РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЛІЦЕЇСТІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИКИ .................................
852.1.Методична система навчання інформатики за сучасних умов ......852.2.Оцінювання сформованості рівня інтелектуальної активності ..... 992.2.1. Інтелектуально-насичене середовище як засіб розвитку
інтелектуальної активності ліцеїстів ............................. 992.2.2. Роль навчальних проектів у формуванні інформатичної компетентності ліцеїстів ............................................ 1112.2.3. Визначення рівня навчальних досягнень ліцеїстів за
допомогою таксономічних задач з інформатики .............. 1222.3.Технологія створення системи компетентнісних задач з інформатики ...................................................................
1322.3.1. Компетентнісні задачі та їх потенційні можливості щодо розвитку інтелекту ліцеїстів .......................................
1322.3.2. Розробка задач, що сприяють розвитку мислення учнів - основного чинника інтелектуальної діяльності ................ 1432.3.3. Методичні рекомендації щодо розвитку інтелектуальної активності ліцеїстів на основі задачного підходу..................................................................
1532.4.Експериментальне дослідження ..........................................165ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ......................................................185ВИСНОВКИ .........................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................189
190ДОДАТКИ ...........................................................................215
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ
1.ЗУНЗнання, Уміння, Навички2.ЗЦУЗнання, Цілі, Уміння3.ІАКІнформаційно-аналітична компетентність4.ІКТІнформаційно-комунікаційні технології5.КТККомп'ютерно-технологічна компетентність6.МАНМала академія наук7.ПДКПроцесуально-діяльнісна компетентність8.ООДОрієнтовна основа діяльності9.ТПФРДТеорія поетапного формування розумових дій
ВСТУП
Розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій є одним з основних чинників розвитку суспільства, стрімкого зростання вимог до фахівців практично всіх галузей і, відповідно, вимог до змісту і якості системи освіти. Визначення основних компетентностей громадян інформаційного суспільства, яких потребує сьогодення, спричинило модифікацію цілей та завдань, що постали перед освітою XXI століття: модель випускника, а відповідно і цілі освіти, мають бути представлені у вигляді системи компенентностей, формування яких досягається у процесі навчання і учіння з використанням ІКТ як засобу навчання.
Актуальність теми. У державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") пріоритетними визначено орієнтацію освіти на забезпечення особистісних потреб учнів, адекватних сучасним тенденціям суспільного розвитку, та розвиток системи навчальних закладів нового типу для забезпечення реалізації соціального запиту в умовах прискореного, випереджувального, інноваційного розвитку освіти і науки. Водночас в умовах стрімких технологічних і соціальних змін, що є ознакою ХХІ століття, спрямованість системи освіти на засвоєння учнями системи знань, яка була виправданою ще декілька десятиліть тому, вже не відповідає сучасному соціальному замовленню, представленому системою ключових компетентностей, щодо підготовки спеціалістів, здатних до успішної самореалізації, навчання протягом усього життя та сприяння розвитку суспільства. Тому необхідність поєднання актуальних і перспективних потреб учнів у навчальному процесі з урахуванням особливостей розвитку системи навчальних закладів нового типу, до яких належать ліцеї, стає однією з актуальних задач освіти та об'єктивно вимагає впровадження у практику шкіл особистісно-орієнтованих технологій. При цьому школа з одного боку повинна залишатись базовим етапом освіченості й адаптації кожної людини, а з іншого - прогностично відповідати вимогам часу.
Дослідження питань упровадження компетентнісного підходу як одного з провідних напрямів реформування національної системи освіти (О.В.Овчарук, О.І. Пометун, С.А. Раков) визначають ключові компетентності як результативно діяльнісну її характеристику, що поєднує у собі інтелектуальний та навичковий складники навчання, інтерпретує сформований "від результату" зміст освіти, передбачає готовність учнів до цілепокладання, оцінювання, дії та рефлексії шляхом набуття досвіду продуктивної самостійної діяльності на основі універсальних знань.
Питання формування ключових компетентностей виходить за рамки одного навчального предмета. Разом з тим, значна роль у формуванні особистості людини як суб'єкта інтелектуального, мобільного та компетентного відводиться навчальній дисципліні інформатика, оскільки інформатична компетентність на сьогодні є інваріантною: знання, уміння та здатності, що стосуються використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у повсякденному житті, не залежать від змісту професійної діяльності майбутнього фахівця, а набуття учнями інформатичної компетентності досягається у процесі навчання інформатики та решти предметів шкільного циклу на основі ІКТ. Виключну роль відіграє навчання інформатики і у підготовці учнів до продовження освіти та професійного самовизначення в умовах невпинного підвищення вимог до процесів та результатів праці в інформаційному суспільстві.
Створенню та вдосконаленню методичної системи навчання інформатики присвячені праці Н.В. Апатової, А.Ф. Верланя, А.П. Єршова, М.І. Жалдака, В.М.Касаткіна, В.І. Клочка, Н.В. Морзе, В.М. Монахова, Ю.С. Рамського, О.В.Співаковського та ін. Однак соціальний контекст та стрімкий розвиток ІКТ призводить до суттєвих змін інформатики як навчальної дисципліни, що вимагає переосмислення цілей, змісту, методів, засобів і форм навчання учнів. Колишня парадигма, що відбивала інтереси і сутність індустріального суспільства, де