РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИДАВНИЦТВ
УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ КНИЖКИ
2.1. Соціально-політичні умови видання дитячих книжок
Особливості утворення і функціонування видавництв української дитячої книжки в
основному обумовлені соціально-політичним, культурно-освітнім розвитком
українського народу, процесом формування його у націю.
Видання української дитячої книжки у Східній Галичині (ІІ пол. ХІХ – 1939 р.)
умовно поділяємо на три історичні періоди: перший період від т.зв. “весни
народів” до Першої світової війни (1848 – 1914 рр.), другий період – світова
війна, час визвольних змагань (1914 – 1920рр.), третій період – під владою
Польщі (1920 – 1939 рр.).
Перший період видання української дитячої книжки (1848 – 1914 рр.)
Із заснуванням 2 травня 1848 р. у Львові української організації Головної
Руської Ради, на домагання якої міністерство освіти Австро-Угорщини обіцяло
запровадити українську мову в народних і середніх школах Східної Галичини,
постає питання забезпечення навчально-виховного процесу відповідною
літературою. Важливою подією було проведення у Львові “Собору руських вчених”
(19 – 25 жовтня 1848 р.), особливо щодо визначення шляху розвитку української
мови – “на основі народної”.
Засноване ще у 1772 р. “Видавництво шкільних книжок” у Відні не задовольняло
потреби українського шкільництва. Першим кроком у виданні нової книжки для
дітей зробило освітнє товариство “Галицько-Руська Матиця”, яке ухвалило і
видало у 1850 р. за редакцією Я.Головацького “Читанку” М.Шашкевича накладом 5
тис. примірників (тираж розійшовся за три роки, у 1853 р. з’явилося друге
видання).
“Читанка” (вважається першою українською дитячою книжкою в новій літературі
[210]) мовою, змістом, способом подачі матеріалу започаткувала новий тип як
навчальної, так і пізнавальної дитячої книжки і, безумовно, вплинула на
подальше книговидання для дітей.
“Весна народів” тривала недовго. 7 березня 1849 р. конституцію 1848 року було
скасовано. Наступив період реакції. Видання для українських дітей друкували
“язичієм”, вони містили багато матеріалу, в якому акцентувалось, що Австрія –
“отєчество наше”, підкреслювалось, що поляки та українці творять один народ.
Домінування поляків у всіх сферах галицького суспільства посилилось. Лише з
проголошенням у 1861 р. нової конституції з’являються певні можливості у
розвитку українського життя Східної Галичини. Однак, як зазначає історик
Я.Грицак, реформи 1860-х рр. остаточно закріпили за польською елітою монополію
політичної влади у Східній Галичині [80, C.74].
Посилення полонізації супроводжувалось розколом серед українців. Виникають
русофільський (москвофільський) та народовський рухи, які відповідним чином
впливали на книговидання, зокрема для дітей. Так, з друкарні Ставропігійського
Інституту у Львові вийшла – “Бібліотека благополєзнаго чтєнія для дітей”,
з’явилися поодинокі видання дитячої книжки, на мові, а часом і на змісті яких
відчутні русофільські впливи.
Щоб протистояти поширенню москвофільства на освіту та виховання українських
дітей, у 1862 р. була скликана перша комісія з метою укладання шкільних
підручників, яка певною мірою вплинула б і на видання дитячої книжки. Комісія
прагнула “держатися людової руської мови” та “ідейного змісту”, зробила, однак,
лише перші кроки [179].
У 1864 р. Ставропігійський Інститут отримав привілей на право друкувати шкільні
підручники для потреб руських шкіл (для порівняння: на 14 років раніше, ніж
Заклад Оссолінських на право друкувати шкільні підручники для потреб польських
шкіл [465]). На межі між навчальною та дитячою книжкою інститут видасть
“Катехізм малий с вопросамі і отвєтамі для малих дітей” (1865 р.) (А. 92). У
наступні два роки – “Вєнок для чемних дітей” у двох частинах (А. 32, 33).
У Коломиї “твердий русин” М.Білоус розпочинає з 1864 р. видавати спочатку
народною мовою, згодом “язичієм” популярні видання для народу, серед яких
книжки, придатні для дитячого читача-слухача; поодинокі видання дитячої книжки
(переважно видавав богослужбову літературу), частіше на замовлення.
У 1868 р. у Львові засновано товариство “Просвіта”, яке шляхом видання книжок
намагалось піднести національну свідомість, освіту, культуру українського
народу. Щодо дитячого читача, то, зазначимо, товариство на початку діяльності
спеціалізувалось на виданні навчальної книжки, але згодом припиняє видавати
підручники. Поодинокими є видання дитячої книжки, основну масу становлять
популярні видання “для народу”, які не завжди враховують дитяче сприйняття. Але
такі видання до певної міри компенсували брак дитячої літератури, формували
читацькі інтереси дітей, продовжували традицію родинного читання.
Виняткову роль відігравали “просвітянські” пізнавальні книжки, серед яких на
першому місці історія та культура України. Наприклад: О.Огоновський “Житіє
Тараса Шевченка”, його ж “Маркіян Шашкевич”, Б.Грінченко “Іван Котляревський
український письменник”, К.Кахникевич “Сагайдачний”, І.Нечуй-Левицький “Історія
Русі” та ін.
Як противага товариству “Просвіта” у 1874 р. розпочало видавничу діяльність
москвофільське “Общєство ім.М.Качковського”, яке випускало популярні книжки для
народу, поодинокі видання дитячої книжки. Низку дитячих книжок видасть і
москвофільський часопис “Наука”, серед його видань “Робінзон Крузо”, 1877 р.
(А. 56), “Золота рибка...” за Пушкіним, 1880 р. (А. 75).
Особливе значення в українському видавничому русі Східної Галичини мало
засноване у 1873 р. Товариство ім.Т.Шевченка у Львові (з 1892 р. – Наукове
Товариство ім.Шевченка – НТШ) [81], з друкарні і накладом якого вийдуть,
зокрема, і дитячі книжки.
До початку видавничої діяльності Р
- Київ+380960830922