Розділ 2.
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКО-ЧЕСЬКИХ МІЖДЕРЖАВНИХ
ВІДНОСИН (1991-1992 рр.)
2.1. Встановлення українсько-чесько-словацьких
дипломатичних відносин
Кінець 80 - початок 90-х рр. ХХ ст. є надто важливим у новітній історії країн Центрально-Східної Європи. Він пов'язаний з крахом комуністичних режимів у Польщі, Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії. Не обминув цей процес і Радянський Союз, а в його складі УРСР.
Демонтаж комуністичної прорадянської системи, процес правових, політичних і економічних перетворень в ЧССР розпочався 17 листопада 1989 р. Вже у грудні того ж року було створено уряд національної злагоди на чолі комуністом М. Чалфою, до якого увійшло 10 членів КПЧ, 7 безпартійних, 2 члени Соціалістичної партії і 2 члени Народної партії. Того ж дня Г. Гусак подав заяву про свою відставку з посади президента республіки, яку було прийнято на засіданні обох палат Федеральних зборів 19 грудня 1989 р.[371,263-331; 382, 18-34].
Основними своїми завданнями новостворений уряд проголосив підготовку до нових виборів Президента і законодавчих органів, адаптацію законодавства ЧССР до вимог міжнародних пактів про громадянські, політичні господарські, соціальні і культурні права. Вже 29 грудня 1989 р. Федеральні збори ЧССР обрали В. Гавела президентом держави [387, 48-49; 414, 31-32; 450, 81].
У всіх процесах демократизації суспільно-політичного життя в ЧССР активну участь приймали представники української діаспори в Чехії, яка склалась протягом 20-30-х рр. ХХ ст. Найбільші осередки українства в Чехії зосереджені в м. Празі, Брно, Остраві, Опаві, Карлових Варах та ін. З виникненням Громадянського форуму (ГФ), що об'єднав у ході "оксамитової" революції всі демократичні сили ЧР, розпочав свою діяльність Громадянський форум українців. Він вимагав правдивого висвітлення проблем українців ЧССР 20-30-х рр. ХХ ст., розвитку україномовного шкільництва, створення гуртків українознавства, розвитку художньої творчості, налагодження зв'язків з Україною та українськими діаспорами в інших країнах. А вже весною 1990 р. було створене потужне і незалежне Об'єднання українців Чеської Республіки [331, 4; 410, 217-218].
Формування уряду, контрольованого більшістю і опозицією в законодавчих органах влади ЧССР, дало можливість упродовж перших місяців 1990 р. ухвалити 68 нових законів. Приймались переважно закони, які регулювали політичне життя країн. Упродовж січня-квітня 1990 р. було прийнято закони "Про політичні партії", "Про об'єднання громадян", "Про право на петицію" та ін. Прийняті закони змінили країну. Федеральні збори ЧССР 29 березня 1990 р. перейменували країну в Чеську і Словацьку Федеративну Республіку (ЧСФР) [360, 44-45; 387, 55-58543, 604]. Через місяць було внесено зміни до конституційного закону про Чехословацьку федерацію з 1968 р. Цими змінами визнавались економічні права громадян, юридичних осіб і держав, відновлено і закріплено на конституційному рівні право власності на землю і спадкове право на неї [387, 58-59].
Після парламентських виборів 22 червня 1990 р., на яких здобули перемогу Громадянський форум (ГФ) Чехії і Громадськість Проти Насильства (ГПН) в Словаччині, в ЧСФР було відкрито шлях до нових глибоких політичних і соціально-економічних реформ. Було реформовано систему публічної влади і кримінально-правову систему, прийнято нове цивільне і господарське законодавство. Вже весною 1990 р. було прийнято закон "Про передачу державної власності та деякого майна іншим юридичним та фізичним особам" ("мала приватизація"). Ним було покладено початок роздержавлення торгових об'єктів, ресторанів, транспортних і малих підприємств, невеликих заводів, сільськогосподарських кооперативів і т.п. [205, 452-458; 387, 61-77, 88-106;543, 604-605].
"Малу приватизацію" проводили місцеві і окружні приватизаційні комісії. Темпи приватизаційних процесів у ЧСФР були вражаючими: уже на 30 червня 1990 р. в країні було приватизовано 163952 підприємства, на листопад того ж року вже 32 % населення було зайнято в приватизованому секторі [387, 94]. Крім того, було здійснено заходи по лібералізації цін, внутрішній конвертованості крони, дозволено продаж і купівлю землі, проведено деідеологізацію освіти і культури [106, 5-10]. Незважаючи на такий розмах "малої приватизації" частка приватного сектора в економіці країни давала лише 7 % валового внутрішнього продукту (ВВП) [372, 335].
Загалом програма реформ уряду В. Клауса реалізувала неоліберальні і неомонетарні ідеї, які звичайно сповідують праві партії. "Шокове" реформування економіки в основному дало позитивні результати. Але слабка словацька економіка важко адаптувалась до ринкових відносин. Це викликало наростання політичної напруги між словацькими і чеськими політиками. А вибори 1992 р. підтвердили економічні і політичні розбіжності між Словаччиною і Чехією. Після виборів Словаччина взяла курс на вихід з федерації [389, 384-385].
Як свідчить аналіз історичних фактів, головними чинниками, що поклали початок налагодження прямого українсько-чесько-словацького співробітництва були: розпочатий "оксамитовою" революцією демонтаж тоталітарної системи, здійснення переходу до ринкової економіки, поновлення майнових прав громадян і т.д. Трансформація була здійснена швидко, бо в чесько-словацькому суспільстві були живі демократичні традиції ЧСР 20-30-х років ХХ ст.
Ці перетворення прискорили налагодження прямих міждержавних відносин між ЧСФР і УРСР, бо Україна з 16 липня 1990 р., дня прийняття Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет, стала суб'єктом міжнародного права і рівноправним учасником міжнародного спілкування. Україна, як один з членів-засновників ООН, мала певний, хоча й обмежений, досвід у сфері міжнародних відносин. У зв'язку з підготовкою до створення ООН, їй у 1944 р. було надано певні повноваження у сфері зовнішніх відносин. Після Другої світової війни, не дивлячись на формальну державність, УРСР брала участь у підготовці і підписанні договорів про свої західн