Ви є тут

Особливості нейровегетативних розладів у дітей, хворих на енурез.

Автор: 
Клець Тетяна Дмитрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U003788
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи клініко-інструментального дослідження
Під спостереженням знаходилось 213 дітей (150 хлопчиків та 63 дівчаток) у віці
5 – 16 років з різними клінічними формами енурезу. Відбір такої вікової групи
пояснюється тим, що у більш молодших дітей, на думку більшості дослідників,
мимовільне сечовипускання під час сну вважається фізіологічним явищем.
Комплекс обстеження дітей включав загальноклінічне обстеження, оцінку
вегетативного гомеостазу та стану центральної нервової системи, інструментальні
дослідження (кардіоінтервалографію (КІГ), клино-ортостатичну пробу (КОП),
електрокардіографію (ЕКГ) та холтерівське моніторування ЕКГ, визначення
викликаних симпатичних шкірних потенціалів (ВСШП), електроенцефалографію (ЕЕГ),
ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини, нирок, сечового
міхура та щитовидної залози.
Проводились консультації спеціалістів вузького профілю (отоларинголога,
окуліста, уролога, невропатолога, психіатра).
Загальноклінічне обстеження включало лабораторні дослідження із визначенням
загального аналізу крові та сечі, аналізів сечі за Нечипоренко, Зимніцьким та
бактеріологічного засіву сечі при необхідності, аналізів калу на яйця
гельмінтів та ін.
Стан вегетативного гомеостазу у дітей визначали за допомогою комплексу
методів.
Вихідний вегетативний тонус (ВВТ) оцінювали, використовуючи тестовий варіант
таблиці О.М. Вейна [Ошибка! Источник ссылки не найден.], адаптований до
дитячого віку, в котрому враховувались суб`єктивні дані, анамнез, особливості
психоемоційного статусу, об`єктивні дані, результати загального аналізу крові,
показники ЕКГ.
Вегетативний гомеостаз, стан адаптаційно-пристосувальних механізмів та
вегетативну реактивність вивчали за допомогою кардіоінтервалографії.
КІГ - це метод реєстрації синусового серцевого ритму з наступним математичним
аналізом його структури. Кардіоінтервалограма являє собою послідовний ряд із
100 та більше кардіоциклів, записаних в одному із електрокардіографічних
відведень в реальному масштабі часу із швидкістю 50 мм/с. Одиницею її виміру є
інтервал R-R. Метод був запропонований Р.М. Баєвським у 1984 році. В основі
методу лежить положення про те, що, аналізуючи структуру синусового серцевого
ритму, можливо отримати інформацію про стан адаптаційно-компенсаторних реакцій
всього організму [Ошибка! Источник ссылки не найден.,Ошибка! Источник ссылки не
найден.,Ошибка! Источник ссылки не найден.,Ошибка! Источник ссылки не
найден.].
Кардіоінтервалограми реєстрували на вітчизняному трьохканальному кардіографі
“Біосет-3” в ІІ стандартному відведенні. Аналізували динамічний ряд із 100
послідовних кардіоциклів R-R за допомогою спеціального обчислювального
комплексу на базі ЕОМ ЕС-1841 за спеціальною програмою. Дослідження проводили
хворим у положенні лежачи на спині після 10-хвилинного відпочинку, в проміжку
часу з 9 до 11 години, до проведення різних неприємних процедур. Потім хворого
переводили в ортоположення та знову реєстрували 100 послідовних кардіоциклів.
Розраховували ряд показників: величину моди (Мо), котра відображає стан
гуморального каналу регуляції серцевого циклу; амплітуду моди (АМо), що
визначає активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи (ВНС);
варіаційний розмах (DХ) - показник активності парасимпатичної ланки;
вегетативний показник ритму (ВПР), за допомогою якого визначають стан
автономного рівня регуляції; індекс напруження Р.М. Баєвського (ІНБ), котрий
відображає ступінь централізації керування серцевим ритмом та
адаптаційно-пристосувальні можливості; показник адекватності процесів регуляції
(ПАПР; ПАПР=АМо/Мо), що характеризує співвідношення між активністю симпатичного
відділу та провідним рівнем функціонування синусового вузла, а також вказує на
шлях реалізації центрального стимулювання (нервовий чи гуморальний) [Ошибка!
Источник ссылки не найден.,Ошибка! Источник ссылки не найден.].
Вегетативну реактивність оцінювали за даними КІГ із використанням
клино-ортостатичної проби (КОП), вираховуючи співвідношення ІНБ в орто- та
клино-положеннях. В якості нормативів використовували дані літератури [Ошибка!
Источник ссылки не найден.,Ошибка! Источник ссылки не найден.].
Таблиця 2.1
Показники КІГ у здорових дітей (М±m)
Показники
Вік, роки
1-3
4-7
8-10
11-13
14-15
Мо, с
0,58±0,02
0,62±0,03
0,72±0,02
0,73±0,02
0,74±0,02
DХ, с
0,23±0,04
0,23±0,05
0,28±0,02
0,27±0,02
0,38±0,04
АМ
28±2,5
27±1,0
16±0,9
23±1,5
18±1,0
ІНБ, ум.од.
134±17,7
94±15,0
57±11,0
82±10,0
39±6,6
Вегетативну забезпеченість діяльності визначали за допомогою клино-ортопроби
(КОП) з вимірюванням ЧСС та АТ за класичною методикою під контролем ЕКГ –
моніторинга на електрокардіометрі ЕКМ - 01.
Функціонування вегетативної нервової системи вивчали також за допомогою
холтерівського моніторування ЕКГ.
Холтерівська система моніторингу ЕКГ “ДіаКард” – це програмно-апаратний
комплекс, що складається з кардіореєстратора, пўяти електродів, акумуляторних
батарей та спеціальних програм аналізу добового моніторингу та добової
варіабельності серцевого ритму “Кардіо – Біоритм” вітчизняного виробництва
(АОЗТ “Сольвейг”, м.Київ). Реєстрація добової ЕКГ виконується за допомогою
кардіореєстратора в режимі автономного живлення з наступним автоматичним
аналізом ЕКГ за методом Холтера. Реєстратор забезпечує неперервний запис
сигналу у двох відведеннях протягом тривалого проміжку часу (до 24 годин).
Завдяки малим розмірам прибору, автономності живлення та наявності незалежної
Flash - памўяті забезпечується простота його використання та можл