Розділ 2
НАРИС ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ А.А. АБРАГАМСОНА
2.1. Формування наукових поглядів А.А. Абрагамсона
Сьогодні важливе місце в розбудові української наукової думки посідає відчуття значущості власної національної культури, історичних традицій, взаємозв'язку різних сфер суспільного життя, зокрема співвідношення економіки та науково-технічного розвитку. Адже прогресивний розвиток науково-технічного потенціалу держави завжди детермінований не лише особливостями національної ментальності, але й, відповідно, передовим розвитком економічної системи та суспільних благ. У свою чергу сталий економіко-соціальний розвиток держави прямо залежить від рівня розвитку науково-технічного потенціалу даної держави, де на інноваційно-технічні здобутки покладається місія економічного стабілізатора.
Тому на сьогоднішній день для України є надзвичайно актуальним питання удосконалення та оновлення технічної бази нашої держави. Важливою ланкою у дослідженні науково-технічних здобутків української держави є детальне та комплексне вивчення наукової спадщини та інноваційних розробок, що були залишені українськими науковцями. На жаль, ця проблема не була достатньо висвітлена в українській історіографії. Окрему інформацію щодо діяльності науковців-інженерів в Україні на межі ХІХ і ХХ століть подають праці українських вчених та роботи сучасних дослідників, але вони, як правило, мають або ж епізодичний характер, або ж надто узагальнений.
На нашу думку, важливою для об'єктивного розгляду зазначеної проблеми є всебічний та детальний аналіз творчої спадщини видатного українського інженера Артура Адольфовича Абрагамсона.
І хоча ім'я А.А. Абрагамсона, вченого-інженера, суспільного діяча і популяризатора наукових знань добре відоме широким колам вітчизняних і зарубіжних вчених, які працюють в різних галузях техніки, все ж і нині творчість цієї непересічної особистості цікавить дослідників своєю невичерпністю і багатогранністю. В діяльності Абрагамсона яскраво проявилися риси талановитого дослідника, експериментатора, організатора науки, новатора у вирішенні важливих теоретичних і прикладних проблем науки і техніки. Життєвий шлях А.А. Абрагамсона дозволяє нам зрозуміти і відобразити умови формування світогляду вченого, фактори, що вплинули на становлення його творчої особистості і проаналізувати основні напрямки наукової діяльності.
Артур Адольфович народився 3 березня (20 лютого за ст. ст.) 1854 року в м. Одесі у родині спадкоємних лікарів. Він був онуком Бернарда Абрагамсона та письменника Осипа Рабиновича [10, С. 144]. Для формування багатьох рис характеру А.А. Абрагамсона існували чудові умови з раннього дитинства - живий приклад його родичів, людей дуже освічених і те середовище, в якому він виховувався.
Його батько, Адольф Бернардович, був доктором медицини. Мав приватну медичну практику та велику кількість вдячних пацієнтів. Варто зауважити, що сімейною традицією Абрагамсонів було наслідування професії лікаря по чоловічій лінії. Дід Артура Адольфовича з боку батька, Бернард Якович, був відомим на Півдні України лікарем. Тривалий час він працював на державній службі, за що й згодом отримав спадкоємне дворянство.
Мати, Бела Йосипівна, присвятила своє життя шляхетній справі - вихованню дітей. Вона була досить освіченою людиною. Від неї він отримав початкову освіту, як і від гувернанток, що навчили його німецькій, англійській та французькій мов.
Хоча сім'я Абрагамсонів була матеріально забезпеченою, батьки привчали дітей поважати працю і людей праці. Це, безперечно, в певній мірі наклало відбиток на характер Артура Адольфовича. З малих літ він відзначався надзвичайною працелюбністю і відданістю до роботи. Величезний виховний вплив мав і такий факт, що в родині дуже любили науково-популярну літературу і уважно стежили за передовими досягненнями у медицині. Власне це й прищепило згодом любов А.А. Абрагамсона до науково-дослідної роботи.
Середню освіту Артур Адольфович отримав у другій Одеській гімназії, відтак навчався на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету. Тут, на студентській лаві розкрилися неабиякі здібності молодого дослідника, сформувалася його активна життєва позиція, ерудиція в різних галузях техніки, яку він яскраво демонстрував протягом усієї своєї наукової кар'єри. Слід зазначити, що університет мав колектив висококваліфікованих викладачів, які забезпечували навчальний процес на високому науковому і навчально-методичному рівнях. В університеті Артур Абрагамсон зблизився з провідною частиною професури та студентства.
Визначними педагогами, які працювали на той час в університеті були професори - М.О. Сакеларі, З.Ю. Жемайтіс, В.Н. Шведов, М.О. Умов, М.Г. Крейн, О.І. Ляпунов, І.М. Зайончевський та інші [40, С. 190-196]. Захоплений лекціями цих вчених, Абрагамсон формувався як переконаний матеріаліст, інженер-теоретик з логічним складом мислення та гуманіст. А.А. Абрагамсоном неупинно прагнув до отримання нових більш глибоких знань у галузі практичної інженерії та техніки. Розширюючи свої знання та здобутий перший досвід у галузі інженерної механіки Артур Адольфович відправився до Швейцарії поглибити свій рівень знань. Отже, у 1872 р. він продовжив освіту на інженерному відділенні Цюріхського політехнікуму, який закінчив у 1876 р. з дипломом інженера. Тут він прослухав лекції з таких дисциплін: фізика, органічна хімія і хімічний аналіз, геологія, будова машин та механізмів, матеріалознавство, архітектура тощо. В процесі реалізації отриманих знань йому стало зрозуміло, що для майбутньої роботи слід детально вивчити і специфіку інженерно-технічної галузі Росії. Ось чому він вирішує отримати ще одну фахову освіту
Повернувшись до Росії у 1877 р., молодий фахівець вирішив продовжити своє навчання і вступив до Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення Імператора Олександра I, який був першим в Російській імперії і одним з перших у світі транспортним вищим технічним навчальним закладом, за спеціальністю інженер