РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальна частина роботи виконана на дослідному полі кафедри
овочівництва Уманського державного аграрного університету, розташованому в
Маньківському природно-сільськогосподарському регіоні
Середньо-Дніпровсько-Бузькому окрузі Лісостепової Правобережної провінції
України з географічними координатами по Гринвічу 48°46/ північної широти і
30°14/ східної довготи з висотою над рівнем моря 245 м.
Рельєф дослідного поля являє собою вирівняне плато водорозділу з пологим (2°)
схилом південно-східної експозиції.
За кількістю опадів район характеризується періодичними посухами (2–3 роки за
десятиріччя є посушливими) і відноситься до підзони нестійкого зволоження.
2.1. Ґрунтові умови
Ґрунтовий покрив дослідного поля представлений чорноземом опідзоленим
малогумусним важкосуглинковим на лесі. Ґрунти цієї різновидності в межах
Лісостепу України розташовані на площі 2,02 млн. га. в тому числі орних
1,75 млн. га. В Черкаській області це одні із найбільш поширених ґрунтів, їх
загальна площа 116 тис. га [194, 196].
Характерною особливістю чорноземних ґрунтів є глибоке промивання карбонатів на
50–70 см нижче гумусового горизонту. Товщина ґрунтового профілю, включаючи
горизонт Р(h)k, становить 140–160 см. Рельєф дослідного поля – вирівняне плато
з пологими (1–20) схилами південно-східної та південно-західної експозиції.
Ступінь насиченості основами по профілю 87–97%, реакція ґрунтового розчину
слабко кисла (рНсол 6,0–6,1), гідролітична кислотність 2,46 мг. екв/100 г
ґрунту, вміст рухомих сполук фосфору 119 мг/кг і обмінного калію 101 мг/кг (за
Чириковим – забезпеченість підвищена), азоту лужногідролізованих сполук
64 мг/кг ґрунту (за Корнфілдом – забезпеченість середня). Чорнозем опідзолений
дослідного поля має понижений вміст гумусу (3,2–3,5% у верхньому горизонті) і
порівняно різке зменшення його вмісту з глибиною [195].
Основні фізичні і гідрологічні властивості ґрунту дослідного поля представлені
в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Фізичні і гідрологічні властивості ґрунту
Шар ґрунту, см
Щільність твердої фази ґрунту, г/см3
Щільність ґрунту, г/см3
Вологість
стійкого
в'янення рослин, %
Максимальна польова вологоємкість, %
0–20
2,63
1,24
10,6
30,1
20–40
2,70
1,27
10,6
26,8
40–60
2,57
1,24
12,5
25,8
60–80
2,63
1,23
12,4
25,3
Отже, властивості ґрунту, на якому проводилися дослідження, і рельєф дослідного
поля за своїми особливостями відповідають ґрунтовим різновидностям помірно
континентальної східноєвропейської фації, в межах якої можуть бути
розповсюджені отримані в дослідах результати.
2.2. Кліматичні умови
За даними метеостанції Умань регіон характеризується нестійким зволоженням і
періодичними засухами. Середньобагаторічна кількість опадів складає 633 мм,
проте в окремі роки спостерігаються значні відхилення. Розподіл опадів за
періодами вегетації та їх інтенсивністю нерівномірний. В теплий період (квітень
– жовтень) випадає близько 70% річної їх кількості.
За тепловим режимом клімат регіону помірно-середньо-континентальний.
Гідротермічний коефіцієнт Висоцького дорівнює 1,1–1,2, період з річною сумою
температур, що перевищує плюс 100С, триває 140–160 діб. Тривалість періоду із
середньодобовою температурою вище 50С становить 250 діб.
Весна настає швидко, але перехід середньодобової температури повітря через 00С
продовжується майже два місяці, в наслідок чого сніг тане поступово і сходить
повільно, а тому поверхневі стоки рідко бувають значними. Це сприяє вбиранню
більшої частини талих вод і нагромадженню запасів вологи в ґрунті у весняний
період. Початком весняного сезону вважають дату стійкого переходу
середньодобової температури повітря через 00С. В першій декаді квітня
спостерігається перехід середньодобової температури повітря через плюс 50С, в
кінці квітня – через плюс 100С. Весною дуже часто спостерігається повернення
холодів, в результаті чого трапляються значні заморозки на поверхні ґрунту, а
інколи і в повітрі.
Літо відрізняється високими і стійкими температурами. Тепла і порівняно волога
погода сприяє нормальній вегетації рослин перцю солодкого, однак в окремі роки
бувають засушливі періоди, які негативно впливають на його продуктивність.
Початком літа вважають перехід середньодобової температури повітря через 150С.
Літо характеризується високими температурами – середня температура становить
190С, з коливанням в окремі роки від 17 до 220С. Середньодобова температура
повітря у червні може сягати 18–210С, а в липні та серпні 23–250С. В окремі
роки трапляються підвищення температури повітря до 380С. Переважаючі літом
вологі західні вітри приносять значну кількість опадів, а тому як правило йдуть
обложні дощі, грози, які часто проходять у вигляді злив, утворюючи бурхливі
поверхневі стоки. В окремі роки спостерігається літня посуха, обумовлена
тривалим і значним дефіцитом опадів із підвищеною температурою повітря,
внаслідок чого втрачається значна кількість вологи ґрунту.
Осінь, як правило, буває теплою, сонячною і затяжною. Перехід до зимового
періоду поступовий. Лише з середини жовтня середньодобова температура поступово
знижується переходячи через 100С. Погода стає хмарною і дощовою,
спостерігаються перші заморозки. Для пізньої осені характерна мінлива
температура з періодичним випаданням дощу і снігу, які сприяють поповненню
запасів ґрунтової вологи. Зазвичай така погода настає, коли середньодобова
температура повітря не перевищує 50С тепла, що є ознакою завершення
вегетаційного періоду сільськогосподарських культур.
Зимовий період починається при переході середньодобової тем
- Київ+380960830922