РОЗДІЛ 2
ЗВУКОПИС ТА ЛЕКСИЧНІ ПОВТОРИ ЯК ФОНОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ В ОДАХ ГОРАЦІЯ
У вітчизняній літературі не знаходимо системних і об’ємних наукових праць,
присвячених проблемі стилістичної ролі звукопису в одах Горація. Лише окремі
аспекти її висвітлюються у низці статей і книзі-есе „Студії одного вірша”
Андрія Содомори [192, 198, 203].
2.1. Засоби евфонізації мови
Вимога милозвучності була сформульована ще в античних риториках як одна з
найважливіших стилістичних вимог. Евфонія передбачала найдосконаліше поєднання
звуків, зручне для вимови і приємне для слуху.
Ще Аристотелем була сформульована найсуттєвіша стилістична вимога до фонетичної
сторони мови – щоб написане було зручне для читання і для вимови [11, c.180]. Є
дві речі, як говорив Цицерон, які приносять насолоду слухові - це sonus et
numerus (звучання і ритм) [268].
Евфонічна організація мови відіграє важливу естетичну роль [220, c.302]. Під
естетичною роллю розуміємо здатність творити образність.
Горацій на практиці, у своїх одах, реалізує теоретичну вимогу до стилю, а саме:
не тільки уникає поганого поєднання звуків, але й мистецьки застосовує
відповідний добір і розподіл слів (iunctura), що не тільки забезпечує гарне
звучання, але і насолоду, тобто створює евфонічний ефект.
Великого значення у досягненні евфонічності мови Горацій надає чіткому
дотриманню законів фонетичної організації мови. У поета немає в одах не
обгрунтованих стилістично повторів звуків, він чергує голосні і приголосні.
Горацій також уникає гіату і какофонії. Напр.: Maecenas atavis edite regibus, /
O et praesidium et dulce decus meum, / Sunt quos curriculo pulverem Olympicum /
Collegisse iuvat metaque fervidis / Evitata rotis palmaque nobilis; / Terrarum
dominos evehit ad deos / Hunc, si mobilium turba Quiritium / Certat tergeminis
tollere honoribus (С.I.1,1-8).
Проте з виразною стилістичною метою застосовує поет гіат, тобто неблагозвучний
збіг голосних на стику двох слів [381, c.156], який сягає кінця одного рядка і
початку другого, створюючи тим самим зв’язок двох рядків: Redditum Cyri solio
Phrahaten / Dissidens plebi numero beatorum / Eximit Virtus populumque falsis /
Dedocet uti (C.II.2,117-20); Te greges centum Siculaeque circum / Mugiunt
vaccae, tibi tollit hinnitum / Apta quadrigis equa, te bis Afro / Murice
tinctae / Vestiunt lanae (С.II.16,33-37).
В одах застосована й синереза – стягнення в слові двох сусідніх голосних в
один [381, c.385]: Vos lene consilium et datis et dato / Gaudetis, almae.
Scimus, ut inpios / Titanas immanemque turbam / Fulmine sustulerit caduco
(C.III.4,41-44) (consiliыm зам. сonsilium).
Трапляються випадки дієрези, тобто роздільної вимови сусідніх голосних у
складі [381, c.112]: Vitas hinuleo me similis, Chloe, / Quaerenti pavidam
montibus aviis / Matrem non sine vano / Aurarum et siluae metu. (С.I.23,1-4)
(siluae зам. silvae).
Для евфонії поет інколи застосовує синкопу – це випущення у слові звука
(букви) або складу [381, c.385]: Caris multa sodalibus, / Nulli plura tamen
dividit oscula / Quam dulci Lamiae, memor / Actae non alio rege puertiae /
Mutataeque simul togae. (C.I.36,5-9) (puertiae зам. pueritiae).
Отже, гармонійним поєднанням слів у одах поет досягає милозвучності мови.
Велику роль відводить Горацій односкладовим і багатоскладовим словам як видам
звукового інструментування. Їх добір і розподіл несе в одах велике смислове і
евфонічне навантаження у залежності від їх локалізації:
1) на початку поетичної фрази, рядка:
С.I.1,1-5: Maecenas atavis edite regibus, / O et praesidium et dulce decus
meum, / Sunt quos curriculo pulverem Olympicum / Collegisse iuvat metaque
fervidis / Evitata rotis palmaque nobilis;
2) у суміжних рядках:
С.I.18,1-4: Nullam, Vare, sacra vite prius severis arborem / Circa mite solum
Tiburis et moenia Catili; / Siccis omnia nam dura deus proposuit neque /
Mordaces aliter diffugiunt sollicitudines.
3) на початку речення і строфи:
С.I.25,17-20: Laeta quod pubes hedera virenti / Gaudeat pulla magis atque
myrto, / Aridas frondes Hiemis sodali / Dedicet Euro.
В одах ми знаходимо ще п’ять випадків аналогічного застосування.
Евфонічна роль належить словам протяжного звучання:
С.III.3,49-52: Aurum inrepertum et sic melius situm, / Cum terra celat,
spernere fortior / Quam cogere humanos in usus / Omne sacrum rapiente dextra;
С.II.10,5-8: Auream quisquis mediocritatem / Diligit, tutus caret obsoleti /
Sordibus tecti, caret invidenda / Sobrius aula; С.I.37,25-28: Ausa et iacentem
visere regiam / Voltu sereno, fortis asperas / Tractare serpentes, ut atrum /
Corpore conbiberet venenum; С.III.3,45-48: Horrenda late nomen in ultimas /
Extendat oras, qua modicus liquor / Secernit Europen ab Afro, / Qua tumidus
rigat arva Nilus; С.III.6,45-48: Damnosa quid non inminuit dies? / Aetas
parentum, peior avis, tulit / Nos nequiores, mox daturos / Progeniem
vitiosiorem.
Евфонічний ефект творять також слова, розташовані на початку суміжних рядків,
які опонують між собою або повторюються: Nuper sollicitum que mihi taedium /
Nunc desiderium curaque non levis, / Interfusa nitentes / Vites aequora
Cycladas (С.I.14,17-20).
Інколи Горацій розташовує слова, які опонують між собою, – одне на початку
строфи, інше – на початку рядка: … Saepe Diespiter / Neglectus incesto addidit
intergrum, / Raro antecedentem scelestum / Deseruit pede Poena claudo
(С.III.2,29-32).
Логічне й естетичне значення мають в одах слова, розташовані поетом в кінці
речення і строфи: Cui dabit partes scelus expiandi / Iuppiter? Tandem venias,
precamur, / Nube candentes umeros amictus, / Augur Apollo (С.I.2,29-32);
С.I.10,9-12: Te, boves olim nisi reddidisses /
- Київ+380960830922