РОЗДІЛ 2
ЕТНОРЕАЛІЇ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ПІЗНАВАЛЬНО -МИСЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НІМЕЦЬКОГО ЕТНОСУ:
СКЛАД ТА ВИТОКИ
У сучасній лінгвістиці визначають наукову доцільність і необхідність поєднання
двох підходів: ономасіологічного (номінативно-репрезентативного), що базується
на тісному взаємозв’язку ментальності носіїв мови з навколишнім реальним
світом, та семасіологічного, який розглядає мовні одиниці відносно інших
одиниць у лінійному ряду або у парадигматичних групах [121]. Подібний зв’язок є
особливо актуальним і перспективним при висвітленні питань вербалізації
когнітивної бази національної мови конкретного етносу, в тому числі німецького.
У зв’язку з цим є зрозумілим вивчення різних фрагментів національної мовної
картини світу з огляду на специфіку етнічної свідомості мовців, вплив звичаїв,
соціокультурних, фонових знань, традицій, обрядів і т. ін.
Метою когнітивної лінгвістики є опис та осягнення організації і функціонування
людської когніції (пізнавально-мисленнєвої діяльності), встановлення, яким
чином мовне знання репрезентується ментально і когнітивно. На думку сучасних
дослідників [190, с.202 – 212; 210, с.59], когнітивна лінгвістика представляє
мультидисципліну – від лінгвістики до психології, що свідчить про прагнення
лінгвістичної спільноти до цілісного всеєдиного знання через розуміння того, що
пояснення мов та мовних явищ неможливе без залучення наукового потенціалу
різних галузей знань [104, с.5].
Система знань представлена не лише у статиці, але й у динаміці, тобто вона
враховує механізми, які реалізують цю систему. Інакше кажучи, мовна здатність
носіїв мови розглядається як структурно (ментальна система знань), так і
процесуально (процес опрацювання).
При вивченні когнітивного аспекту німецьких етнореалій, вербалізованих мовними
знаками, ми керуємося принципом взаємодії та взаємної співвіднесеності значення
і знання про навколишній нас світ та картину світу.
З огляду на зазначене, ми розглядаємо у пропонованому розділі такі питання:
когнітивний аспект етнореалій; вербалізація етнореалій в сучасній німецькій
мові; ідеографічна характеристика етнореалій: найхарактерніші групи концептів.
2. 1. Вивчення етнореалій з когнітивної точки зору
На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки при розгляді мовних явищ у
етнолінгвістичному плані, неможливо не враховувати такий їхній аспект як
когнітивний, адже когнітивна база етносу має своє відображення в його
національній мові.
Оволодіння будь-якої національної мови представниками іншої культури на рівні
мови-системи, не доповнене його когнітивною основою та засобами її вираження в
мові, обов’язково приведе або до комунікативного збою, непорозуміння, коли
іноземець взагалі не може розуміти змісту фраз, навіть тих, які складаються з
відомих йому слів, або до псевдорозуміння, тобто розуміння поверхневого,
такого, що лише видається зрозумілим. Адже без усвідомлення справжнього змісту,
який несе в собі конотація, яка є природною для носіїв мови, але прихованою для
іноземця, справжнє спілкування неможливе. Вербалізована когнітивна база етносу,
яка складається з вербальних прецендентних феноменів, є невід’ємною частиною
національної мовної картини світу. Під час спілкування у представника іншої
культури можуть виникнути проблеми у розумінні мови цього етносу, тому що, на
відміну від учбової ситуації, носії мови не мінімізують свій лексикон та
спираються у своєму мовленні на національну когнітивну базу. Національна мовна
картина світу, яка включає всю вербалізовану когнітивну базу національної мови
конкретного етносу, є категорією, що відповідає культурно-філософському
розумінню мови „як дому буття” цього етносу [35].
Таким чином, можна стверджувати, що етнолінгвістика має тісні зв’язки з таким
розділом лінгвістики, як когнітивна лінгвістика, зокрема, з одним із її
центральних розділів – когнітивною семантикою, основною проблемою якої є
загальна теорія концептуалізації та категоризації, теорія того, яким чином
людина сприймає та осмислює навколишній світ і як її досвід пізнання
реалізується у значеннях мовних одиниць. Когнітивна семантика – це певна теорія
значень, специфіка якої полягає у тому, що в ній значне місце відводиться
антропоцентричному чинникові – людині як спостерігачу, „концептуалізатору” та
„категоризатору”.
На відміну від традиційного логіко-понятійного підходу, аналіз того чи іншого
мовного явища під кутом зору когнітивної семантики передбачає врахування не
тільки і не стільки об’єктивних характеристик мовної одиниці або мовної
ситуації, скільки врахування специфіки їх сприйняття, наявність відповідних
знань, інтенцій, виокремлення конкретних одиниць та вибір точки зору
(перспективи), сконцентрованості на певних епізодах. Всі ці моменти визначають
як наслідок формування у людини в процесі його пізнавальної діяльності
конкретних концептів та категорій, тобто специфіку процесів концептуалізації та
категоризації світу. Експериенціальний підхід [64, 205, 206, 211], який зараз
набуває поширення у когнітивній лінгвістиці, враховує не лише особливості
теоретичного, а й повсякденного пізнання – когніції. Таким чином, на відміну
від логічного, експериенціальний підхід базується не на логічних правилах та
характеристиках, а на досвіді взаємодії з навколишнім світом. Наприклад, якщо
запропонувати носіям тієї чи іншої мови описати все, що пов’язане в їхній
свідомості зі словом „олівець”, то поряд з його об’єктивною (логічною)
характеристикою – засіб для малювання, що має певну форму, колір, стрижень і т.
ін., – вони, безумовно, також будуть говорити про зручність, зовнішній вигляд,
властивість. Можливо, вони пригадають певні епізоди з власного д
- Київ+380960830922