Розділ 2
ЛінгвокогнітивнЕ МОДЕЛЮВАННЯ
ЕЛІПТИЧНОГО реченНЯ
Когнітивна граматика – це насамперед інтегративний опис лексикону і син-таксису
[301, с. 49], предметом вивчення якої є аналіз ментальних репрезентацій форм,
ще беруть участь у когнітивній обробці мовних даних [254, с. 511]. Будучи
підкріпленою системо- і антропоцентричним підходом, вона уможливлює розумінням
того, що людина як систематизуюча істота структурує свій життєвий світ у той чи
інший спосіб, фіксує отримані результати у вигляді понять, кон-цептів, картин
світу, фреймів і репрезентує їх за допомогою семіотичного вербального коду –
номінативних і предикативних одиниць [147, с. 87].
Дослідження останніх років доводять, що семантичний аналіз, спрямований на
встановлення значеннєвого компонента знака, є лише передумовою когнітивного
аналізу [73, с. 13]. Вивчення синтаксичних одиниць під кутом зору
лінгвокогнітології неможливе без урахування семантики, а розгляд семантики –
без звернення до об'єктивного світу і знань людини про нього, адже “те, що
можна сказати, обмежує й організує те, що можна мислити” [33, с. 111].
Когнітивна семантика є інтегральною галуззю науки, яка займається вивченням
ментальних процесів при засвоєнні й використанні знання [32, с. 77].
Структура і функції мови не можуть розглядатися поза процесами мислення, бо "за
нескінченною розмаїтістю цілісних граматичних систем криються одні й ті ж
стійкі когнітивні структури, властиві людському мисленню, і прагматичні
стратегії їхньої вербалізації" [92, с. 117]. Оскільки “процеси мислення і
мовотворення невід’ємні один від одного і являють собою єдиний
мовленнєво-мисленнєвий процес” [88, с. 4], то вивчення синтаксичних категорій
буде непов-ним без звернення до когнітивних напрацювань мовознавства, адже
явища позамовної дійсності, відбиваючись у когнітивних структурах,
вербалізуються в різних синтаксичних конструкціях [41; 301; 229; 231 та ін.].
Припускаючи, що еліптичні структури є дематеріалізованою формою репрезентації
певних моделей мислення, ми відштовхуємося від того, що найбільш принятною
основою аналізу є семантико-синтаксичний метод, який постулює ідею пропозиції –
"особливої оперативної структури свідомості і/або особливої одиниці збереження
знань у голові людини" [301, с. 137], що відповідає типовим патернам мислення,
втіленим у певних структурних схемах речення [314, с. 291; 310, с. 307]. Іншими
словами, пропозиція є комбінацію предикатних і непреди-катних (аргументних)
знаків [4Класифікацію предикатних і непредикатних знаків наведено в Додатках
В-1, В-2, В-3, В-4.] [50, с. 121; 146, с. 43; 173, с. 5; 308, с. 401].
У табл 2.1 узагальнено репертуар семантем різного статусу, що його пропонує
когнітивна семантика (“зверхглибинна семантика” [137, с. 30]), для опису різних
когнітивних схем утворення пропозиції та, відповідно, еліптичного пропуску цих
семантем на поверхневому рівні маніфестації як простого, так і складного
речення.
Таблиця 2.1.
Репертуар предикатних і непредикатних семантем, релевантних для ЕР
Семантичний суб'єкт
Предикат
Семантичний
об'єкт
Семантична обставина (сірконстант)
агенс (Ааг)
експерієнсив (Аекс)
адресант (Аадн)
елементив (Аел)
дескриптив (Адес)
функтив (Афунк)
абсолютний статичний (Пабс стат)
абсолютний динамічний (Пабс дин)
відносний статичний (Пвідн стат)
відносний динамічний (Пвідн стат)
пацієнс (Апац)
перцептив (Аперц)
адресат (Аадт)
об'єктив (Аоб)
бенефактив (Абен)
результатив (Арез)
інструментив (Аінст)
локатив (Алок)
Синкретична (процесуально-результативна) природа еліпсису, яка спрямована на
когнітивний консонанс, зумовлює той факт, що він є повноправним "фігурантом"
малого і великого синтаксису. Спостереження над корпусом дібраного матеріалу
дають всі підстави стверджувати, що еліпсис активно використовується у
словосполученні, простому і складному реченні (Додаток Б-2). При цьому його
активність розподіляється нерівномірно: просте речення – 44%, складне – 56%; у
межах складного еліпсис переважає в ССР, де він охоплює 31% мате-ріалу, тоді як
у СПР – лише 25% (Додаток Д-4).
2.1. Еліпсис у сфері простого речення
Прагнення уникнути повторюваності конструктивних одиниць і тим досягти
скорочення структурного обсягу речення при збереженні його інформаційного
змісту є однією з головних причин використання в англійській мові технік
еліпсування. Це стосується й простого речення, в якому процеси скорочення
відбуваються доволі інтенсивно. При цьому має місце свого роду конкуренція
еліпсованого та узуального варіантів останнього. Пор. їх еліптичні (1, 2, 3) і
узуальні (1а, 2а, 3а) варіанти: (1) Mom, Ш you Okay?– (1а) Mom, are you Okay?;
(2) Why don’t you and me tie up? – Ш Won’t have to be worryin’ about Walt now –
(2а) We won’t have to be worryin’ about Walt now; (3) Ш Ш Early morning – (3а)
It is early morning.
Речення (1, 1а – 3, 3а) і спостереження над корпусом дібраних для аналізу ЕР
показують, що в простому реченні мають місце такі закономірності: 1) серед
еліптичних побудов переважну більшість становлять ті, що організуються на
формально-граматичних засадах; 2) для ЕР може бути відтворений його повний
(узуальний) відповідник, який, будучи конструктивно більшого обсягу, є менш
уживаним порівняно з його еліпсованим варіантом; 3) створюючи
структурно-семантичну надмірність, речення повного складу витісняються в
мовленні еліптичними, бо вони сприяють конденсації змісту, структурній
компактності та економії мовних засобів (див. Додаток Д-1).
Продуктивними моделями еліпсації у простому реченні є ті, що мають пряме
відношення до формування предикативного ядра / центру речення (підмет,
п
- Київ+380960830922