РОЗДІЛ 2
Аналіз умов і чинників формування еколого -геоморфологічної ситуації у
басейнових системах Верхнього Дністра
2.1. Фізико-географічне положення досліджуваної території
Дністер є другою за розмірами рікою України і головною водною артерією Молдови.
Річка бере початок з джерел, які виходять на поверхню на північно-західному
схилі гори Розлуч біля села Вовче Турківського району Львівської області на
висоті 760 м над рівнем моря. Традиційно Дністер поділяється на три частини:
верхню, середню та нижню. На сьогоднішній день немає чіткого поділу території
басейну, кожен дослідник, залежно від поставленої мети досліджень, по своєму
визначає межі верхнього, середнього чи нижнього Дністра. Так, наприклад в
енциклопедії Володимира Кубійовича можна зустріти наступний поділ: від джерел
витоку до села Нижнів – Верхній Дністер, від Нижнева до Тирасполя – Середня
Подільська частина Дністра, від Тирасполя до гирла – Нижня або долішня [54].
Інший поділ, який на сьогоднішній день вважається традиційним, є таким [44]:
верхній (від витоків до гирла Золотої Липи), середній (від гирла Золотої Липи
до гирла Реута недалеко від Дубоссар), і нижній (від Гирла Реута до
Дністровського лиману). Сучасні дослідження басейну Дністра у рамках
німецько-українського дослідницького проекту «Дністер» район Верхнього Дністра
визначили злиттям річки Дністер з річкою Коропець (30% від всієї площі
басейну). Нашими дослідженнями охоплено частину басейну річки Дністер до
впадіння річки Свіча, тобто та територія басейну, що знаходиться в межах
Львівської області.
В орографічному відношенні найбільш припіднятою частиною басейну є східні
(Українські) Карпати, які володіють високим ерозійно-денудаційним потенціалом.
Тут проявляються диференційовані сучасні і неотектонічні рухи [76], інтенсивний
розвиток ерозійно-акумулятивних, сельових і гравітаційних процесів, значний
вплив антропогенних чинників на гірське рельєфоутворення. Сукупно ці чинники
формують екологічну обстановку як у басейні Дністра, так і на прилеглих
територіях. В межах Карпат басейн річки Дністер перетинає наступні орографічні
райони: Верхньодністерські Бескиди, Сколівські Бескиди, Стрийсько-Сянську
верховину та Верховинський вододільний хребет Найвищими точками є г.Магура
(1365м), г.Парашка (1271м). Трохи гіпсометрично нижче річка протікає через
Передкарпаття – високу денудаційно-акмулятивну, нахилено-ступінчасту рівнину
[75], орографічний район, що простягається вузькою смугою вздовж Карпат.
Абсолютні висоти збільшуються від долини річки Дністер до гір, окремі висоти
досягають 400м. Тут виділяється декілька природно-орографічних районів, а саме:
Стрв’яж-Білозірське підгір’я, Дрогобицьке підгір’я, Стрийсько-Жидачівська
улоговина і Моршинське або Присвіцьке підгір’я.
Паралельно до Прикарпаття, з подібними гіпсометричними показниками але з
протилежного боку, правобережні притоки Дністра перетинають Подільську
височину, яка характеризується горбистою поверхнею, розчленованою глибоко
врізаними річковими долинами, ярково-балковими системами з інтенсивним
розвитком ерозійно-акумулятивних, а місцями і карстових процесів. Важливими
орографічними елементами цієї частини басейну р.Дністер є Гологори, Львівське
плато та Опілля [179; 75; 134].
Найнижчою в гіпсометричному положенні є частина басейну, що належить до
Придністерської рівнини і простягається вздовж русла річки Дністер. Місцями
вона досить заболочена, для неї характерними є повені та паводки, які
затоплюють значну площу рівнини.
Таке різноманіття території досліджуваного регіону суттєво ускладнює програму
еколого-геоморфологічного моніторингу басейнових систем. Слідкування за станом
басейнових систем доцільно здійснювати за індивідуальною спеціально розробленою
програмою, яка повинна враховувати морфологію рельєфу, його геологічну будову,
особливості господарювання, ступінь модифікації окремого басейну.
2.2. Геологічна будова і тектоніка як чинники формування та функціонування
річкових систем
Геологічний чинник впливає на хід ерозійно-акумулятивних процесів через
особливості гранулометричного складу порід, зміну водопроникності на межі ґрунт
– материнська порода і різницю в темпах вивітрювання материнських порід [40].
Велике значення має те, кристалічними чи осадовими породами складений
дренований басейн. Щодо сучасних тектонічних рухів, які розвиваються повсюдно,
то в цьому випадку значення має те, в межах однієї чи декількох
тектонічно-активних структур розташована басейнова система. Басейни середніх та
малих розмірів по-різному співвідносяться з тектонічними структурами: 1)
басейн, площа якого менша від структури, що піднімається, є тісно пов’язаним з
структурно-геоморфологічними особливостями даного блоку. Епохи підняття
випереджують епохи врізання русел, і всі події в басейні йдуть за схемою
регресивної ерозії; 2) басейн, що частково розташований на блокові, який
піднімається зазнає різнонаправленого розвитку окремих його частин.
Басейнові системи Верхнього Дністра розташовані у південно-західній частині
Руської платформи та гірській країні Українських Карпат. Вони займають частину
Волино-Подільської плити, Передкарпатського прогину та Карпатської
гірсько-складчастої області. В геологічній будові переважають породи різного
віку та генезису: від докембрійських і палеозойських, що мають високу
протиденудаційну стійкість, до більш молодих – крейдових та палеоген-неогенових
[179; 37; 76]. Карпатська частина території досліджень представлена в основному
флішовою формацією (рис. 2.1), яка виступає середовищем розвитку більшості
небезпечних геоморфо
- Київ+380960830922