РОЗДІЛ 2. ЛЕГІТИМАЦІЯ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
2. 1. Проблема легітимності публічної влади в
умовах політичної модернізації………………………………………….. с.103
2. 2. Криза легітимності як чинник дестабілізації
політичної системи…………………………………………………………с.121
2. 3. Механізми легітимації публічної влади в
правовій демократичній державі……………………………………. ……с.141
2. 4. Громадянське суспільство як суб’єкт легітимації влади …………..с.159
Висновки до другого розділу дисертації ………………………………. .с.171
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… с.176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………… с. 184-208
В С Т У П
Актуальність дослідження дисертаційної теми. Дослідження проблеми легітимності
влади складає одне з найбільш актуальних та важливих завдань сучасної
політичної теорії. Говорячи про стабільність політичних систем, стабільність та
сталість політичного розвитку, гармонізацію відносин між державою і
суспільством (а також окремими громадянами), ми обов’язково включаємо до
переліку критеріїв поняття легітимності влади, оскільки лише легітимна влада
здатна виступити тим надійним фундаментом, на якому ефективно розвиватимуться
владні відносини, як на мікрополітичному, так і на макрополітичному рівні.
Більше того, якщо ми дещо звузимо поле нашого науково-теоретичного розшуку, і
сконцентруємо увагу на вивченні виключно політичних систем демократичного типу,
то тоді у якості одного з перших політичних імперативів їхнього існування ми
обов’язково визнаватимемо легітимність влади.
Таким чином, актуальність дослідження проблеми легітимності безпосередньо
пов’язана з тим, що саме завдяки ній ми отримуємо змогу аналізувати політичні
системи та політичні процеси, які відбувають у будь-яких політичних системах.
Однак, якщо у випадку недемократичних політичних систем ми, як правило,
вказуємо на брак легітимності чи на її штучний характер (адже, як наочно
продемонстрував У. Бітґем, сьогодні вже не можна не брати до уваги процес
«породження» легітимності, оскільки наразі рішення про легітимність чи
нелегітимність можуть прийматись самими ж владними елітами, і потім
«прищеплюватись» суспільству через специфічні політичні технології, експансію в
інформаційний простір тощо), то в умовах демократії легітимність влади є тією
умовою sine qua non, без якої ми не вправі висновувати ані про демократизм
політичного режиму, ані про його стабільність.
Разом з тим актуальність дослідження легітимності влади як фактора політичної
стабільності суспільства суттєво посилюється під впливом тих процесів, що нині
об’єктивно тривають в Україні. Йдеться про те, що в умовах політичної
модернізації в Україні, коли ми спостерігаємо зміну типу політичної системи,
яка супроводжується становленням та розвитком нових політичних інститутів
особливого значення набуває проблема того, в який спосіб та яким чином ці нові
політичні інститути, а також властиві для демократичної політичної системи
процедури, сприймаються суспільством, чи вважає воно їх належними, доцільними і
такими, що сприяють реалізації основних цілей суспільного і державного
розвитку. В цьому контексті, поряд з інституційними та
структурно-функціональними змінами, які об’єктивно супроводжують процес
політичної модернізації особливої актуальності набуває розробка державою
загальної стратегії дій, які б сприяли підвищенню рівня легітимності як
публічної влади в цілому, так і тих нових політичних інститутів, без яких
унеможливлюється нормальний розвиток демократії як політичного режиму.
Паралельно з цим, дослідження легітимності влади дозволяє висвітлити такі два
принципові та актуальні для сучасної України процеси як легітимація та
делегітимація публічної влади. Справді, причиною значної кількості політичних
проблем, які нині постають в Україні і не дають ефективно розвиватись її
політичній системі є поступова делегітимація не просто окремих політичних
інститутів, але публічної влади в цілому. Це, в свою чергу, загрожує
переростанням «кризи легітимності» на загальносистемну кризу політичної
системи. Таким чином, окреслені вище аспекти теоретичної і практичної
актуальності проблематики дисертаційного дослідження зумовили вибір теми та
визначили основний напрям наукового пошуку.
Ступінь наукової розробки проблеми. Формування класичної теорії легітимності
сьогодні міцно пов’язано з розробкою теорії легітимних типів панування М.
Вебера. Утім, поступово ця класична теорія зазнавала у працях зарубіжних
дослідників суттєвих змін та вдосконалень. При цьому, подекуди часто
пропонувались альтернативні теорії легітимності. Говорячи про зарубіжні джерела
в дослідженні проблеми легітимності державної влади, маємо в першу чергу
назвати імена таких фахівців як: Д. Істон, К. Поппер, С. М. Ліпсет, П. Шаран,
А. Лейпхарт, Г. Алмонд, Ж.-Л. Шабо, Ю. Ґабермас, К. Оффе, Р. Роуз, Е. Кінг.
Паралельно з цим, проблематика легітимності часто ставала предметом уваги в
контексті політологічних досліджень теорії демократії, демократичних процесів,
а також в сфері аналізу політичної транзитології. В цьому плані, не можна
обійти увагою такі імена як: Р. Даль, С. Ґантінгтон, Д. Ептер, Д. Койл, У.
Мітчел, Л. Даймонд, Б. Пауел, Дж. Сарторі, Е. Шілз, Т. Крістіано, М. Крозьє, Б.
Дженнінгс, Г. Маркс, М. Кінгвелл, Т. Бріджес та інші. Серед вітчизняних
авторів, ми так само можемо констатувати формування двох напрямів дослідження
проблеми легітимності державної влади. З одного боку, це загальнотеоретичні
роботи, що присвячені проблематиці демократичного розвитку сучасної України і
містять
- Київ+380960830922