РОЗДІЛ 2
Історичні аспекти створення та розвитку бібліотечно-бібліографічних класифікацій
2.1 Основні класифікаційні системи XIX - ХХ ст.
На прикінці XVIII ст. людством було закумульовано великий об'єм інформації - знань, які використовувалися повсякденно і примножувалися, накопичуючись і надалі. Цілком природньо виникла проблема у впорядкуванні, систематизації цих знань. В результаті чого було створено ряд основоположних класифікаційних систем, удосконалення, доповнення та використання яких відбувається і досьогодні
2.1.1 "Класифікація наук Сен-Симона - Конта"
Першим, хто фундаментально поставився до проблеми впорядкування, систематизації набутих людством знань був французький фізик, соціаліст-утопіст Анрі Клод Сен-Симон (1760-1825).
Сен-Симон висловив ідею, яка зводилася до представлення основ класифікаційних поділів наук не здібностями людини (розумом, памяттю, уявою), а об'єкти вивчення. У послідовній складності предметів, що досліджуються, вбачав він розташування основного ряду.
В своїй класифікаційній системі Анрі Клод Сен-Симон, бачив, перш за все, послідовність дисциплін, вважаючи кожну науку значущою для визначення наступної. Цей так званий "принцип сходів" він додає до вже існуючих уподібнень знань Ф.Бекона, Декарта, Д'Амблера. Безперервно прогресуючим назвав Сен-Симон такий ряд наук.
Ідею безперервного наукового ряду застосував у класифікації наук, учень і секретар Анрі Клода Сен-Симона, родоначальник позитивізму, Огюст Конт (1798-1857). У Огюста Конта зовсім не знайшла відображення ідея про єднання науки з виробництвом. Більш того, у своїй системі він прийшов до відриву теорії від практики. Однак, оскільки основний принцип був збережений, система знань, побудована за цією логікою, називається класифікацією наук Сен-Симона - Конта.
В своїй теорії Конт виокремлював два підрозділи наук, вважаючи перші, як основні в порівннянні з другими. Він поділяв науки на: загальні - науки про закони явищ; і конкретні - про застосування законів. Поєднання наук різних родів в основному ряді він вважав за нелогічне, ґрунтуючись на складності вибору єдиної основи розділу. Тому теоретичні науки у його системі були основним об'єктом розгляду, як ті , що складають основні концепції.
Зв'язковими відношеннями між явищами визначався основний поділ, що є відображенням предметів класифікації - ось основний принцип Контівської системи.
Як зазначав радянський дослідник Б.Ю.Ейдельман: "...Конт наполягав на необхідності природної класифікації, один із принципів, якої він визначає, як обов'язковість по можливості точної відповідності систематики порядку відносин між явищами, між досліджуваними об'єктами. ... Але, вказуючи на таку необхідність, Конт не враховував переходів одних явищ в інші. Тому зв'язки між науками виявилися в нього механічними" [185, С. 38]. В своїй "Синоптичній таблиці" [92, С. 53] Конт виклав класифікацію наук наступним чином: Математика - Астрономія - Фізика - Хімія - Фізіологія (сучасна біологія, що включала Психологію) - Соціологія.
Потім, зайнявши самостійне місце, за відсутності особливих законів з основного ряду була виключена Астрономія. Тепер Контівський ряд мав такий вигляд: Математика - Фізика - Хімія - Біологія - Психологія - Соціологія.
Не всі дисципліни охоплював вище приведений енциклопедичний ряд, а тільки основні науки, що вивчають самі явища, незалежно від їхнього використання. Така послідовність наук була зумовленна принципами, виявити які можна проаналізувававши дану побудову. Конт вважав математику наукою з наук, цим і обумовлено її місце в основному ряді класифікації. Математика - як наука про кiлькiснi спiввiдношення i просторовi форми дiйсного свiту, виділялася як основна, зайнявши перше місце. За математикою ідуть науки загальні: фізика - наука, що вивчає світ, що нас оточує; хімія - наука про необоротні процеси, про саморозвиток, про історію вдосконалення хімічної організації речовини; біологія - наука про живу природу; психологія - наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності; соціологія - наука про суспільство, наука про людину у соціумі.
Співпорядкованістю і логічною послідовністю визначалася ієрархія наук, як "класифікаційний закон" - "загальний регулятор", за Контом. Два основні принципи застосування включає цей закон:
1) послідовно від загальних законів науки до більш конкретних;
2) у відповідності до зростаючої степені складності предмету наук.
"Але вихідним принципом класифікації наук Конт вважав начебто винайдений ним фундаментальний закон про проходження кожною галуззю людських знань трьох стадій або "станів":
Теологічного - коли людський розум шукає внутрішню сутність буття, первинні і кінцеві причини усих дій і допускає вплив надприродних сил" [180, C.50].
Метафізичного або абстрактного - коли людський розум, намагаючись сформулювати сутність буття, допускає за можливе досягти результату власними силами або внаслідок власних можливостей.
Позитивного - коли людський розум, зрозумівши неможливість досягнути абсолютного знання, відмовляється від пошуків внутрішніх причин - явищ і звужує пояснення фактів до своїх реальних меж. Свою класифікацію Конт вважав такою, яка грунтується на "позитивному принципі" [189, Р. 8-10.];
Вбачається за негативне в ієрархії Конта те, що в ній ігнорується принцип розвитку об'єктів. Як історичний у нього розуміється лише порядок виникнення знань, а не певна послідовність виникнення самих об'єктів.
Огюст Конт вважав, що, в першу чергу, потрібно вивчити передуючу наступій у ієрархічному ряду науку, щоб компетентно і повномірно можна було вивчати слідуючу за нею науку, базуючись на тому, що попередня наука грунтовніша і закони її є базовими для науки слідуючої за нею у ієрархічному ряду. Це факт також є недоліком ієрархії Конта.
Важливим і позитивним в даній ієрархії є те, що в ній представлені всі науки, які відповідають ступеням існування матерії. Отже, ієрархію Конта можна роз