РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження й експериментальні умови
Експериментальні дослідження проведено на білих безпородних щурах-самцях масою
180-200 г, яких утримували в стандартному харчовому й питному режимі в умовах
віварію. Роботу з лабораторними тваринами проводили з дотриманням норм
виконання дослідження, прийнятих комісією з біоетики щодо використання тварин в
експериментальних дослідженнях. Експеримент здійснювався згідно з вимогами
загальних положень Європейської конвенції із захисту хребетних тварин,
використовуваних для дослідницьких та інших наукових цілей. Експериментальні
тварини були розділені на дві дослідні серії.
В 1-й серії було використано 160 тварин, які піддавалися травматичному впливу
за Кенноном в модифікації Ю.М.Штихно і співавт. [168]. У цій експериментальній
серії через 3, 12, 24, 48 годин, 3-ю, 4-у, 7-у, 10-у й 14-у добу після травми у
тварин досліджували стан системної гемодинаміки й виводили з експерименту
шляхом декапітації, у крові вивчали вміст КФК-МВ, нітриту, сечовини, загального
білка, адреналіну, норадреналіну, циклічних нуклеотидів, простагландинів,
лізосомальних ферментів, продуктів ПОЛ і АОС. У тканині міокарда досліджували
вміст нітриту, сечовини, загального білка, катехоламінів, простагландинів. У
свіжозаморожених зрізах міокарда із застосуванням кролячих антитіл до e-NOS
визначали наявність ендотеліальної NO-синтази імуногістохімічною реакцією.
Інтактні тварини були використані в кількості 10-и з метою порівняння з
контрольною групою для оцінки можливого впливу маніпуляцій із підготовки тварин
до нанесення травми. Використання інтактної групи тварин було необхідним для
проведення порівняльного аналізу отриманих даних з наведеними в літературі й
стандартизації результатів кількісних досліджень. Контрольну групу першої серії
склали 40 тварин, яких піддавали всім маніпуляціям, аналогічним у дослідних
групах, за винятком нанесення травми.
2-у серію з вивчення летальності склали 98 тварин. У 2-й серії експерименту
через 3 години після нанесення травми й дослідження параметрів системної
гемодинаміки тварин поділили на 2 групи з гіподинамічним і декомпенсованим
типом системної гемодинаміки. Контрольну групу для 2-ї серії склали 10 тварин.
Всі експериментальні тварини утримувалися в стандартних умовах віварію на
стандартному раціоні при вільному доступі до води і їжі. Температура
навколишнього середовища становила 18-220С, відносна вологість – 40-60 %,
освітленість –250 люкс. Травматичний вплив здійснювався о 9-10 годині ранку в
спеціально обладнаному приміщенні (операційній). Підготовка тварин до
експерименту, травматична дія, інвазивні маніпуляції й виведення з експерименту
проводилися згідно з ухвалою Першого національного конгресу з біоетики (Київ,
2000) та за узгодженням з комісією з питань біоетики ДонДМУ.
2.2. Методика відтворення стандартної дозованої травми
За 10 днів до проведення експерименту відповідно до рекомендацій [64]
відбирали щурів-самців масою 180-200 г, які перебували на стандартному раціоні
при вільному доступі до води і їжі в умовах віварію Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького й не мали зовнішніх дефектів, пухлин,
пігментних плям, ушкоджень. Тварин розсаджували по 10 штук в окремі просторі
клітки, виготовлені з металевого дроту й утримували в стандартних умовах,
відзначали поведінкові реакції, привчали до світлового режиму (12 годин «день»,
12 годин «ніч»).
У день моделювання травми на тварин впливали ефірним наркозом через спеціальні
маски з тампоном, змоченим ефіром [168]. Проведення ефірного наркозу
супроводжувалося зниженням рефлексів і порога больової чутливості, звуженням
зіниць, загальмованістю, подальшою відсутністю рухових реакцій, уповільненням
дихання. Ці реакції тривали у тварин контрольної групи 10-15 хвилин, після чого
протягом 30-40 хвилин відновлювалися рухові реакції, рефлекси, реакції на звук
і світло. Тварин контрольної групи за чергою підносили до електромеханічного
пристрою для нанесення травми, витримували 30 сек, але не травмували.
Тварин експериментальних груп за чергою підносили до електромеханічного
пристрою, описаному в [168], і наносили по 15 стандартних ударів
електромеханічним молотком силою 250 Н/см2 спочатку по лівій, а потім по правій
нижній кінцівці у ділянці стегна. Загальна тривалість травмування тварини не
перевищувала 20-30 сек. При травмуванні уникали відкритих переломів і зовнішніх
кровотеч. Щурів, у яких все-таки відзначалися ці явища, виключали з
експерименту. При даній експериментальній моделі через 48 годин летальність
становила 40 %, через 4 доби – 52 %. Зазначена модель нанесення механічної
травми є найпоширенішою у зв'язку з можливістю чіткого дозування й
стандартизації травматичного впливу.
2.3. Дослідження параметрів системної гемодинаміки й аналіз летальності
Через 3, 12, 24, 48 годин, 3-ю, 4-у, 7-у, 10-у й 14-у добу після травми
здійснювали вимірювання параметрів системної гемодинаміки методом тетраполярної
імпедансної грудної реографії [112,202]. Тварину під поверхневим ефірним
наркозом фіксували в положенні на спині на операційному столику, який поміщали
в заземлену клітку з дрібнокомірчастої металевої сітки. Як електроди
використовували сталеві голки завдовжки 4 см, простерилізовані перед
експериментом в 96 0 етиловому спирті. Електроди розташовували під шкірою за
схемою, описаною в [112]. Перший потенційний електрод уводили вентрально на
рівні верхньої точки грудини, другий – каудальніше на відстані 2 см від
першого. Струмові електроди вводили під шкіру потиличної й черевної ді
- Київ+380960830922