РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ БУРЖУАЗІЇ ПІВДНЯ УКРАЇНИ У ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД
2.1. Економічний розвиток Півдня України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.
Російська імперія до початку 60-х років ХІХ ст. залишалася кріпосницькою країною, що негативно відбивалося на розвитку економіки, формуванні промислової буржуазії. Питання про скасування кріпосного права вимагало невідкладного вирішення. У промисловості Російської імперії з одного боку активно діяли старі підприємства мануфактурного типу, засновані на використанні примусової праці приписних селян. Такими були, наприклад, гірничодобувні й металургійні підприємства Уралу, що вступили у першій половині XIX в. у смугу кризи. З іншого боку, розвивалися промисли, росли мануфактури в легкій промисловості, власники яких застосовували найману працю й працювали на масового споживача.
Ще в 30-і рр. ХІХ сторіччя у Росії почався промисловий переворот -перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики. Виникли перші фабрики, на яких окремі ручні операції замінили машини. Сформувалися три основних промислових райони - навколо Москви і Петербурга та на Уралі. Однак і в промисловості позначався негативний вплив кріпосницької системи господарства. Ринок вільнонайманої праці ще не створився. Найманими робітниками ставали головним чином кріпаки, які змушені були частину заробленого віддавати поміщикам. Більше того, власниками підприємств нерідко були розбагатілі заможні селяни, які залишалися кріпаками. Вузьким був і ринок збуту, без якого швидкий розвиток капіталістичного виробництва неможливий. От чому промисловий переворот у Російській імперії затягнувся до 60-х рр. XIX в., а його соціальні наслідки (формування буржуазії й робітничого класу) до реформи 1861 р. практично не проявлялися [261, с.157].
Однією з найбільш значущих подій пореформеної епохи стало розгортання промислового будівництва в південному регіоні України. У цей період промисловість Російської імперії досягла перших великих успіхів, які відомий економіст М.І.Туган-Барановський пов'язував з політикою міністра фінансів С.Ю.Вітте, котрий навів лад у грошовій системі, сприяв посиленому залізничному будівництву та зробив усе можливе для залучення іноземних капіталів [409, с.28].
На середину 90-х років в Україні утворилися промислові райони всеросійського значення: Правобережжя, з розвинутою цукровою, іншими галузями харчової промисловості і машинобудуванням; Південь, який поділявся на Криворізько-Придніпровський район з його розвинутою залізорудною і марганцевою промисловістю, металургією і машинобудуванням; та Донбас із розвинутою вугільною, металургійною, хімічною промисловістю. Були також Харківський (машинобудування, цукрова промисловість) і Одесько-Миколаївський (машинобудування, суднобудування, харчова промисловість) промислові райони.
Згідно зі "Статистичними результатами відсоткового та розкладного зборів за 1896, 1897, 1898 роки" [123, с.51-128] в 1896 р. з 2893 промислових гільдійських підприємств України 1060 знаходилися на території південних губерній, а річний оборот південних промислових підприємств складав ще більшу частку від загальноукраїнського обороту - 52 928 тис. крб. від 108 682 тис. крб.[123, с.51-128]. У цей період розвиток промисловості визначався ростом великого капіталу, який все глибше проникав у всі галузі економіки країни.
У окремих районах України розвиток капіталізму відбувався набагато швидше, ніж в більш обтяжених пережитками кріпосництва регіонах. Таким регіоном і був Південь України і такий швидкий розвиток передусім торкався гірничої, металургійної, кам'яновугільної та цукрової промисловості. Це становище яскраво ілюструє додаток А. "Розвиток промислового виробництва в пореформений період", в якому представлені дві діаграми, складені автором на основі даних, представлених в статистичній збірці "Росія. 1913 рік" [107, с.49, 85]. Рис.А.1 "Районування промислового виробництва в Російській імперії", який представлений в додатку А показує, що за часткою промислового виробництва південний регіон України поступався лише Центрально-промисловому району Російської імперії. А з рис. А.2 "Зростання прибутку акціонерних компаній з 1911по 1914 рр.", видно що найактивніше розвивалися самі ті галузі промисловості, які превалювали На Півдні України.
Становище даного регіону в економічній системі Російської імперії було досить своєрідним. З одного боку, тут відносно швидкими темпами розвивалися капіталістичне сільське господарство і промисловість, а з іншого розвиток продуктивних сил і культури гальмувався тяжким соціально-політичним і національним гнітом.
Український Південь за всіма ознаками підприємницької діяльності постає безумовним лідером в усіх сферах економічного буття. У промисловій групі його частка становила 36,9% закладів і 46,37% обігових коштів [323, с.89]. На Півдні України відбувався швидкий розвиток кам'яновугільної промисловості. Добування вугілля тут зросло з 6 млн. пудів у 1868 р. до 250 млн. на середину 90-х років. Донецький басейн став головною вугільною базою країни, на нього припадало близько 70% загальноросійського вуглевидобутку [160, с.54]. Як бачимо, за період з 1880 по 1913 рр. південний регіон України став вугільно-металургійною базою всієї імперії. Вугілля і метали України забезпечували роботу підприємств обробної та металургійної промисловості, зосередженої в центрі імперії. Це була основа економічної, а відповідно й воєнної могутності держави.
Цікаво також простежити динаміку розвитку промислового виробництва в інших промислових центрах Російської імперії. За даними видання статистичного бюро Ради з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії, які наводить в своїй праці український історик М.І.Яворський [443, с.17], нами складено діаграми рис. А.3 та рис. А.4 В рис.А.4 розглядається окремо зростання виплавки чавуну в промислових регіонах Російської імперії. В рис.А.3 спостерігаємо динаміку зростання частки промислового виробництва Півдня