РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Експериментальні моделі дослідження і характеристика груп
експериментальних тварин
Експериментальні дослідження виконані на 194 білих безпородних щурах-самцях
вагою 250-300 г, які містилися на стандартному раціоні при вільному доступі до
їжі і води в умовах віварію НДІ травматології і ортопедії Донецького
національного медичного університету ім. М. Горького. Всі експерименти починали
в основному в ранкові години (з 8 до 9) у спеціально відведеному приміщенні при
температурі 18-22 0С, відносній вологості 40-60% і освітленості 250 люкс.
Підготовка тварин до експерименту, травмування і виведення з експерименту
здійснювали при дотриманні загальних вимог і положень Європейської Конвенції по
захисту хребетних тварин, використовуваних для дослідницьких і інших наукових
цілей (Страсбург, 1986), а також рішень Першого національного конгресу біоетики
(Київ, 2000) і узгоджено з комісією з біоетики ДонНМУ.
Найменування серій експериментів і розподіл в них кількості щурів представлені
в таблиці 2.1.
Тваринам основної групи важку механічну травму і шок моделювали за допомогою
модифікованого методу Кеннона (нанесення 50 ударів електромагнітним ударником
по стегнах силою 250 Н/см2) [38].
Основна група була розділена на 5 підгруп. У щурів першої підгрупи (серія № 1)
вивчали тривалість життя. У щурів другої підгрупи (серії № 3, 4, 5) вивчали
біохімічний статус. У щурів третьої підгрупи ми визначали бактеріологічні
показники (серії № 7, 8, 9).
Таблиця 2.1
Серії експериментів і розподіл щурів в дослідах, що проводяться
№ серії
Найменування серії експериментів
Кількість щурів
1.
Моделювання важкої механічної травми у інтактних тварин, іммобілізація на
протязі 4-х годин з дослідженням характеру зміни показника “К” для типування
реакцій і вивчення тривалості життя тварин.
32
2.
Вивчення біохімічних показників крові у інтактних тварин (контроль).
10
3.
Вивчення біохімічних показників крові у травмованих тварин з III типом
посттравматичної реакції (при шоці).
10
4.
Вивчення біохімічних показників крові у тварин з II типом посттравматичної
реакції.
10
5.
Вивчення біохімічних показників крові у тварин з I типом посттравматичної
реакції.
10
6.
Вивчення бактеріологічних показників крові у інтактних тварин
10
7.
Вивчення бактеріологічних показників крові у травмованих тварин з III типом
посттравматичної реакції
10
8.
Вивчення бактеріологічних показників крові у травмованих тварин з II типом
посттравматичної реакції
10
Продовж. табл. 2.1
9.
Вивчення бактеріологічних показників крові у травмованих тварин з I типом
посттравматичної реакції
10
10.
Вивчення імунологічних показників крові у інтактних тварин
10
11.
Вивчення імунологічних показників крові у травмованих тварин з III типом
посттравматичної реакції
10
12.
Вивчення імунологічних показників крові у травмованих тварин з II типом
посттравматичної реакції
10
13.
Вивчення імунологічних показників крові у травмованих тварин з I типом
посттравматичної реакції
10
14.
Вивчення зв'язку між окремими біохімічними, імунологічними і мікробіологічними
показниками при нешоковому типі посттравматичної реакції
12
19.
Вивчення зв'язку між окремими біохімічними, імунологічними і мікробіологічними
показниками при шоковому несмертельному типі посттравматичної реакції
12
20.
Вивчення зв'язку між окремими біохімічними, імунологічними і мікробіологічними
показниками при шоковому смертельному типі посттравматичної реакції
12
Всього щурів
194
У щурів четвертої підгрупи визначали імунологічні показники (серії № 12, 13,
14). У щурів п'ятої підгрупи вивчали зв'язок між окремими біохімічними,
імунологічними і мікробіологічними показниками при трьох типах розвитку
посттравматичної реакції (серії № 15, 16, 17).
Контрольну групу склали інтактні щури (серії № 2, 6, 10).
Індивідуальну реактивність організму в динаміці посттравматичної реакції (ПТР)
визначали за допомогою модифікованого методу вимірювання шкіряно-гальванічного
рефлексу [ ] за допомогою показника “К”, за формулою:
(2.1),
де: Рмакс – величина електричного опору шкіри, вимірюваного при напрузі 0,6 В;
Рмин – при напрузі 0,2 В.
Сам електричний опір визначали за законом Ома. Чисельник рівняння 2.1 відбивав
зміни електричного опору шкіри, отримані в динаміці посттравматичної реакції,
знаменник - в контролі (до нанесення травми у кожної тварини). Електричний опір
шкіри визначали послідовним перемиканням контактів кожному з 8 щурів, через 8
хвилин (одночасно досліди проводили на 8 щурах).
Застосування показника “К” дозволило розглядати зміни реактивності організму в
динаміці ПТР в єдиній шкалі значень, відлік в якій починався з одиниці. Так,
зокрема, було встановлено, що у відповідь на механічну травму, стандартну по
силі дії, розвивалась ПТР, при якій тривалість життя тварин коливалась в
широких межах: від напівдоби до 5 діб. При цьому розподіл тривалості життя
тварин не підкорявся закону нормального розподілу статистичних величин.
Найбільша кількість випадків загибелі тварин доводилася на три періоди: до діб,
на 2-3 доби, і 4-5 діб. На обох моделях ПТР протягом цих трьох періодів гинуло
приблизно однакове число тварин: 40%, 30% і 30 %. Розтин трупів щурів показав,
що у тварин, що прожили менше доби, загибель пов'язана з розвитком
травматичного шоку. У тварин, загиблих на 2-3 доби, загибель пов'язана з
розвитком “шокової легені”, пневмонії. У тварин, загиблих на 4-5 діб, загибель
обумовлена розвитком гнійно-септичних ускладнень, унаслідок інфікування
травмованих тканин [48].
Аналіз змін КГР у формі значень показника “К” дозволив виявити наступні
- Київ+380960830922