РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для вирішення поставлених в роботі завдань комплексно в динаміці вагітності
(І-а та ІІ-а половини) обстежено 195 жінок, із них 145 хворих на первинну
артеріальну гіпертензію (гіпертонічна хвороба) – основна група та 50 соматично
здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності – контрольна група. При
обстеженні вагітних старанно вивчався соматичний, акушерський та гінекологічний
анамнези, проводилось клініко-лабораторне та інструментальне дослідження.
Стан процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) оцінювали
по накопиченню гідроперекисів ліпідів (ГЛ) за допомогою тіоціаната
амонія на спектрофотометрі (Spekol-II) при 480 нм методом Л.А.Романової,
І.Д.Стальної (1977). Результати виражали в мкмолях на мл еритроцитів.
Рівні дієнових кон'югат (ДК) та малонового диальдегіду (МДА)
визначали за допомогою метода І.Д.Стальної (1977). Результати виражали
в мкмолях/мл (малоновий диальдегід) і в умов. од./мл (дієнові кон'югати).
Стан ферментативного антирадикального антиперекисного захисту вивчали шляхом
дослідження ферментів: супероксиддисмутази (СОД), каталази (К),
глутатіонпероксидази (ГлПК) та відновленого глутатіону (GSH). Активність
ферментів в еритроцитах оцінювали за колориметричними реакціями: для СОД (метод
Н.А.Переслигина, 1990), каталази
(R.E.Beers et al., 1952), відновленого глутатіону (G.Sedlak et al., 1968).
Інтенсивність окисної модифікації білків (ОМБ) сироватки крові визначали за
методом Е.Е.Дубініної та співавт. (1995) на спектрофотометрі Spekol-II при
довжині хвилі 360 нм, 370 нм, 430 і 530 нм. Розрахунок вели на 1 мл сироватки
крові. Принцип оцінки інтенсивності окисної модифікації білків заснований на
реакції взаємодії окисних амінокислотних залишків з 2,4-динітрофенілгідрозином
(2,4-ДФГ) з утворенням його похідних. В результаті окислення білків утворюються
альдегідні та кетонові угруповання амінокислотних залишків, що взаємодіють з
2,4-ДФГ. Зміни в організмі, такі як гіпоксія, стрес та інші спроможні призвести
до підвищення рівня кисню в клітині, що може бути обумовлено інтенсивним
накопиченням кисню, так і порушенням його дальшого використання в процесах
окислення субстрату [24,51].
Рівень плацентарних білків: трофобластичний в-глікопротеін (ТБГ),
б2-мікроглобулін фертильності (АМГФ) та плацентарний б1-мікроглобулін (ПАМГ)
визначали методом імуноферментного аналізу на основі маноклональних антитіл.
Кров брали ранком натще для включення вираженої добової варіабельності ПАМГ,
пов'язаної з кінетикою інсуліну.
Концентрацію циклічних нуклеотидів (ЦН): циклічний аденозінмонофосфат (цАМФ) і
гуанозінмонофосфат (цГМФ) визначали за допомогою стандартних наборів
“Immunotech” (Чехія). Дослідження проводились за методиками виробника.
Для оцінки функціонального стану фетоплацентарного комплексу проведено
дослідження вмісту прогестерону (П), естрадіолу (Е2), естріолу (Е3) та
плацентарного лактогену (ПЛ) радіоімунологічним методом за допомогою
стандартних тест систем "ХОП-ІБОХ-АНБ" (Білорусь). Вміст естріолу в сечі
досліджували за методом I.Ittrich в модифікації С.Д.Булієнко та співавт.
(1973). Аналіз кольпоцитограм за методом Шорра. Для кількісної оцінки
кольпоцитологічних даних обчислювали індекси дозрівання (ІД), каріопікнозу (ІК)
та еозинофілії (ІЕ). Визначення типів піхвових мазків здійснювали за
загальноприйнятими класифікаціями кольпоцитограм для вагітних.
Для оцінки стану та характеру серцевої діяльності плода проводили
кардіотокографічне (КТГ) дослідження з використанням нестресового тесту на
біомоніторі “ВМТ 9141” фірми RTF. При розшифровці запису визначали такі
параметри КТГ, які дозволяють достовірно оцінити стан серцево-судинної системи
плода: базальна частота серцевих скорочень, довжина стабільного ритму,
варіабельність серцевих скорочень, тимчасові зміни частоти серцевих скорочень
(акцелерації та децелерації). Дані кардіотокограм оцінювали за шкалою W.Fisher
(1976). За даними автора оцінка 0-4 бали вказує на тяжку гіпоксію, 5-7 балів –
на легку, сума балів вище 7 на досить добре самопочуття (таблиця 2.1)
Нормальна БЧСС складає від 120 до 160 уд/хв. Збільшення частоти серцевих
скорочень (>160 уд/хв) характеризує фетальну тахікардію, зменшення частоти
серцевих скорочень (<120 уд/хв) – фетальну брадикардію. Збільшення серцевих
скорочень плода може бути пов'язано з рухами або переймою і оцінюється як
"акцелерація", а сповільнення частоти серцевих скорочень плода при таких же
умовах визначається як "децелерація".
Таблиця 2.1
Шкала оцінки стану плода за Фішером
Показники КТГ
Бали
БЧСС, уд/хв
100
180
100-120
160-180
120-160
ЧМО, цикл/хв
2-6
АМО, уд.
5-0
10-30
Акцелерації
відсутні
періодичні
спорадичні та на рухи плода
Децелерації
пізні або варіабельні з ознаками атиповості
варіабельні
відсутні або виникають по типу ДІР-О спорадично
Вивчався біофізичний профіль плода (БПП) – де оцінюється сума білів окремих
біофізичних параметрів (дихальні рухи плода, рухова активність плода,
реактивність серцевої діяльності плода на нестресовий тест (НСТ), об’єм
навколоплодових вод).
Таблиця 2.2
Оцінка результатів визначення показників біофізичного профілю плода
Параметри
Критерії оцінки
1. Реактивність серцевої діяльності плода після його рухів за даними КТГ
(нестресовий тест)
“2” - 5 і більше акцелерацій частоти серцевої
діяльності з амплітудою більше 15 уд/хв.
Тривалістю більше 20 сек після рухів плода за
20 хвилин;
“1” - 2-4 акцелерації;
“0” - менше 2 акцелерацій.
2. Дихальні рухи плода
“2” - 1 і більш епізодів дихальних рухів плода
тривалістю 60 секунд за 30 хвилин
спостереження;
“1
- Київ+380960830922