Механізми розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі

Розділ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
У дослідах на 267 статевозрілих щурах-самцях масою 0,15-0,18 кг та 16 кроликах досліджували функціональний стан нирок та процеси клубочково-канальцевого та канальцево-канальцевого балансу, процеси пероксидного окиснення ліпідів та окисно модифікованих білків, стан антиоксидантної системи та роль прозапальних цитокінів в розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі.
2.1.Експериментальне моделювання тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі.
Моделювання експериментального нефриту Мазугі виконували по методиці Rother K., Sarre H. ( 1968). Для приготування ниркового антигену використали 70 нирок білих щурів-самців з масою тіла 120-160 г, евтаназію тварин проводили шляхом декапітації під легким ефірним наркозом. Кіркову речовину нирок подрібнювали у фарфоровій ступці, заливали подвійною кількістю ацетону і залишала на 24 год при температурі 5?С в холодильнику. На наступний день залишок ацетону зливають і дворазово обробляють свіжою порцією ацетону, висушують при кімнатній температурі. Нефротоксичну сироватку отримують шляхом імунізації 16 кроликів щурячим антигеном із розрахунку 50 мг сухої речовини розведеної в 2 мл фізіологічного розчина і уводять внутрішньоочеревинно 5-6 разів з інтервалом 5-6 днів. Нефротоксичні властивості сироватки оцінюють в реакції зв'язування комплементу, з титром протиниркових антитіл 1:1024 [89]. Хронічний нефрит Мазугі викликають дворазовим внутрішньоочеревинним введенням нефротоксичної сироватки щурам у дозі 6 мл/кг маси тіла з інтервалом 24 год. Дослідження проводила на 45 добу хронічного гломерулонефриту.
Корекцію тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі проводили препаратом GA-40 "ALEXIS" (Грузія), (комплекс поліпептидів, виділених з екологічно чистого рослинного матеріалу) щоденно внутрішньом'язово в дозі 2 мкг/кг та урокіназою НВФ "Simko, ltd" (Україна) з питомою активністю 3000 од. Plough/мг білка уводили в черевну порожнину в дозі 5 од. Plough/100 г 1 раз у 3 дні в 0,2 мл дистильованої води впродовж всього періоду розвитку хронічного нефриту.
2.2. Дослідження функціонального стану нирок та процесів клубочково-канальцевого і канальцево-канальцевого балансу.
Функціональний стан нирок досліджували за умов спонтанного діурезу та водного навантаження У першому випадку тварини знаходяться в метаболічних клітках з вільним доступом до води та корму, збір сечі проводиться за 24 год. У другому випадку щурам вутрішньошлунково за допомогою металевого зонда уводять водопровідну воду підігріту до температури 37оС в кількості 5% від маси тіла. Величину діурезу (V) оцінюють в мл/2 год/100 г чи кг маси тіла. Після водного навантаження з метою отримання плазми проводимо евтаназію тварин шляхом декапітації під легким ефірним наркозом, кров збирають у пробірки з гепарином. Швидкость клубочкової фільтрації (Сcr) оцінюють за кліренсом ендогенного креатиніну, яку розраховують за формулою:
Сcr = Ucr * V/Pcr
де Ucr і Pcr - концентрації креатиніну в сечі і плазмі крові відповідно.
Фільтраційні фракції іонів натрію (FFNa+) оцінювали за формулою:
FFNa+ = Сcr * PNa+
де PNa+- концентрація іонів натрію в плазмі крові.
Відносну реабсорбцію води (RH2O %) розраховували за формулою:
Ccr - V
RH2O % = *100%
Сcr
Екскреторні фракції іонів натрію (EFNa+), калію (EFК+) оцінюють за формулами:
EFNa+ = V *UNa+
EFК+ = V *UК+
де UNa+, UК+, - концентрації іонів натрію, калію в сечі.
Абсолютну реабсорбцію іонів натрію (RFNa+) розраховують за формулою:
RFNa+ = Сcr * PNa+ - V * UNa+
Відносну реабсорбцію іонів натрію (RFNa+ %) розраховували за формулою:
RFNa+ % = (1- V * UNa+/ Сcr * PNa+) *100%
Досліджували проксимальну та дистальну реабсорбцію іонів натрію (ТрNa+, TdNa+) Розрахунки проводили за формулами:
TpNa+ = (Ccr - V) * PNa+
TdNa+ = (PNa+- UNa+)* V
Розраховували кліренси іонів натрію (СNa+) та безнатрієвої (СН2О Na+) води (СН2О osm) за формулами:
СNa+ = V * UNa+/PNa+
СН2О Na+ = V - V * UNa+/PNa+
Кислотовидільну функцію нирок оцінюють за визначенням концентрацій іонів водню, кислот, що титруються, іонів амонію, рН сечі з розрахунками їх екскрецій [102].
Стан клубочково-канальцевого та канальцево-канальцевого балансу вивчали шляхом проведення кореляційного аналізу між процесами клубочкової фільтрації, абсолютної, проксимальної, дистальної реабсорбції іонів натрію та відносної реабсорбції води [85,115].
У сечі концентрацію креатиніну визначають за методом Фоліна, у плазмі крові за методом Поппера у пропису Мерзона А.К. [70], у нашій модифікації. Для чого до 2,5 мл 1,2% розчину пікринової кислоти за допомогою дозатора швидко вливають 0,5 мл плазми крові. При цьому білки випадають в осад у вигляді дрібної дисперсії яскраво жовтого кольору, що виключає необхідність ставити проби у водяну баню при 100оС для осадження білків. Після центрифугування при 3000 об/хв впродовж 15 хв, відбирають по 2 мл супернатанта, до якого додають 0,12 мл 10% розчину NaOH. Рівно через 15 хв вимірюють концентрацію креатиніну в мкмоль/л на спектрофотометрі СФ-46 при довжині хвилі 520 нм проти контролю, в який замість 0,5 мл плазми крові вносять 0,5 мл дистильованої води. Концентрацію білка в сечі визначають сульфосаліциловим методом за методом Міхеєвої А.І. та Богодарової І.А. [76], концентрації іонів натрію і калію в плазмі крові, сечі визначають методом фотометрії полум`я з використанням фотометра ФПЛ-1. Стандартні розчини готують з КСl та NaCl із концентраціями електролітів по 0,5 ммоль/л [48,138]. Осмолярність плазми крові та сечі визначають кріоскопічним методом на осмометрі ОМКА 1Ц-01.
2.3. Дослідження процесів перекисного окиснення ліпідів.
Для дослідження стану ПОЛ визначають вміст малонового альдегіду та дієнових кон`югатів [19,116]. Нирки е