РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під спостереженням находилось 186 дітей віком 5-15 років, в тому числі 127
хлопчиків (66,1 %) та 59 дівчаток (31,7 %). Контрольну групу склали 84 дитини з
відсутністю карієсу, з них дітей у віці 5 років було 14 (7,5 %), дітей 6 років
– 12 (6,45 %), 7 років – 16 (8,6 %), 13 років – 14 (7,52 %), 14 років – 13
(6,99 %), 15 років – 15 (8,06 %). До групи хворих на карієс увійшло 102 дитини
(54,8 %), в тому числі дітей у віці 5 років – 17 (9,14 %), 6 років – 16 (8,6
%), 7 років – 18 (9,67 %), 13 років – 16 (8,6 %), 14 років – 18 (9,67 %), 15
років – 17 (9,14 %).
Вибір віку обстежених був зумовлений наступними причинами. У 5-7 років
починається період зміни тимчасових зубів постійними. Це співпадає з четвертим
критичним періодом формування імунітету дитини, під час якого відбувається
інтенсивне формування місцевого імунітету слизових оболонок [1]. У 13-15 років
починається період статевого дозрівання. Це співпадає з п’ятим критичним
періодом розвитку імунітету, коли система місцевого імунітету є повністю
сформованою і її показники практично не відрізняються від таких у дорослих [1].
Крім того, згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я,
п’ятнадцятирічні підлітки є ключовою групою щодо аналізу захворюваності тканин
пародонту серед осіб пубертатного віку. У 13 і 15 років у підлітків
реєструються найбільш виражені зміни ротової рідини [74, 78, 79]. Робота
виконувалась у відповідності до біоетичних норм з дотриманням відповідних
принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції ради Європи про права
людини і біомедицини та відповідних законів України. Всі батьки (а по
можливості – і діти) дали письмову згоду на участь у дослідженні.
Швидкість салівації, метаболічні, фібринолітичні, гемостатичні та імунні
показники вивчали в загальній паротидній слині, на 1 мл ротової порожнини та
окремо для слини з лівої і правої паротидних залоз.
Секрет окремо правої і лівої привушних слинних залоз отримували за допомогою
капсул Лешлі-Красногорського. Дослідження проводили натщесерце, без стимуляції
слиновиділення.
Вивчали інтенсивність процесів ПОЛ за накопиченням ГПЛ, МДА, ДК масних кислот
спектрофотометричним методом. Стан системи АОЗ оцінювали за активністю каталази
та СОД. Про баланс в системі ПОЛ/АОЗ паротидної слини дітей судили за значенням
інтегрального коефіцієнта К (К = (ГПЛ+МДА+ДК) / (каталаза+СОД).
Для виявлення у паротидній слині фізіологічно активних речовин, які впливають
на згортання крові і фібриноліз, ми використовували стандартну субстратну
плазму яка не містила тромбоцитів, виготовлену з крові людей з АВ (IV) групою.
Спосіб її приготування полягає у тому, що після центрифугування протягом 30
хвилин при 3000 оборотах за хвилину плазму відсмоктують у поліетиленовий
стаканчик і добре перемішують. Далі її розливають (по 2-3 мл) у пластмасові
пробірки і відразу ж заморожують при температурі мінус 10-20 °С. Перед
використанням плазму розморожують і використовують як субстрат для визначення
гемостатичних і фібринолітичних властивостей слини. Отримана таким чином плазма
є субстратною, однотипною для усіх досліджень, позбавленою антигенних
властивостей і може тривалий час зберігати свою активність.
Для виявлення тромбопластичних властивостей паротидної слини ми проводили
визначення часу рекальцифікації цієї плазми при додаванні у неї 0,1 мл секрету
(в контролі – такої ж кількості 0,9 % розчину натрію хлорид) [180]. Якщо час
рекальцифікації субстратної плазми був коротшим, ніж у контролі, то це свідчило
про переважання у секреті паротидних залоз прокоагулянтів, зокрема,
тромбопластину [12]. І, навпаки, якщо час рекальцифікації субстратною плазми зі
слиною був більш тривалим, ніж в контролі, то це свідчило про відсутність або
зниження тромбопластичних властивостей слини [12].
Для оцінки антикоагулянтної (антитромбінової) активності слини ми
використовували визначення тромбінового часу субстратної плазми [181, 182].
Тромбіновий тест характеризує перебіг кінцевого етапу згортання крові –
швидкість перетворення фібриногену у фібрин і залежить від вмісту фібриногену і
його інгібіторів , які блокують дію тромбіну (антитромбінів). Оскільки в наших
спостереженнях концентрація фібриногену у субстратній плазмі була постійною, то
при додаванні до неї секрету із привушних слинних залоз ми могли визначити лише
активність у ньому фізіологічно активних речовин антитромбінової дії
(антикоагулянтів). Якщо тромбіновий час зі слиною був коротшим, ніж у контролі
(з 0,9 % розчином натрію хлорид), то це свідчило про наявність у ній
прокоагулянтів [12].
Оцінку фібринолітичної активності слини проводили на основі відомого принципу
спонтанного евглобулінового лізису [182, 183]. При осадженні евглобулінової
фракції плазми основні інгібітори фібринолізу, зокрема, б2-антиплазмін,
залишаються у надосадовій частині і видаляються, тому евглобуліновий лізис
відображає активність фібринолізу в умовах виключної дії антиплазмінів. Ми,
додаючи секрет привушної слинної залози в евглобулінову фракцію, визначали дію
інгібіторів фібринолізу, що знаходяться у слині (у порівнянні з 0,9 % розчином
натрію хлорид, де їх немає). Оцінку активності активатора плазміногену слини
проводили на основі методу визначення активності активатора плазміногену крові
[184], який представляє собою модифікацію евглобулінового тесту. Сутність
методу визначення активності активатора плазміногену у крові полягає у
використанні для утворення досліджуваного згустку більш концентрованого розчину
евглобулінів, що досягається розчиненням їх у невеликому об’ємі буферного
середовища, – зна
- Київ+380960830922