РОЗДІЛ 2
ФСП ДЕМІНУТИВНОСТІ В СЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВАХ
2.1. Семантика ядерного компонента ФСП демінутивності та особливості її вияву
"Основна спільна риса будови лінгвістичних об'єктів - це наявність центральних і периферійних явищ" [29, с.23]. Поле слов'янської демінутивації - моноцентричне, що свідчить про чітко окреслений центр та периферію. У межах ФСП демінутивності слов'янських мов провідна роль належить системі словотворчих засобів. Центральним чинником творення слов'янських демінутивних одиниць є словотворча суфіксальна морфема, яка, поєднуючись із твірною основою, надає новоутвореному слову достатньої інформації комунікативного, емоційно-експресивного та естетичного характеру.
Дослідження мікросистеми демінутивів починається з виділення словотворчих одиниць більш низького порядку. Такою одиницею може бути словотвірний тип (СТ) та словотвірна модель (СМ).
Характерними рисами СТ можна вважати спільність трьох елементів: 1) структурного показника, який відрізняє твірне від похідного; 2) частиномовної приналежності твірного та похідного; 3) семантичної співвіднесеності похідного слова та твірного (словотвірне значення) [108, с. 29 - 30]. Усі слова, що належать до певного СТ, характеризуються спільним словотвірним значенням. Для СТ демінутивних утворень, які конституюють ФСП демінутивності, воно специфічне та детермінується відтінками зменшеності-оцінності. Весь широкий діапазон зменшено-емоційних утворень аналізується у межах СТ.
СМ - це зразок або схема утворення нових слів; така схема абстрагована від лексичного наповнення та характеризується спільністю формально вираженого матеріального засобу (суфікса) безвідносно щодо його значення та лексико-граматичних властивостей твірних слів [85, с. 13]. Незважаючи на спірність питання дефінування та диференціювання понять СТ та СМ, ряди СМ, як елементи великої кількості словотвірних одиниць, практично завжди збігаються з рядами СТ. Словотвірна модель, що виникає на основі відносин "твірна основа + афікс = похідне слово", будується з урахуванням лексичної та граматичної сполучуваності основ та афіксів [107, с. 102 - 108]. У цьому випадку йдеться про їхню "словотвірну потенцію" та "словотвірну валентність" [19, с. 139], що реалізуються здатністю основ та афіксів до сполучення у певній моделі [171, с. 48]; при цьому афікс не змінює значення цілого, а надає йому певного значення, "якого твірна основа або вихідне слово до приєднання афікса не мали" [64, с. 190]. Дослідження демінутивних дериватів доцільно проводити у межах CТ, акцентуючи увагу на структурних та семантичних особливостях даного СТ.
Аналізовані деривати зі значенням демінутивності відносяться до 7 словотворчих класів: клас демінутивних дериватів іменника, клас демінутивних дериватів прикметника, клас демінутивних дериватів займенника, клас демінутивних дериватів числівника, клас демінутивних дериватів дієслова, клас демінутивних дериватів прислівника та клас демінутивних дериватів вигука. Ці класи розглядаються окремо (бо суфікси доцільно аналізувати у межах певної частини мови), хоча і в деякому взаємозв'язку, як особлива мікросистема демінутивних утворень.
Іменникові словотвірні виразники категорійного значення ФСП демінутивності
Апроксиматично українська мова налічує 45 іменникових СТ, російська мова - 26, англійська мова має лише 16:
Словотвірний тип ОІ + -ок(o) (укр.); -ок(o), -ек(o) (рос.). За цим типом утворюються деривати чоловічого роду: укр. чобіток, цвяшок, мішок, сваток, зятьок, куток, буйок, синок, голосок, браток, мотузок, жайворонок, панок, корольок, місток, чайок, бережок, листок, голубок, женишок тощо; рос. денек, блинок, казанок, пенек, стерженек, чугунок, окунек, паренек і под. Історично СМ ОІ + -ик(o) та СМ ОІ + -ко (для дериватів середнього роду) представляли одну СМ, яка у процесі розвитку фонетичної системи мови зазнала розщеплення. Даний СТ є одним із найбільш продуктивних у сучасній українській мові. На думку акад. Л.А.Булаховського, суфікс -ок(o) належить до однієї з "дуже продуктивних словотвірних категорій російської мови" [35, с. 137].
У переважній більшості випадків суфікс -ок(o) поєднується з твірними основами неістот тому, що словотвірне значення СТ ОІ + -ок(o) здебільшого пов'язується зі значенням реальної зменшеності. Це пояснюється тим, що у назвах неістот семантика слів має більш обмежені можливості в утворенні лексем оцінного характеру порівняно з діапазоном семантики істот, а особливо назв осіб [130, с. 46]. Отже, суфікс -ок(o) серед зменшено-емоційних суфіксів чоловічого роду є найменш емоційно забарвленим. Однак, суфікс -ок(o), поєднуючись із твірними основами на позначення речовинності, абстрактних і часових понять, а також з основами на позначення істот здатний створювати яскраво окреслений відтінок пестливості: укр. первачок, кип'яточок, пісочок, холодок, боржок, деньок, браток, сваток, землячок тощо; рос. старичок, охотничек, разбойничек, беднячок і под. Нерідко суфікс -ок(o) надає дериватам відтінок фамільярності, презирства, іронії, сарказму: укр. браток, зятьок, корольок, царьок, божок тощо; рос. браток, землячок, зятек, свекорок та ін.
Велика кількість лексем, утворених у межах цього СТ, зазнала десемантизації і зараз такі слова сприймаються як нейтральні, пор.: укр. мотузок, гвіздок, молоток, мішок, жайворонок тощо.
Словотвірний тип ОІ + -к(а) (укр.); -к(а) / -ен + -к(а) (рос.). За цим типом утворюються деривати жіночого роду: укр. річка, господинька, вм'ятинка, злодюжка, халявка, дрібничка, кашка, яблунька, афішка, ампулка, журналісточка, сторонка, гіллячка, динька, дитинка тощо; рос. спаленка, котловинка, глупышка, бедняжка, девчонка, избушка, лесенка, ночка, минутка і под. Цей тип є найпродуктивнішим. У 75% суфікс -к(а) поєднується із твірними основами назв неістот. Тому в СТ ОІ + -к(а) превалює значення реальної зменшеності (укр. картинка, перекладинка, оградка, кабінка тощо; рос. булавочка, плитка, башенка, березка, палочка та ін.). Суфікс -к(