РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ
2.1. Конституційні основи організації систем місцевого управління
З часу проголошення незалежності в Україні, на жаль, досі не вдалося створити ефективно діючої системи місцевого управління. Існуюча модель місцевого управління потребує суттєвого вдосконалення, що передбачає перерозподіл повноважень між органами публічної влади різних рівнів, та реформування системи територіальної організації влади. Важливого значення в таких умовах набуває діюча нормативна база місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади.
З огляду на це, необхідно порівняти конституційні положення про місцеве управління, зокрема про місцеве самоврядування в зарубіжних країнах. Зазвичай, питанням місцевого самоврядування в конституціях присвячено окремий розділ, невеликий за обсягом - до однієї сторінки. Винятками є Конституція Швеції, де згадки про місцеве самоврядування трапляються в різних місцях тексту, та Норвегії, де є, власне, лише одна згадка про муніципалітети та графства з приводу місцевих виборів (не до самих муніципалітетів та графств, а в тому сенсі, що ці утворення є структурними одиницями виборчої системи до Парламенту) [175]. У Федеральній Конституції Федеративної Республіки Німеччини встановлюються найбільш загальні принципи самоврядування, яких повинні дотримуватись федеральні землі в своїх конституційних актах [208, с. 89].
Визначення сфери місцевого самоврядування, принаймні у тому вигляді, в якому воно наводиться в ч. 1 ст. 140 Конституції України [1], або в Європейській Хартії місцевого самоврядування [5], не трапляється практично ніде. В Конституції Естонії вказано, що "всі місцеві питання розв'язуються та регулюються місцевим урядом, який діє незалежно відповідно до законів". Конституція Ірландії декларує: "Держава визнає роль місцевого уряду щодо створення форуму для демократичного представництва місцевих громад у здійсненні на місцевому рівні влади та виконанні функцій, наданих законом, та сприянні через ініціативи уряду задоволенню інтересів таких громад" [96, с. 403]. Компетенцій на сфера місцевого самоврядування викладена в Конституції Польщі: "Місцеве самоврядування виконує суспільні завдання, які не закріплені Конституцією чи законами за іншими органами публічної влади" [102]. В такому формулюванні є, принаймні, означення того, що таке "місцеві завдання". Адже поняття "питання місцевого значення" чи "місцеві завдання" самі потребують юридичного визначення, бо без цього поняття місцевого самоврядування має дуже обмежене застосування В інших конституціях визначення місцевого самоврядування немає, поняття формується через визначення суб'єкту та функцій, або вважається, що воно визначене на іншому рівні.
Жодна з проаналізованих конституцій не визнає, як це зроблено в Україні, територіальну громаду прямим суб'єктом місцевого самоврядування. Зазвичай, таким суб'єктом є рада, і майже завжди робляться застереження про демократичний спосіб її обрання. Наприклад, в Конституції Ірландії вказано, що "мусить бути місцева влада, обрана, як це передбачено законом". Конституція Чехії наголошує: "Асамблея громади незалежно веде справи громади. Члени Асамблеї обираються таємним голосуванням на основі загального, рівного та прямого виборчого права". Лише деякі конституції уточнюють внутрішню структуру органів самоврядування. Наприклад, Конституція Румунії: "Органами публічної влади, якими здійснюється місцева автономія в громадах, є місцеві ради та мери, обрані відповідно до закону". Конституція Польщі: "Місцеві самоврядні утворення здійснюють свої обов'язки через установчі та виконавчі органи". Конституція Литви: "Ради місцевого самоврядування утворюють підзвітні їм виконавчі органи для прямої імплементації законів Республіки Литва, а також рішень Уряду та рад місцевого самоврядування"; Конституція Болгарії: "Мер є органом виконавчої влади у муніципалітеті. Він обирається муніципальною радою на чотири роки згідно з процедурою, визначеною законом"; Конституція Бельгії: "Президент виконавчого комітету обирається радою з-поміж її членів; його обрання ратифікується Королем; закон визначає його статус"; Конституція Іспанії: "Мери обираються членами ради або населенням"; Конституція Угорщини: "Мер є головою місцевого представницького органу. Представницький орган може обирати комітети та створювати установи". В інших випадках деталізація структури органів місцевого самоврядування передається на рівень закону. Наприклад, у Конституції Фінляндії: "Положення про основні принципи управління для муніципальних адміністрацій та обов'язки муніципалітетів викладені у законі" [175].
Здебільшого у конституціях перераховуються основні адміністративно-територіальні одиниці місцевого самоврядування, та часто за законом закріплюється право створення інших, не виписаних у конституції. Наприклад, в конституції Болгарії вказано: "Територія Республіки Болгарія поділяється на муніципалітети та регіони...Інші адміністративно-територіальні одиниці та органи самоврядування можуть бути встановлені законом...Муніципалітет є основною адміністративно-територіальною одиницею, на якій здійснюється самоврядування...Регіон є адміністративно-територіальною одиницею, якій доручено проведення регіональної політики, реалізація державного управління на місцевому рівні та забезпечення гармонії національних та місцевих інтересів" [175]. Конституція Естонії гласить: "Одиницями місцевого самоврядування є волості та міста. Інші одиниці місцевого самоврядування можуть створюватись на засадах та в порядку, встановлених законом". У Конституції Франції: "Територіальними одиницями республіки є комуни, департаменти та заморські території. Будь-які інші територіальні одиниці встановляються законом. В цих одиницях самоврядування здійснюється через обрані ради та способом, визначеним законом". У Конституції Угорщини сказано: "Територія Республіки Угорщина поділяється на такі адміністративні одиниці: столиця, округи, міста та комуни. С
- Київ+380960830922