяльності необхідно вказати, що
розуміється під термінами "право", "застосовувати", "діяльність".
Право – це система встановлених державою правил і норм, які регулюють
відношення між громадянами, законодавство [133, c. 224].
Аналізуючи визначення, якими наділяють поняття право, необхідно відзначити
беззаперечну істину, що право – це явище соціальне: право є витвором і формою
суспільного ладу, право – це соціальний регулятор відносин. Системний і
багатофакторний підхід сучасної науки про суспільство, що відкидає
ідеалістичний і матеріалістичний детермінізм у дослідженні соціальних явищ,
процесів і систем, дозволяє трактувати право як складний соціальний феномен
[293, c. 5-7]. Адже, "право ніщо, – відзначає Л.Явич, – якщо його положення не
мають своєї реалізації в діяльності людей та їх організації, у суспільних
відносинах. Неможливо зрозуміти право, якщо відхилитися від механізму його
реалізації в житті суспільства" [294, c. 41].
Застосовувати – використовувати, вводити в практику [133, c. 92]. Одночасно,
доцільно навести визначення терміну реалізації. Реалізація – перетворювати в
життя, здійснювати [133, c. 244].
Діяльність – це спосіб буття людини в світі, її здатність вносити в дійсність
зміни. Діяльність є ґрунтом для виникнення основного питання в філософії,
правильне розв’язання якого можливе лише шляхом наукового розкриття діалектики
діяльності.
Сукупність дій та операцій, спрямованих на досягнення єдиної мети, утворює
діяльність. Обов’язковим елементом змісту діяльності є дії та операції, які
характеризують її структуру, розкривають її динаміку. Якщо з діяльності
вилучити дію то від діяльності взагалі нічого не залишиться [156, c.104].
Отже, використовуючи метод термінологічного аналізу, можна дати початкове
визначення правозастосовної діяльності – це сукупність дій, спрямована на
досягнення конкретного результату, пов’язана з використанням, реалізацією
(втіленням в життя) системи норм в практичному житті, що видозмінює його.
Розуміння права, як явища соціального, спонукає до уточнення понять, що
стосуються сфери соціального.
Соціальне – все, що стосується суспільства, окрім природного.
Соціологія – це наука про цілісність суспільних відносин, суспільства як
цілісного організму, соціальну систему, соціальні спільності, явища, процеси та
їх механізми дії та взаємодії [247, c. 87].
Соціальне життя – сукупність багатоманітних видів та форм спільної діяльності
людей, спрямованої на забезпечення умов та засобів існування, реалізацію
потреб, інтересів, цінностей.
Соціальне регулювання – цілеспрямовані заходи інститутів суспільства,
спрямовані на збереження стабільності, відносної постійності, упорядкування
суспільства шляхом соціальної регуляції, призначенням якої є підтримка
суспільної дисципліни, організованості суспільства. Досягнення оптимальної
відповідності між дією суспільних законів і життєдіяльності людини [201, c.
341].
Отже, вищенаведене дозволяє визначити правозастосовну діяльність як специфічний
різновид соціальної діяльності, як явище, яке відбувається в соціумі
окресленому правовими межами і впливає на відносини в суспільстві, регулюючи
їх.
Правове регулювання – процес впливу держави на суспільні відносини за допомогою
юридичних норм (норм права), ґрунтується на предметі і методі. Предметом є
певна форма суспільних відносин, що закріплюється відповідною групою юридичних
норм. Під предметом правового регулювання розуміють спосіб впливу юридичних
норм на суспільні відносини [69, c. 466-467].
Отже, і фактори, будучи рушійною силою і причиною правозастосовної діяльності,
теж є соціальними за своєю природою.
Під соціальними факторами розуміють соціальні явища і процеси, сили, які
визначають структуру механізму реалізації права, варіанти зв’язку між його
компонентами, тобто об’єктивні передумови, що впливають на функціонування й
розвиток даного механізму, а також індивідуальні особливості особи і характер
її взаємодії із соціальною системою – суспільством у цілому і механізмом
правореалізації як його підсистемою [185, с. 52; 201, с. 13]. Аналіз соціальної
природи умов застосування норм права показує, що вони виникають на основі
притаманних суспільству суперечностей і включають у себе суперечності в якості
своєї основи [185, с. 12].
Існує гіпотеза, що згідно поділу на сфери, всю галузь соціальної діяльності
можна поділити на певні елементи, серед яких є макро- та мікросистемні рівні
[272, c. 54-56]. З огляду на специфіку теми дисертаційного дослідження, ми
розглянемо ті сфери соціальної діяльності, в межах яких відбувається
правозастосовна діяльність і які впливають на неї.
На макросистемному рівні виділяють сфери політичної, економічної та духовної
діяльності, а на мікросистемному – однією зі сфер є правова діяльність та
підсистемне утворення – юридична діяльність.
Розподіл на політичну, економічну та духовні сфери на наш
- Київ+380960830922