РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Об'єктом дослідження були хворі на ГП, які знаходились на амбулаторному лікуванні в стоматологічній клініці Івано-Франківського державного медичного університету.
Комплексне обстеження всіх хворих включало клінічні, рентгенологічні, мікробіологічні, лабораторні, цитогенетичні методи дослідження. Клінічне, рентгенологічне обстеження та лікування хворих проводилось на базі клініки кафедри терапевтичної стоматології (зав. каф. - д.мед.н., проф. В.І. Герелюк), терапевтичного відділення стоматологічної поліклініки Івано-Франківського державного медичного університету (головний лікар - к.мед.н., проф. М.Н. Воляк). Мікробіологічні дослідження проводились у лабораторії кафедри мікробіології, вірусології та імунології (зав. каф. - к.мед.н., доцент Р.В. Куцик), цитогенетичні - у генетичній лабораторії кафедри медичної біології з курсом медичної генетики (зав. каф. - д.мед.н., проф. Л.Є. Ковальчук), біохімічні - в лабораторії кафедри біологічної хімії (зав. каф. - д.біол.н., проф. А.М. Ерстенюк), імунологічні - міжкафедральна лабораторія імуноферментного аналізу (каф. факультетської терапії - зав. каф. - академік АМН України, д.мед.н., проф. Є.М. Нейко) ІФДМУ; лабораторія обласного клінічного дермато-венерологічного диспансеру - гол. лікар - Р.Ф. Никифорук).
Здобувач висловлює щирі слова подяки керівникам і співробітникам кафедр та зазначених установ за допомогу в проведенні досліджень.
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
При виконанні дисертаційної роботи обстежено 159 пацієнтів, із них хворих на ГП різного ступеня розвитку було 136 осіб та 23 особи з клінічно здоровим пародонтом.
Серед обстежених хворих було 65 (47,79%) чоловіків та 71 (52,21%) жінки (табл. 2.1). Вік обстежених пацієнтів - 20-44 років і в середньому становив (34,75±0,56) років (табл. 2.1). Група осіб з інтактним пародонтом була рандомізована за віком і статтю.
Для визначення нозології пародонтопатій користувались класифікацією хвороб пародонта за М.Ф. Данилевським (1994). За ступенем розвитку процесу виділяли - початковий, І, ІІ та ІІІ ступені, за перебігом -загострений, хронічний та стабілізацію [78]. ГП початкового - І ступеня розвитку виявлено у 44 (32,35%) хворих, хронічний перебіг ІІ-ІІІ ступеня - у 48 (35,29%), загострений перебіг ІІ-ІІІ ступеня- у 44 (32,35%) хворих. Тривалість патологічного процесу в тканинах пародонта за даними анамнезу та доступної медичної документації становила від 2 до 15 років, що в середньому скрадало (5,91±0,23) років.
Таблиця 2.1
Розподіл пацієнтів за віком та статтю (М±m)
ЧоловікиЖінкиВсьогоСередній
вікабс.(%)абс.(%)абс.(%)Пацієнти з клінічно
здоровим пародонтом1043,481356,522310032,61±1,12Хворі на генералізований пародонтит
Початковий-І ступінь розвитку
ІІ-ІІІ ст. розвитку, хронічний перебіг
ІІ-ІІІ ст. розвитку, загострений перебіг65
21
23
2147,79
15,44
16,91
15,4471
23
25
2352,21
16,91
18,38
16,91136
44
48
44100
32,35
35,29
32,3534,75±0,56
32,87±0,74
34,56±0,62
33,26±1,02
Критеріями включення в дослідження були: наявність у хворих ГП початкового, І, ІІ та ІІІ ступенів розвитку, вік хворих 20-44 роки, індивідуальна згода пацієнта.
Критеріями виключення з дослідження були: патологія прикусу і значні патологічні перевантаження тканин пародонта, захворювання слизової оболонки порожнини рота, супутні соматичні захворювання в активній фазі та декомпенсації, наявність у хворих ГП непереносимості запропонованих засобів.
До групи порівняння ввійшли 23 особи з клінічно інтактним пародонтом, фізіологічним прикусом, що звернулись із метою санації порожнини рота, які були рандомізовані за віком і статтю.
2.2. Схеми лікування хворих на генералізований пародонтит
Проведено комплексне лікування 136 хворих на ГП. Схема лікування хворих базувалась на принципах етіотропного, патогенетичного та симптоматичного лікування, включала заходи як місцевого, так і загального характеру [77]. Місцеве лікування хворих розпочинали зі зрошення ротової порожнини розчином антисептика (0,1% розчин хлоргексидину біглюконат) і прийом препарату "Мультитабс" протягом 1 місяця [19, 201, 281]. Далі приступали до професійної гігієни порожнини рота [ 69, 112, 268].
Залежно від медикаментозного лікування хворих розподілили за протоколами А і Б (рис. 2.1). 65 пацієнтів протоколу А розподілили на групи: І-А - 21 хворий на ГП початкового-І ступеня, ІІ-А - 23 хворих на ГП хронічного перебігу ІІ-ІІІ ступеня, ІІІ-А - 21 хворий на ГП загостреного перебігу ІІ-ІІІ ступеня, яким на тлі базової терапії застосовували місцево гель "Метрогіл Дента" - 6-7 процедур з інтервалом у 2 дні.
Пацієнтів протоколу Б (71 особа) розподілили на 3 групи. І-Б групу склали 23 хворих на ГП хронічного перебігу початкового-І ступеня, яким на тлі базової терапії в комплексне лікування включали місцево композицію амізон-етоній-силлард-П (А-Е-С), яку виготовляли ex tempore: у фарфоровій ступці подрібнювали до однорідності 0,125 г амізону, поступово додавали 2,5 мл 1%-го гелю етонію та 0,3 г ентеросорбенту силлард-П до утворення пасти гелеподібної консистенції [6, 86], вводили в пародонтальні кишені, аплікували на ясна та покривали твердіючою захисною пародонтальною пов'язкою ("Voco pack", Voco) [4]. Курс лікування складав 6-7 процедур із інтервалом у 2 дні. Група І-А вважалась контрольною.
До ІІ-Б групи увійшли 25 хворих на ГП хронічного перебігу ІІ-ІІІ ступеня, яким на тлі базової терапії в комплексне лікування включали місцево композицію А-Е-С із додатковим призначенням амізону всередину по 0,25 г 3 рази на добу впродовж 14 днів. Група ІІ-А вважалася контрольною.
ІІІ-Б групу склали 23 хворих на ГП загостреного перебігу ІІ-ІІІ ступеня, яким на тлі базової терапії призначали амізон усередину та місцево в пародонтальні кишені додатково вводили 1-1,5 мл ліпосомальної емульсії кверцетину (ліпофлавон,