Ви є тут

Підвищення продуктивності льону олійного в умовах південного Степу України шляхом оптимізації агрозаходів посівного комплексу

Автор: 
Гобеляк Юрій Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U001629
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження по впливу заходів посівного комплексу на продуктивність льону олійного були проведені у 2004 - 2006 рр. Досліди закладали на дослідному полі навчально-дослідного господарства ім. А.В. Трофімова Одеського державного аграрного університету.

2.1. Ґрунтово-кліматична характеристика умов зони проведення досліджень

Територія навчально-дослідного господарства, де проводились досліди, знаходиться в південно-західному агроґрунтовому районі південної степової агрокліматичної зони України.
Ряд дослідників південний Степ за ґрунтово-ботанічним відношенням чітко розділяють на дві самостійні підзони: підзону південного Степу з чорноземами південними і підзону сухого Степу з темно-каштановими і каштановими ґрунтами [129].
Ґрунтовий покрив південного степу добре описаний в роботах [129; 130].
Землі господарства розміщені на еродованому водороздільному плато, яке, в свою чергу, розміщене між прибережно-чорноморським сухим лиманом і балочно-річною системою річки Барабой і представлена широкохвилястим та водно-ерозійним типом рельєфу.
Ґрунтові води знаходяться на глибині від 5 до 20 метрів між лесоподібними відкладами і підстилаючими їх глинами. Вони не мають зв'язку з поверхнею і не впливають на формування ґрунтового покриву.
Дослідне поле Одеського державного аграрного університету розташоване на вирівняній ділянці рівнинного плато з незначним схилом на південь. Найменше віддалення від лісосмуг - 600 метрів.
Ґрунтотворні породи - важкосуглинисті, карбонатні, неоглеєні, незасолені леси. Ґрунт - чорнозем південний. Морфобіологічна характеристика описана згідно ґрунтового розрізу, який було зроблено восени 1969 року в шостому полі дослідної стаціонарної сівозміни.
Горизонт Н, 0 - 34 см. Перегнійно-акумулятивний горизонт, свіжий, темнувато-сірий до глибини 20 - 25 см, орний, дрібно-зернисто-пилоподібний, пористий, важкосуглинистий з наявністю великої кількості коренів і червоточин. Перехід в наступний горизонт - поступовий.
Горизонт Нр/к, 34 - 65 см. Перехідний горизонт. Темно-сірий, але з менш інтенсивним забарвленням ніж гумусовий горизонт. В нижній частині з явним бурим відтінком, крупнозернистий, часто грудкувато-зернистий з домішками дрібних гостроребристих часток, слабко ущільнений. Перехід в наступний горизонт різкий.
Горизонт Р/к, від 65 см і глибше. Материнська порода, палево-бурий лес, верхня частина якого деколи перекрита червоточинами. З 75 - 95 см чітко виражені карбонати у вигляді густої білоглазки, а з 300 - 350 см кристалічний гіпс.
За механічним складом та фізичними властивостями ґрунт дослідної ділянки характеризується відносною однорідністю, який можна віднести до мулувато-крупнопилуватих важких суглинків.
Реакція ґрунтового розчину нейтральна (рН біля 7,0). Вміст гумусу в шарі 0 - 20 см складає 3,54 %. Із збільшенням глибини величина цього показника поступово зменшується: на глибині 50 - 60 см - 2,26, а на 100 - 120 0,5 % від маси абсолютно сухого ґрунту.
За вмістом рухомих поживних речовин ґрунти дослідного поля відносяться до середньо забезпечених, що вказує на необхідність внесення добрив або мобілізації родючості ґрунту шляхом відповідних агротехнічних заходів для досягнення високих врожаїв сільськогосподарських культур. Фракційний склад ґрунту свідчить про перевагу фракцій розміром 0,05-0,001 мм (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Механічний склад і фізичні властивості ґрунту дослідної ділянки
Шар
ґрунту, смВміст фракцій, % на абсолютно сухий ґрунтЩільність
ґрунту,
г/см3Вологість стійкого в'янення (ВСВ)1-0,25
мм0,05-0,001
мм0,001
мм%мм0-109,464,426,21,157,7910-204,366,928,81,218,01020-304,068,028,01,299,01230-406,463,130,51,328,91240-607,962,130,01,3510,01460-807,963,029,11,4111,11680-1008,062,030,01,5310,416
Територія навчально-дослідного господарства ім. А.Ф. Трофімова розміщена в центральному, теплому, недостатньо-зволоженому агрокліматичному районі степу Одеської області.
Характерним для цієї зони є клімат помірно-континентального типу з чітко вираженим посушливим періодом. Він характеризується високими літніми температурами, що зближує його з континентальним та, з іншого боку, - м'якою зимою завдяки безпосередній близькості Чорного моря.
Кліматичні умови Південного Степу висвітлені у багатьох метеорологічних і кліматичних довідниках областей України, а також у роботах багатьох науковців [131; 132].
Ця зона характеризується високою теплозабезпеченістю рослин. Біля 80 -85% сонячної енергії, яка засвоюється земною поверхнею протягом року, припадає на весну і літо. Сума активних температур вище +10°С знаходиться в межах 3200-3400°С. Середньо-багаторічні дані щодо кількості опадів та середньомісячної температури наводяться в табл. 2.2 та на графіку (рис. 2.1, 2.2).
Таблиця 2.2
Характеристика погодних умов за середньобагаторічними даними Одеської метеостанції
МісяцьСередньодобова температура повітря, ?CОпади за місяць, ммВідносна вологість повітря, %декадасередня за місяцьдекадасума за місяцьдекадасередня за місяць123123123I-2,5-3,1-3,4-3,012,410,37,029,789858787II-3,2-2,3-1,3-2,38,614,27,029,885868786III0,22,03,72,07,18,28,724,085838183IV6,08,511,08,59,47,910,327,677757375V13,515,416,915,312,09,613,034,669676567VI18,319,620,919,613,218,821,753,766656465VII22,022,622,822,517,015,413,345,763616262VIII22,521,620,221,411,714,510,636,863656765IX18,316,614,916,67,613,910,431,965687168X12,910,78,610,77,410,05,723,170767975XI6,44,52,54,413,015,713,241,979858884XII0,8-0,4-1,5-0,413,213,112,839,187888988середня за рік9,6сума за рік417,9середня за рік75,4
Рис. 2.1 Середньодобова температура повітря за середньо-багаторічними даними Одесь