РОЗДІЛ 2
ПРИКМЕТНИКИ TALAS, TLHMWN, DUSTHNOS ЯК СТРИЖНЕВІ ЛЕКСЕМИ СИНОНІМІЧНОГО РЯДУ ЗІ
ЗНАЧЕННЯМ «НЕЩАСНИЙ» В ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ ТРАГЕДІЇ ТА ЇХ ЕМФАТИЧНІ ВАРІАНТИ
2.1. Прикметник ta/laт як домінанта синонімічного ряду зі значенням «нещасний»
Прикметник ta/las, aina, an утворено від дієслова tlh=nai – «переносити», яке
вже у Гомера реалізувалося лише в переносному значенні, не пов’язаному з
фізичним навантаженням, тобто «переносити біль чи страждання зі стійкою,
незламною душею» [49, т. I, с.427]. Дієслово tlh=nai утворене з кореня TEL, TAL
(див. c.43) – «піднімати, нести, страждати», (санскр. tul, tulayati, tolayati –
піднімати, наважуватися, tulana-m – піднесення, tulya-s – той, що тримає
рівновагу; лат. tuli, latus, tollo (*tlno), tellus, tolerare [238, c.313]) і
прикметникового суфікса –nt– для позначення осіб [239, т. I, с.542]. Словники
подають такі значення цього прикметника: «miser, scelestus, maleficus,
aerumnosus» [72, т.VII, с.1789/91], «терплячий, нещасний, нещасливий; (у
трагіків) жалюгідний, нещасний» [67, т. IV, с.274/5], «той, що терпить,
страждає; той, що завдає нещасть; (у Гомера) зухвалий» [49, т. IV, с.448/9],
«той, що терпить, страждає, нещасний, жалюгідний; іноді в негативному значенні:
зухвалий» [68, с.1224; 70], «1) duldend, leidend, unglьcklich, elend, unselig;
2) dreist, frech, unverschдmt» [69, с.727], «1) suffering, wretched; 2) in
Trag. also of things: sorry, wretched» [71]. Вживання прикметника ta/las
притаманне саме мові трагедій: із 453 вживань, засвідчених в давньогрецькій
літературі (тут і далі дані про загальну кількість прикладів в давньогрецькій
літературі, див. [73]), 373 припадає на тексти трагедій. Із 193
несубстантивованих вживань 118 засвідчено у Еврипіда, у Софокла – 50, у Есхіла
– 25 (додаток Д).
2.1.1. Р е а л і з а ц і я п р и к м е т н и к а t a/ l a т у з н а ч е н н і
«т о й / т а, щ о з а з н а є н е щ а с т я» (C I)
Словник синонімів засвідчує реалізацію прикметника ta/las як епітета стосовно
героїв, які зазнали найважчих ударів нещастя: чиї рідні загинули; кого вигнали
з батьківщини; хто раптом втратив усе своє майно і т. ін. [49, т. IV, с.448].
Українською мовою С І перекладатимемо прикметником «нещасний». Семантична
синтагматика [225, с.97-105] цього прикметника показує, що в цьому значенні він
може виступати як суб’єктивно-об’єктивнa (a), лише суб’єктивнa (b) і лише
об’єктивнa (c) оцінкa.
Використання епітета ta/laina в ролі суб’єктивно-об’єктивної оцінки (С І.а)
найхарактерніше для мови Еврипіда, зокрема при створенні образу полоненої
троянки Андромахи в трагедіях «Андромаха» і «Троянки». Про неї, якій загрожує
смерть від руки Герміони, зі співчуттям [44, с.80] співає хор: th_n ta/lainan
0Ilia/da ko/ran (Eur. Andr.489) – нещасну діву Іліади (тут і далі цитуємо по
виданню Б. Тойбнера [98]), за нею тужить і син Молос: ta/las dh=t’ e0gw_ su/
te, ma=ter (Eur. Andr.513) – нещасний я і ти, мамо; йому, плачучи, вторує і
сама Андромаха (Eur. Andr.534). Епітет ta/laina знову звучить у зверненнях
Пелея (Eur. Andr.748) та Гекуби (Eur. Tr.272), коли вони описують її недолю
після падіння Трої. В наведених прикладах прикметник ta/las в усій повноті
реалізує своє перше значення. Адже життя Андромахи після Троянської війни – це
суцільне страждання: загибель чоловіка Гектора та сина Астіанакса, знищення
рідного міста, рабство, ворожість оточення до неї і сина Молоса. Епітет
ta/laina характеризує і Гекубу, троянську царицю, яка пережила загибель
чоловіка і багатьох синів, а після падіння Трої, ставши жалюгідною рабинею,
повинна змиритися зі смертю доньки Поліксени і сина Полідора. Гекуба втратила в
житті усе, її образ стає символом розпачу [240, с.113]. Цей образ виведено
Еврипідом у двох трагедіях. У трагедії «Троянки» героїня постійно називає себе:
oi1 ’gw_ ta/laina – ой я нещасна, бо вона вже настраждалася і ще страждатиме
(Eur. Tr.498), бо нещастя падають на неї одне за одним (Eur. Tr.624), бо вже
час їй вирушати на чужину у рабство (Eur. Tr.1272), бо в похилому віці вона
залишилася без допомоги дітей, і на неї чекає ганебне життя рабині та самітня
смерть в полоні (Eur. Tr.503/4). У трагедії «Гекуба» прикметником ta/laina
передається як її суб’єктивне сприйняття власної недолі (Eur. Hеc.233, 514,
676, 813), так і об’єктивна оцінка її нещастя з боку інших – спочатку доньки
Поліксени (Eur. Hеc.404), а потім хору (Eur. Hеc.694) та ахейського царя
Агамемнона (Eur. Hеc.1287). Різниця між образами Гекуби в обидвох трагедіях
Еврипіда полягає в ступені страждання і розпачу старої троянської цариці: дуже
нещаслива Гекуба в однойменній трагедії, стає найнещаснішою в трагедії
«Троянки» [241, с.15, 240, с.114].
Ще один трагічний жіночий образ, пов’язаний з Троянським циклом міфів, – образ
Іфігенії, виведений у двох трагедіях Еврипіда: «Іфігенія в Авліді» та «Іфігенія
в Тавриді». Страждання Іфігенії розпочинаються, коли вона дізнається, що
справжньою метою її прибуття до військового табору греків, є не шлюб з Ахіллом,
а смерть на вівтарі, на яку її призначив батько Агамемнон (Eur. IA1312).
Рішення про вбивство власної дитини – важкий тягар для Агамемнона. В його душі
відбувається боротьба стурбованого долею батьківщини патріота і батька, що
побивається за приреченою на вбивство «нещасною» дитиною (Eur. IA460).
Стурбованість долею Іфігенії виривається з грудей її матері Клітемнестри
криком: ta/lain’ e0gw/, фa/laina d’ h$n path_r me/llei ktanei=n (Eur. IA879/80)
– о я нещасна, і нещасна та, яку батько хоче вбити. Намагаючись врятувати
доньку, Клітемнестра звертається до Ахілла, щоб той пройнявся співчуттям і став
захисником «нещасної дівчини» (Eur. IA908,
- Київ+380960830922