РОЗДІЛ II. СИСТЕМНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ
КОЛОРАТИВНИМ КОМПОНЕНТОМ……………………………………………………………….83
2.1. Знакова природа фразеологічних одиниць………….……………83
2.2. Компоненти-кольоропозначення в семантичній структурі українських
фразеологізмів…………………………………………………… 99
2.2.1. Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення чорного
кольору………………………………..105
Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення білого
кольору…………………………..115
Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення сірого
кольору…………………………..131
Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення червоного
кольору………………………135
Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення жовтого
кольору………………………...143
Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення зеленого
кольору………………………..151
Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення синього
кольору…………………………160
Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення голубого
кольору………………………..162
Фразеологічні одиниці з прикметниковим компонентом на позначення коричневого
кольору……………………167
Системна організація фразеологічних одиниць із колоративним
компонентом……………………………………………………..169
Висновки до II розділу…………………………………………………………194
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..………………………………….203
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ЇХ УМОВНИХ
СКОРОЧЕНЬ……………………………………………….…………………..236
ВСТУП
Всебічне вивчення мови можливе лише за умови, коли будуть досліджені всі її
складові та їх взаємозв’язки. Важливим і перспективним є комплексний аналіз
усіх підсистем мови. До актуальних проблем лінгвістичних досліджень належить,
зокрема, вивчення фразеологічних одиниць (ФО), складовими компонентами яких є
назви кольорів.
Дослідники кваліфікують фразеологію мови як особливу підсистему, дискурсивний
варіант, пов’язуючи дискурс із можливим альтернативним світом у царині мови, що
має особливі граматику, лексикон, семантику, правила слововживання, а
фразеологізми розглядають як стійкі, зв’язані єдністю змісту, постійно
відтворювані у мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на
стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу й
характеризуються образністю та експресивністю. Фразеологізми є продуктом
культурно-гносеологічної здатності етносу фіксувати як стереотипне власне
антропометричне ставлення до об’єктивного світу, що з часом перетворюється на
прототипне в етносвідомості [257, с. 641-642].
У сучасній лінгвістиці утвердився погляд на фразеологічну одиницю як на мовний
знак із подвійною природою, як мікротекст (В.М. Телія), в образному змісті
якого знаходить відображення той або інший фрагмент культурно-національного
світобачення народу. Із цим пов'язаний новий дослідницький вектор
фразеологічної науки – когнітивний, що уможливлює встановлення механізмів
фразеологічного семіозису. Зокрема в сучасній когнітивно орієнтованій
фразеології висуваються положення про асоціативно-образне підґрунтя
фразеологічної номінації, пов’язаної як із прямими значеннями компонентів, так
і з метафоричними моделями переосмислення прямих значень.
Попри те, що в сучасному мовознавстві вивчення фразеології досягло значних
успіхів і базується на досягненнях як вітчизняної, так і зарубіжної
фразеологічної науки – науковому доробку таких учених, як Л.А.Булаховський
(1952), Г.М. Удовиченко (1965), Л.Г. Скрипник (1973), М.Ф. Алефіренко (1987),
Л.Г. Авксентьєв (1988), В.Д. Ужченко (1988), В.М.Мокієнко (1989), М.Т. Демський
(1994), В.В. Виноградов (1947), М.М.Шанський (1985), В.П. Жуков (1986) та інших
лінгвістів, наприкінці XX століття – початку XXI ст. у науці про фразеологію
спостерігається активне опрацювання різних типів фразеологічних одиниць як
репрезентантів мовної картини світу певного етносу. Проте окремі групи
фразеологізмів усе ще лишаються поза увагою лінгвістів. Саме відсутність в
українській лінгвістиці спеціальних досліджень, присвячених ФО з колоративним
компонентом, які становлять значну частину фразеологічного фонду й активно
використовуються в різних стилях сучасної української мови, зумовили проведення
цього дослідження.
Увага науковців до кольоропозначень як одиниць лексики різних мов (у працях
Л.М. Грановської (1964), А.М. Куслик (1967), А.Ф. Канської (1970), О.М. Дзівак
(1975, 1994), Н.Б. Бахіліної (1975), Р.В. Алімпієвої (1986, 1987, 1992), А.В.
Висоцького (1998), Т.Ф. Ковальової (1999), І.В. Ковальської (2000), Л.Г.
Єгорової (2001), С.В. Кулинської (2002), О.А. Шеховцової (2003) та ін.
мовознавців) поширюється також і на фразеологічні одиниці з колоративним
компонентом. Відомі також спеціальні дослідження В.Н.Клюєвої (1956), А.Є.
Круглікової (1977), С.І. Войнової (1978), Л.П.Шестак (1982), Л.Г. Бедоідзе
(1997), Я. Мерзук (1997) та ін.
Автори розвідок про слова-кольоропозначення у складі фразеологічних одиниць
послуговуються термінами: кольорові означення (А.А. Брагіна), позначення
кольору (Н.Ф. Пелевіна), прикметники на позначення кольору (А.В. Висоцький),
кольорові прикметники (Є.В. Рахіліна), імена кольору (Р.М. Фрумкіна),
кольоропозначення (Р.В. Алімпієва), колоративи, кольорові номени (І.О.
Голубовська) тощо. Але своєрідність об’єкта дослідження і термінологічного
апарата спричинює неоднозначне їх тлумачення. В українському мовознавстві усе
ще залишаються недостатньо з’ясованими питання семантики та функціонування
лексем на позначення кольору у скла