РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ФІЗИЧНОГО ЗАХИСТУ ЯДЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ В КОНТЕКСТІ
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
2.1. Засади побудови системи фізичного захисту ядерних матеріалів та її складові елементи
Забезпечення фізичного захисту ядерних матеріалів реалізується шляхом створення певної системи, кожен елемент якої має своє функціональне призначення.
Варто зазначити, що А.І. Іойриш, В.М. Мішарін, О.Г. Парамузова, А.М. Петросьянц, Р.М. Тимербаєв та інші вчені, які досліджували аспекти міжнародно-правового регулювання фізичного захисту ядерних матеріалів, вибірково підходили до висвітлення питань побудови системи фізичного захисту ядерних матеріалів. Певною мірою це пояснюється тим, що чинна редакція Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу містить вимоги лише щодо забезпечення безпеки ядерного матеріалу під час його міжнародного перевезення. Основним фактором диференціації рівня фізичного захисту ядерних матеріалів в Конвенції, на який вказували вчені в своїх працях, є категорія ядерного матеріалу.
Проте, передбачені Поправкою до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу (2005р.) положення, якими значно розширено сферу дії Конвенції, містять якісно новий підхід до побудови системи фізичного захисту. Тому основним завданням на даному етапі дослідження є висвітлення головних засад нового підходу до побудови системи фізичного захисту ядерних матеріалів. В рамках дослідження необхідно виявити та проаналізувати елементи системи фізичного захисту ядерних матеріалів, які повинні бути враховані державами при розробці вимог до забезпечення фізичного захисту ядерних матеріалів під час їх зберігання, використання та транспортування.
В процесі дослідження потребує вирішення питання належності міжнародно-правових норм, що регулюють відносини держав в сфері фізичного захисту ядерних матеріалів, до певної галузі міжнародного права. Раніше зазначалось, що Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу 1979 року з урахуванням прийнятої до неї Поправки містить ряд норм, спрямованих на забезпечення режиму надійного збереження ядерних матеріалів від спроб їх несанкціонованого вилучення, використання, а також вчинення диверсії. Враховуючи високий ступінь можливої небезпеки наслідків незаконних дій стосовно ядерних матеріалів, норми зазначеної Конвенції зобов'язують держав-учасниць створювати надійний режим фізичного захисту ядерних матеріалів, отримувати в процесі міжнародного перевезення ядерних матеріалів гарантії від інших держав про забезпечення їх належного фізичного захисту, проводити консультації з метою покращення рівня фізичного захисту тощо. Це, в кінцевому випадку, враховуючи положення преамбули зазначеної Конвенції в редакції прийнятої до неї Поправки, має на меті підтримання міжнародної безпеки. З цієї точки зору, норми Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, а також міжнародно-правові норми з фізичного захисту, що містяться в укладених на підставі даної Конвенції окремих угодах між державами, слід віднести до права міжнародної безпеки.
Характерним є те, що вчені, які займались дослідженням концепції права міжнародної безпеки, в своїх працях не торкались питань фізичного захисту ядерних матеріалів. [76 С.216-237; 77; 78 С.265-275; 79 С.430-446.] Однак, приймаючи до уваги той факт, що забезпечення надійної безпеки держав від загрози вчинення терористичних актів з використанням ядерних матеріалів залежить від впровадження кожною з них ефективної системи фізичного захисту ядерних матеріалів, а також враховуючи спрямованість міжнародно-правових норм з фізичного захисту ядерних матеріалів на дотримання принципу мирного використання ядерної енергії, зазначені міжнародно-правові норми слід вважати належними до права міжнародної безпеки.
Необхідно також звернути увагу на те, що Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу містить норми (стаття 7), якими визначено моделі правопорушень, визнавати які держави-учасниці зобов'язані у відповідності до національного законодавства та застосовувати відповідні міри покарання за їх вчинення. У зв'язку з цим, варто погодитись з тезою М.В. Буроменського, Г.В. Ігнатенка, І.І. Карпеця, В.П. Панова та інших вчених про належність цих норм до міжнародного кримінального права (міжнародного співробітництва держав в боротьбі зі злочинністю). [78 С. 221-222; 79 С.417-418.; 80; 81 С.73.]
Таким чином, проблематика міжнародно-правового регулювання фізичного захисту ядерних матеріалів має міжгалузевий характер.
Слід відмітити, що вченими, зокрема А.І. Іойришем, Л.Д. Тимченком, міжнародно-правове регулювання фізичного захисту ядерних матеріалів розглядається в рамках міжнародного атомного права. [82 С.226-279.;12 С.404] Дослідження проблематики міжнародного атомного права як окремої галузі міжнародного права докладно представлено в працях В. Буланжера, А.І. Іойриша, С.О. Малініна, В.А. Мусіна, В.Г.Онушкіна, В.П. Пархитька, Р.М. Тимербаєва, а також частково в працях Л.О. Іванащенка, М.І. Лазарєва та інших дослідників. [83-93; 94 С. 15; 95 С. 87.] Разом з тим, існування міжнародного атомного права як окремої галузі міжнародного права на теперішній час не знайшло широкого визнання серед вчених, а деякими вченими, зокрема Ю.М. Колосовим, існування міжнародного атомного права як окремої галузі міжнародного права взагалі заперечується. [96 С. 209] Можливим є припущення, що в майбутньому у зв'язку з розширенням сфери співробітництва держав з питань мирного використання ядерної енергії міжнародне атомне право буде визнано як окрема галузь міжнародного права.
Досліджуючи засади побудови системи фізичного захисту ядерних матеріалів та її складові елементи, необхідно відзначити, що розширення Поправкою сфери дії Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу передбачає прийняття державами зобов'язання створювати, впроваджувати та підтримувати режим фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок з метою: a) захисту від крадіжки та іншого незаконного заволодіння ядер