РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкти та методи клінічних спостережень
Всього обстежено 401 хворий (250 чоловічої та 151 – жіночої статі) віком 18-64
років, серед яких 275 хворих (178 чоловіків і 97 жінок) на пептичну виразку
дуоденальної локалізації із легким і середньої тяжкості перебігом захворювання,
в т.ч. у поєднанні з іншими захворюваннями органів травлення. Розподіл хворих
по групам представлений у табл. 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Загальна характеристика обстеженого контингенту
гру-пи
Групи обстежених
Загальна кількість
(n)
Стать
Вік, роки
(M±m)
чоловік
жінки
І.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки, асоційована з НР
64
49
15
36,7±3,5
(18-59)
ІІ.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки, не асоційована з НР
18
15
33,6±4,1
(18-49)
ІІІ.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки у поєднанні з гастроезофа-геальною
рефлюксною хворобою
22
16
33,8±3,7
(19-45)
ІV.
Гострі атаки хронічного
панкреатиту
29
21
42,3±3,4
(29-64)
V.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки + гострі атаки хронічного панкреатиту
24
17
30,1±2,9
(18-44)
VI.
Хронічний панкреатит із екзокринною недостатністю
23
15
45,4±5,8
(28-54)
VII.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки + хронічний панкреатит з екзокринною
недостатністю
22
14
38,3±4,2
(29-63)
VIII.
Хронічний холецистит
29
11
18
36,4±5,2
(22-54)
Продовження табл. 2.1.1
IX.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки + хронічний холецистит
34
19
15
33,7±4,5
(25-57)
X.
Хронічний токсичний гепатит
22
15
32,4±2,5
(25-61)
XI.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки + хронічний токсичний гепатит
Пептична виразка дванадцятипалої кишки + хронічний неспецифічний реактивний
гепатит
27
11
16
8
11
38,5±3,9
(34-59)
XIІ.
Синдром подразненого кишечнику з обстипацією, неасоційований з кишковим
дисбіозом
23
10
13
31,3±4,2
(23-53)
XIIІ.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки + синдром подразненого
кишечнику, неасоційований з кишковим дисбіозом, з обстипацією
29
13
16
35,8±3,4
(18-52)
XIV.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки + синдром подразненого кишечнику,
асоційований з кишковим дисбіозом, з обстипацією
24
11
13
34,6±4,5
(21-47)
Групу практично здорових склали 16 осіб (10 чоловіків і 6 жінок) віком від 18
до 29 років (середній вік 23,4±3,5 років).
І групу складали 64 хворих на ПВДК, асоційовану із гелікобактеріозом, ІІ групу
– 18 хворих на ПВДК, неасоційовану з НР.
Середній вік хворих І групи був 36,7±3,5 роки (від 18 до 59 років). Переважну
більшість складали особи чоловічої статі – 49 (76,8%) хворих. Лише 4 хворих
були старше 50 років, 35 (54,7%) хворих – молодше 23 років (від 19 до 23
років). Преморбідним станом у цих хворих був хронічний гастрит, діагноз якого
встановлювався переважно на підставі скарг на епігастральний біль і не
підтверджувався ні ендоскопічним, ні морфологічним методами. Середня тривалість
анамнезу хронічного гастриту до моменту встановлення діагнозу ПВДК становила
5,3±1,9 роки (від 1 до 16 років).
Середній вік хворих ІІ групи становив 33,6±4,1 роки (від 18 до 49 років) з
переважанням за статевою ознакою осіб чоловічої статі – 15 (83,3%) хворих.
Преморбідним захворюванням у 14 (77,8%) хворих був хронічний гастрит, який
підтверджувався результатами ендоскопічного дослідження у 10 (55,6%) хворих.
Тривалість захворювання у більшості хворих І групи склала від 1 до 5 років – у
37 (57,8%) хворих, від 6 до 10 років – у 20 (31,3%) хворих, понад 10 років – у
7 (10,9%) хворих; у хворих ІІ групи – 12 (66,7%), 5 (27,8%) і 1 (5,5%)
відповідно.
Спадкова обтяженість за ПВ встановлена у 25 (39,1%) хворих І групи і 9 (50%)
хворих ІІ групи. Серед пацієнтів, які палять понад 10 цигарок на день – 39
(60,9%) хворих І групи і 8 (44,4%) хворих ІІ групи. Нерегулярний прийом НПЗЗ
встановлений у 3-х хворих І і 2-х хворих ІІ групи. У 7 (10,9%) хворих І і 2
(11,1%) хворих ІІ групи мала місце супутня артеріальна гіпертензія І ступеня; у
15 (23,4%) і 4 (22,2%) хворих відповідно – хронічний бронхіт.
Діагноз “пептичної виразки дванадцятипалої кишки” встановлювався на підставі
скарг хворих (голодний нічний біль, біль у верхній частині живота через 1-1,5
години після прийому їжі, відрижка повітрям, у деяких хворих – печія і
обстипація), даних анамнезу, об’єктивного обстеження (біль при глибокій
пальпації у пілородуоденальній зоні, напруження верхнього черевця правого м’язу
живота при поверхневій пальпації, у ряду пацієнтів слабо позитивний симптом
Менделя). При поверхневій пальпації живота 19 (29,7%) хворих І групи і 6
(33,3%) хворих ІІ групи відчували болючість і напруження м’язів передньої
черевної стінки. Глибока пальпація викликала біль дифузного характеру в
епігастрії і пілородуоденальній зоні у 44 (68,8%) хворих і 12 (66,7%) хворих ІІ
групи. Позитивний симптом Менделя при перкусії встановлений у 39 (60,9%) хворих
І групи і 10 (55,6%) хворих ІІ групи.
За даними фіброгастродуоденоскопії (ФГДС), розміри виразок в цибулині
дванадцятипалої кишки складали 5-14 мм. За результатами внутрішньошлункової
рН-метрії, у всіх хворих виявлена помірна гіперацидність (рН в тілі шлунка
дорівнював 0,9-1,7).
В залежності від лікувальних комплексів, що були призначені, хворі на ПВДК,
асоційовану з НР, І групи були розподілені на 3 підгрупи:
І–А підгрупа (22 хворих) – омепразол 20 мг 2 рази на добу – 10 днів,
кларитроміцин 500 мг і метронідазол 500 мг 2 рази на добу – 7 днів;
І–Б підгрупа (16 хворих) – омепразол 20 мг 2 рази в добу – 10 днів,
кларитроміцин 500 мг і тинідазол 500 мг 2 рази на добу – 7 днів;
І–В підгрупа (26 хворих) – омепразол 20 мг 2 рази на добу – 10 днів,
кларитроміцин 500 мг і амоксіцил
- Київ+380960830922