РОЗДІЛ 2. ЗАПОЧАТКУВАННЯ І РОЗВИТОК ДРУКУВАННЯ БУКВАРІВ ЯК ПОЧАТКОВИХ КНИЖОК
ДЛЯ НАВЧАННЯ ГРАМОТІ У XVI-XVIІI СТ.
2.1. Перший український Буквар Івана Федорова та продовження традиції друку навчальної книжки в XVI-XVIІ ст.
Як окреме явище книжкової культури, буквар має свій зміст, структуру і функції. Книгознавчий аналіз, на нашу думку, базується, передусім, на проведенні повного обліку існуючих видань, порівняльному аналізі змісту, структури, складі текстів, виявленні авторів та упорядників, встановлення традіцій та новацій, оформленні тексту та його оздобленні, визначенні їх місця в культурному русі свого і наступного часу, ролі в навчальному процесі та сприянні розвитку друкарської справи. Тому аналізу культурологічному має передувати облік, описання та книгознавчий аналіз всіх відомих на сьогодні букварів, що призначалися для навчання дітей в Україні.
Для реконструкції цього процесу ми вважали за необхідне залучити і усі можливі історіографічні відомості про них. Для кращого порівняння особливостей букварів та їх змін у часі, а також окремих регіонів та видавництв, їх описи розташовано за хронологією та друкарнями, в котрих вони побачили світ.
Перший буквар в Україні був пов'язаний з ім'ям відомого діяча ХVІ ст. - друкаря, видавця та редактора - Івана Федорова. Невипадково перипетії долі привели його у Львів, в якому, згідно зі словами самого друкаря, вже раніше друкували книги: "яко по стопам ходяще топтанным нікоего богоизбранного мужа" [77].
Видання букваря власне у цей період було не випадковим. У зв'язку із активізацією культурно-просвітницького руху та суспільно-політичної діяльності українського населення, національного самоусвідомлення українського народу в другій половині ХVІ ст. на Україні (і в Галичині особливо) виникають братства, в організації та діяльності котрих активну участь брали міщани. Хоча процес становлення братств тільки починався, вони усвідомлювали необхідність освіти, що сприяло засновуванню братствами шкіл, утримування бурс для бідних учнів та сиріт, розвитку друкарства [132]. Особливо сильним було братство у Львові, воно й утримувало друкарню, що друкувала, крім інших книг, і підручники для шкіл.
Іван Федоров приїхав у Львів 1572 р. Хоча це був і важкий час (незадовго перед тим місто пережило велику пожежу, в країні панувала пошесть, котра була найтяжчою за період 1450-1586 рр. [140, 47], потреба в розвитку освіти глибоко усвідомлювалася в українському суспільстві, і, незважаючи на складні умови, окремі львівські міщани, які розуміли необхідність налагодження, друку надали Івану Федорову матеріальну допомогу для розгортання власної друкарні [140, 47-51].
Неможливо переоцінити значення цієї події для нащадків: початок друковання у Львові визначив особливості друкарської справи, заклав її засади, що розвивалися за певними канонами впродовж значного часу. З моменту виходу у Львові найдавнішого Букваря в Україні, що був надрукований у Львівській друкарні Івана Федорова у 1574 р., цей буквар, надрукований Іваном Федоровим, слугував зразком впродовж усього ХVІІ ст. і здійснював певний вплив і на зміст та структуру букварів до кінця ХVІIІ ст. За цей період вийшла ціла низка букарів, що мали безпосередній зв'язок зі своїм прототипом, частина з них використовувалися у процесі навчання до початку ХІХ ст.
Відомо, що Іван Федоров прибув до Львова, як вважають дослідники, десь восени 1572 р. і відразу розгорнув діяльність по організації друкарні, і вже з 25 лютого 1573 р. почалася робота над виданням Апостола, який побачив світ 15 лютого 1574 р. [140, 47-52]. Довший час вважали це видання єдиним, здійсненим Іваном Федоровим у Львові. Лише відносно недавно було встановлено, що був ще один друк - буквар, виданий у тому ж році. Про його існування дослідники довідалися, як, зрештою, взагалі про більшість найдавніших букварів нещодавно.
Уже згадувалося про причини, котрі вплинули на те, що до нашого часу дійшло дуже мало примірників букварів. Краще вони збереглися, здебільшого, за кордоном, де ними не користувалися, а зберігалися вони як колекційні примірники. Відомостей про їх видання також маємо небагато, оскільки це були дешеві малоформатні книжки для навчання дітей наймолодшого віку, отже і на увагу високовчених сучасників вони не заслуговували. Така ж доля спіткала й перший східнословянський буквар, книгу, що послужила зразком не одному десяткові аналогічних видань як в Україні, так і поза її межами [69, № 66]. Збережений примірник ще в ХVІІ ст. був вивезений до Італії, а у ХХ ст. на нього звернули увагу колекціонери, від яких він у складі цілої бібліотеки і потрапив у книгозбірню Гарвардського університету.
У 1955 р. вийшов опис цього львівського букваря з бібліотеці Гарвардського університету, зроблений Р. Якобсоном [302, № 1], а в 1964 та 1975 роках в Україні побачили світ факсимільні видання цього Букваря [77; 98]. Крім того, цей буквар, як вже вказувалося, описували різні дослідники [138, 17-19; 140, 61-65; 223, 12-13; 120, № 2 та ін.].
На сьогодні про перший буквар є дуже багато публікацій, однак у залежності від мети кожен з дослідників, описуючи буквар, звертав увагу, як правило лише на ті чи інші деталі. Наш підхід передбачав повний узагальнюючий, синтетичний книгознавчий опис, що базується на вивченні усіх факсимільних видань та описах дослідників. Аналогічно робилися описи й інших букварів, що нам не вдалося оглянути особисто.
Отже, буквар Івана Федорова вийшов у його Львівській друкарні в 1574 р. Титульного аркуша видання немає. Вихідні дані вміщено на останній сторінці внизу два ксилографічні зображення герб: Львова та друкарський знак Івана Федорова з написом на щиті "ІОАН" і напис під обома гравюрами: "Выдруковано во Лвові, року АФОД" [1574] [77].
Це книжечка, надрукована на папері у восьму частину аркуша, і складається з п'яти зошитів по вісім аркушів, що разом становить 40 аркушів. Сигнатура та пагінація відсутні, що, зрештою, було характерним для ранніх малоформатних видань. Папір із водяним знаком "Тупа пі