Ви є тут

Синдром поліорганної недостатності та його корекція у хворих з гострим поширеним перитонітом

Автор: 
Мігенько Богдан Орестович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U002594
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Відповідно до мети роботи та поставлених завдань робота складається з експериментальної та клінічної частин. Експериментальні дослідження виконано в два етапи на базі віварію Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського.

2.1. Характеристика клінічних груп з гострим поширеним перитонітом

З метою визначення клінічної ефективності запропонованого нами комплексу лікувальних заходів для корекції проявів синдрому ентеральної недостатності при перитоніті були проаналізовані результати лікування 123 хворих із гострим поширеним перитонітом за період з 2000 до 2007 року, які перебували на обстеженні і лікуванні у клініці хірургії ФПО Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського на базі Тернопільської міської комунальної лікарні № 2. Усі пацієнти були поділені на дві групи.
До контрольної групи ввійшли 64 пацієнти, які лікувалися у 2000-2003 роках, до основної групи - 59 пацієнтів, які лікувалися у 2004-2007 роках.
Оперативні втручання проводили за загальноприйнятими принципами лікування гострого поширеного перитоніту. В післяопераційному періоді всім хворим проводили комплексну інтенсивну інфузійно-трансфузійну, детоксикаційну терапію, що відповідає загальноприйнятим на сьогодні стандартам лікування гострого поширеного перитоніту. У пацієнтів другої групи лікування доповнювали комплексом розроблених нами лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на корекцію поліорганної дисфункції та ентеральної недостатності.
Розподіл обстежених пацієнтів на гострий поширений перитоніт за статтю та віком відображено у таблиці 2.1. Серед усіх хворих чоловіків було 88 (71,5 %), жінок ? 35 (28,5 %). Вік пацієнтів коливався від 16 до 80 років і в середньому складав (48,8±18,7) років. Причому осіб літнього та старечого віку було 31,7 %.
Таблиця 2.1
Віковий склад обстежених хворих на ГПП
Вікова групаІ групаІІ групаРазомчжчжч%ж%до 20 рр.2-3-54,1--20-29 рр.7-921613,021,630-39 рр.92811713,832,440-49 рр.116421512,286,550-59 рр.71731411,443,360-74 рр.85721512,2108,175-80 рр.333864,986,5Всього471741188871,53528,5
Пізня госпіталізація відмічена у 44 хворих (35,8 %), причому 15 із них (12,2 %) прийнято в термін більше ніж через 48 год з моменту початку захворювання (табл. 2.2). Незважаючи на виражений больовий синдром при гострому поширеному перитоніті, в термін до 6 год з моменту захворювання госпіталізовано лише 25 хворих, що склало 20,3 %.
Таблиця 2.2
Тривалість захворювання до моменту госпіталізації в стаціонар у хворих на гострий поширений перитоніт
Час госпіталізації з моменту захворюванняІ групаІІ групаРазомАбс.%Абс.%Абс.%до 6 год1421,91118,62520,36 - 24 год2843,82644,15443,924 - 48 год1523,41423,72923,648 і більше год710,9813,61512,2Всього64100,059100,0123100,0
Для діагностики гострого поширеного перитоніту, крім клінічного обстеження хворого, що включала збір скарг, анамнезу та об'єктивне обстеження, в останні п'ять років широко використовували й ультразвукове дослідження.
Причиною ГПП у 35 хворих були проривні гастродуоденальні виразки, що склало 28,5 %, у 24 (19,5 %) пацієнтів - гострий апендицит, травматичні пошкодження порожнистих органів черевної порожнини - у 9 (7,3 %), перфорація пухлини товстої кишки - у 12 (9,8 %), гострий холецистит - у 12
(9,8 %) хворих, гостра кишкова непрохідність - у 12 (9,8 %), післяопераційний перитоніт - у 5 (4,1 %), абсцеси, які самовільно розкрилися в черевну порожнину, ? 14 (11,4 %) (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Етіологічні чинники ГПП
Нозологічна формаКонтрольна групаОсновна групаРазомабс.%абс.%абс.%Перфорація гастродуоденальних виразок1929,71627,13528,5Гострий апендицит1117,21322,02419,5Травматичні пошкодження порожнистих органів черевної порожнини57,846,897,3Перфорація товстої кишки на грунті пухлини, хвороби Крона57,8711,9129,8Гострий холецистит69,4610,2129,8Гостра кишкова непрохідність69,4610,2129,8ГПП як наслідок післяопераційних ускладнень (неспроможність швів, некроз стінки кишки)34,723,454,1Абсцеси, які самовільно розкрилися в черевну порожнину914,158,51411,4Всього64100,059100,0123100,0
При порівнянні структури причин ГПП у пацієнтів обох груп виявлено, що частота перфорації пухлини товстої кишки в основній групі на 4,1 % більша, ніж у контрольній, натомість частота гострого деструктивного холециститу як причини ГПП у контрольній групі на
3,9 % перевищувала відповідний показник основної групи. Частота інших нозологій в обох групах суттєво не відрізнялась.
Різний за характером ексудат у хворих на гострий поширений перитоніт наведено у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Характер перитоніту у хворих на ГПП
Характер перитонітуКонтрольна група (n=64)Основна група (n=59)Разом (n=123)Абс.%Абс.%Абс.%Серозний1929,71627,13528,5Серозно-геморагічний23,111,732,4Серозно-фібринозний1421,82033,93427,6Серозно-гнійний34,723,454,1Фібринозний11,635,143,3Фібринозно-гнійний1218,746,81613,0Гнійний1117,21016,92117,1Жовчний11,623,432,4Геморагічний11,611,721,6Всього6410059100123100
Найвищий відсоток у контрольній групі склали хворі із поширеним серозним перитонітом - 19 пацієнтів (29,7 %), тоді як в основній групі цей показник склали 16 пацієнтів - 27,1 %. В основній же групі було 20 хворих із гострим поширеним серозно-фібринозним перитонітом (33,9 %), контрольній групі - 14 (21,8 %) пацієнтів. Хворих із фібринозно-гнійним перитонітом було 12 в першій групі, а в другій - 4, що склало, відповідно, 18,7 % і 6,8 %. Поширений гнійний перитоніт в основній і контрольній групах був приблизно однаковим і склав, відповідно, 16,9 % і 17,2 %. Значно менший відсоток припадає