РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ГЕОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА КІРОВОГРАДСЬКОЇ МОРФОСТРУКТУРИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ТИПУ
2.1. Історія дослідження Кіровоградської морфоструктури центрального типу
Як одна з структур регіонального рівня Кіровоградська морфоструктура центрального типу (КМЦТ) описана в роботах С. Бистревської, Б. Ніколаєнка, Ю. Оровецького, М. Мороховського, С. Бортника та інших дослідників (рис. 2.1).
В дослідженнях С. Бистревської, Б. Ніколаєнка [8, 28, 29, 38, 76, 87, 113], які проведені на основі дешифрування матеріалів аерокосмічної зйомки Кіровоградська МЦТ визначається як кільцева структура (КС) і має округлі обриси в плані та радіально-концентричне розташування основних каркасних елементів. Її зовнішній контур на космічних знімках виділяється фрагментарно, а концентричні та радіальні елементи проявляються чітко. За розмірами (діаметр - 230 км, протяжність зовнішньої дуги 560 км, радіальних елементів - 50 - 180 км) КМЦТ віднесена вказаними дослідниками до мегаструктур; а за характером гіпсометрії поперечного профілю - до купольних структур.
В роботах С.Бистревської, Б.Ніколаєнка, В.Гавриша, М.Семенюка на основі інтерпретації аерокосмічних даних геолого-геофізичними матеріалами для регіональних КС Українського щита (УЩ) була розроблена класифікація, яка базується на співставленні кільцевих структур з встановленими геологічними структурами УЩ різного часу закладання та активізації. Відповідно до цієї класифікації, Кіровоградська КС, яка визначалась конформною однойменному тектонічному блоку, віднесена до групи структур етапу консолідації фундаменту. За генетичним типом, який виділений в межах групи, на основі специфіки структуроутворюючих процесів Кіровоградська КС належить до структур етапу пізньої кратонізації [8, 28, 29, 37, 38, 76, 87, 113].
Рис. 2.1. Положення Кіровоградської МЦТ в системі різнорангових МЦТ території України (за С.Ю.Бортником, 2002)Трансконтинентальні МЦТ: I - Дніпровсько-Волзько-Балтійська; II - Східно-Європейська; III - Карпатська; IV - Кубанська; V - Серединно-Європейська; VI - Середземноморська; VII - Уральська; VIII - Чорноморська.
Трансрегіональні МЦТ: I - Прип'ятьська; II - Правобережна; III - Подільсько-Карпатська; IV - Нижньодунайська; V - Середньоруська; VI - Чорноморська (ядро).
Регіональні МЦТ І-го порядку: 1 - Середньодністерська; 2 - Нижньодністерська; 3 - Житомирська; 4 - Середньодніпровська; 5 - Нижньобузька; 6 - Нижньодніпровська; 7 - Сульсько-Деснянська; 8 - Південно-Східна; 9 - Сіверсько-Донецька.
Регіональні МЦТ ІІ-го порядку: 1 - Волинська; 2 - Верхньодністерська; 3 - Вододільна; 4 - Дністерсько-Бузька; 5 - Бессарабська; 6 - Одеська; 7 - Тетерівська; 8 - Київська; 9 - Кіровоградська; 10 - Придніпровська; 11 - Консько-Ялинська; 13 - Сеймська; 14 - Полтавська; 15 - Донбаська; 16 - Луганська.
У більш пізніх роботах колективом названих авторів на космознімках в межах Кіровоградської структури дешифрується велика кількість "дочірніх" кільцевих утворень концентрично-зональної будови, з діаметрами від 20 до 40 км, які корелюють з граніт-мігматитовими куполами осередкового типу. Відповідно, ядро Кіровоградської КС, за даними дешифрування конформне Корсунь-Новомиргородсько-Новоукраїнському антиклінорному підняттю, яке впевнено діагностується як система вулкано-плутонічних КС [37, 87].
Аналіз результатів геофізичних, геологічних, аерокосмічних методів представлений в роботі Б. Ніколаєнка, В. Науменка, Ю. Оровецького, доводить головну роль мантійного діапіризму у створенні мегасклепіннєвих структур. У цьому відношенні Кіровоградська КС ролзглядається як прояв на земній поверхні склепіннєвих палеопіднять [109]. Геологічними ознаками цього є форма, близька до колової, наявність каркасних елементів - чітко проявленого на знімках радіально-концентричного малюнку розломів; розташування у вісьовій частині Новоукраїнського та Корсунь-Новомиргордського інтрузивних масивів; присутність навколокупольних прогинів. Вік Кіровоградського склепіннєвого палеопідняття визначений як нижньопротерозойський [87, 109].
Проведені М.Мороховським морфоструктурні дослідження Середнього Придніпров'я на основі застосування нової модифікації морфометричного методу, структурно-геоморфологічного дешифрувння МАКЗ, аналізу геолого-геоморфологічних матеріалів дали нову інформацію про мофоструктурну будову території. Так Кіровоградська КС в геологічному відношенні ним розглядається як астенокон - структура центрального типу (СЦТ), енергогенеруючий осередок якої розташований у астеносфері [102].
Як встановив М.Мороховський внутрішній структурний план Кіровоградського астенокону (КА) характеризується сіткою розломів ортогональної системи, широким розвитком тектоно-метаморфічних та тектоно-магматичних структур центрального типу різних рівнів організації, а також спряжених з ними радіально-концентричних розломів різних рангів [102]. Астенокон, як складна поліхронна з еліптичним перетином в плані структура центрального типу, на думку М.Мороховського має більші розміри ніж кільцева струтура. Параметри астенокону становлять по меридіональній (довгій) вісі - 350 км, по широтній - 250 км. В його складі виділено 4 менших СЦТ - Новоукраїнську, Новомиргородську, Корсунську, Чигиринську. Вони ексцентрично розташовані в межах КА, накладені одна на одну таким чином, що їх зовнішні концентри складають структурну межу астенокону. З іншого боку положення межі астенокону контролюється крупними розломами: Криворізько-Кременчуцьким, Західно-Тальнівським та Андрушівським. На півдні межа астенокону примикає до широтних крайових скидів щита, на північному-сході - до бортового розлому Дніпровсько-Донецького рифта [102].
В роботах С.Бортника Кіровоградська морфоструктура центрального типу віднесена до регіональних МЦТ другого рангу з радіусом близько 120 км. Її каркасні елементи підкреслені відцентровим, дуговим малюнком річкових долин та концентричним їх поєднанням. Виділене ядро має два концентри. Внутрішнє з радіусом 15 км відображене в малюнку долин
- Київ+380960830922