РОЗДІЛ 2
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дисертаційна робота ґрунтується на клінічних та лабораторно-інструментальних методах дослідження, які застосовувалися на базі відділення захворювань печінки та шлунково-кишкового тракту й лабораторії інструментальних та імуноферментних методів досліджень ДУ "Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України". Усім хворим напередодні до участі в дослідженні була надана письмова інформація стосовно мети та суті дослідження, пацієнти інформувалися щодо можливості залишити дослідження в будь-який час без додаткового пояснення свого рішення. Усі обстеженні особи підписували інформовану згоду, щоб взяти участь у цьому дослідженні. Проведення дисертаційного дослідження ухвалено комітетом з біоетики ДУ "Інститут терапії імені Л. Т. Малої АМН України"
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Обстежено 72 хворих на ЦД 2-го типу (за Міжнародною класифікацію хвороб Х перегляду код Е11) та 33 хворих на ФД (код К30) [179], які перебували на амбулаторному або стаціонарному лікуванні у відділенні захворювань печінки та шлунково-кишкового тракту ДУ "Інститут терапії імені Л. Т. Малої АМН України" з грудня 2005 року по лютий 2007 року. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб.
Діагноз ЦД 2-го типу встановлювався ендокринологом амбулаторно за місцем проживання хворого та підтверджувався після детального клініко-анамнестичного й інструментального обстеження пацієнта на підставі критеріїв Комітету експертів ВООЗ [180] та був верифікований в умовах стаціонару [181].
Критеріями виключення з дослідження вважали перевищення анамнезу захворювання на ЦД п'яти років, глікемію натще більше 13,9 ммоль/л та рівень HbA1c вищий 9%, ускладнений перебіг ЦД, застосування препаратів інсуліну з метою компенсації рівня глікемії, а також антагоністів кальцію, неселективних ?-блокаторів та антихолінергічних препаратів з приводу супутньої патології.
У дослідженні не брали участі ті хворі на ЦД 2-го типу, що страждали на пептичну виразку, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, мали ниркову та печінкову недостатність у стадії декомпенсації, патологію сполучної тканини (системний червоний вовчак, дерматоміозит, системну склеродермію), ендокринні порушення (гіпо- або гіперфункцію щитоподібної залози), нейром'язову патологію (міотонію, м'язову дистрофію, пухлину центральної нервової системи) або анорексію неврогенного ґенезу. Також у дослідженні не брали участі хворі з надлишковою масою тіла, зокрема ожирінням ІІ та ІІІ-го ступенів. Це пов'язано з тим, що ультразвукова візуалізація шлунку значно ускладнюється при наявності надмірного шару підшкірно-жирової клітковини. Слід зазначити, що жоден з пацієнтів не мав в анамнезі життя даних щодо оперативного втручання на органах ШКТ (за винятком апендектомії).
Вік обстежених хворих на ЦД коливався від 36 до 65 років. Частіше серед обстежуваних хворих на ЦД 2-го типу спостерігали пацієнтів у віці від 55 до 65 років (рис. 2.1). Такий вік пацієнтів мав місце в 72,2 % випадків, трохи менше було хворих віком від 45 до 55 років (22,2 % випадків), найменша кількість пацієнтів - від 35 до 45 років (5,6 % випадків).
Такий розподіл обстежених хворих за віком ми вважаємо невипадковим. Відомо, що захворюваність на ЦД 2-го типу зростає серед осіб, що належать до старших вікових груп. Ця ж закономірність простежується і серед обстеженої групи хворих. Слід зауважити, що серед обстежених хворих на ЦД 2-го типу не було осіб, молодших 35 років. Це пов'язано з тим, що в більшості випадків виявлення клінічних симптомів порушення вуглеводного балансу до 35 років більш притаманне пацієнтам, що страждають на ЦД 1-го типу або мають гестаційний діабет. Зважаючи на те, що метою даної роботи не передбачено обстеження цієї групи хворих, пацієнти віком до 35 років не брали участі в дослідженні.
Рис. 2.1. Розподіл обстежених хворих на ЦД 2-го типу за віком
Серед обстежених хворих на ЦД 2-го типу значно переважали жінки - 48 осіб (66,7 %), у той час як частка чоловіків була значно меншою - 24 особи (33,3 %). Наявність великої кількості хворих жіночої статі в обстеженій когорті хворих, на наш погляд, можна пояснити збільшенням частки жінок у старших вікових групах в українській популяції. Підтвердження нашого припущення можна знайти у звіті Державного комітету статистики України. Так, згідно з даними демографічної статистики [2], перевага жінок над чоловіками в популяції починає виявлятися з 35 років і складає 51,2 % у цьому віковому періоді та досягає максимуму до 65 років - 60,9 %. Приблизно та ж сама тенденція простежується в обстеженій когорті хворих.
У хворих, що брали участь в дослідженні, тривалість захворювання на ЦД 2-го типу коливалась від 10 місяців до 5 років. Більша кількість хворих страждала на ЦД 2-го типу від 1 до 3 років - 56,9 % (рис. 2.2). Трохи менше було хворих з тривалістю захворювання від 3 до 5 років - 31,9 %. Найменше було обстежено хворих з давністю захворювання менше 1 року - 8 осіб (11,1%). Пацієнтів, що мали дуже тривалий анамнез щодо захворювання на ЦД 2-го типу, в дослідженні не було.
Рис. 2.2. Розподіл обстежених хворих на ЦД 2-го типу за давністю захворювання
Такій розподіл хворих за давністю захворювання, з одного боку, зумовлений розподілом їх за віком, залежністю "яскравої" симптоматики ЦД від тривалості порушення вуглеводного балансу та стану компенсації; з іншого - пояснюється особливістю перебігу ЦД 2-го типу, для якого характерна наявність тривалого періоду "стертої" клініки. Крім того, варто зважати на те, що в дослідженні не брали участь пацієнти, які мали строк захворювання на ЦД менше десяти місяців або більше п'яти років. Відсутність хворих з дуже малим анамнезом ЦД 2-го типу була пов'язана з необхідністю виключення осіб, в яких амбулаторно не було вірогідно віддиференційовано порушену толерантність до вуглеводів. Пацієнти, які мали в анамнезі дані щодо довгострокового перебігу ЦД, не приймали участь в дос