РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Концепція безперервного вдосконалення виробничих систем в будівництві та
особливості її реалізації на технічному рівні.
Сучасні ринкові умови, які характеризуються безперервним зростанням вимог
замовників та організаційно-технологічним розвитком конкуруючих між собою
підприємств, обумовлюють потребу сучасної будівельної галузі в розробці
комплексного підходу націленого на створення конкурентних переваг, шляхом
об’єднання розрізнених заходів з раціоналізації організаційно-технологічних
рішень, спрямування їх на виконання вимог замовника та надання об’єднаним діям
сталого ітеративного характеру.
Для формування конкретних переваг згідно з джерелами [28,35,40], необхідно на
технічному (операційному) рівні скоротити, а в кращому випадку ліквідувати
витрати пов’язані з неякісним використанням часу, наявністю та створенням
невідповідної продукції, нераціональним використання матеріальних, енергетичних
та інших видів ресурсів, як на рівні будівельного підприємства так і на рівні
кожного окремого робітника. Тому, до непродуктивних витрат доцільно віднести
всі витрати, які виникають під час виконання робочими діяльності в результаті
якої не створюється додаткова вартість, але разом з тим використовуються
ресурси та час. Таким чином, для підвищення власної конкурентоспроможності
будівельному підприємству необхідно перш за все на рівні кожної окремої бригади
і кожного окремого робітника безперервно контролювати вищезазначені показники
і, при потребі, знижувати непродуктивні витрати, що виникають під час виконання
будівельно-монтажних робіт, націлюючи таким чином кожну мінімальну виробничу
систему на безперервне оновлення та вдосконалення.
Огляд наукових та практичних джерел з організації та управління будівельним
виробництвом засвідчив, що поняття „раціоналізація”, „оптимізація”, „оновлення”
та „вдосконалення” в сучасній літературі розглядаються переважно в контексті
побудови оптимізаційних моделей та впровадження інноваційних технологій в
практику будівельного виробництва і, як правило, супроводжуються значними
фінансовими інвестиціями [27,33,40,110]. Зазначена нагальна потреба будівельних
підприємств в підвищенні власної конкурентоспроможності, яке б відбувалось
шляхом скорочення непродуктивних витрат, підвищення ступеня виконання вимог
замовника та рівня відповідальності кожного окремого учасника будівельного
процесу за створення кінцевої продукції, дають змогу при визначені терміну
„управління” доповнити перелік його основних функцій додатковою функцією
„безперервне вдосконалення”, що інтегрує в собі поняття „раціоналізації”,
„оновлення” та „оптимізації” і представляє собою комплекс безперервно діючих
організаційно-технологічних заходів, спрямованих на створення конкурентних
переваг, охоплюючи всі без винятку рівні будівельної організації від вищого
керівництва до виконавців будівельно-монтажних робіт (БМР). Дія безперервного
вдосконалення має бути спрямована не на будівельну продукцію, а на виробничі
системи мікро рівня та на їх складові, а саме на персонал, матеріали,
конструктивні елементи, засоби виробництва, механізовані засоби, трудові
процеси, матеріальні потоки та операції. Вербальне та графічне визначення
виробничих систем здійснено в параграфі 1 розділу 1 (рис.1.1). Трудовий процес
представляє собою складову виробничої системи і визначається як сукупність
взаємопов’язаних видів діяльності, яка перетворює входи процесу на його вихід
[52]. Операція є технологічно завершеною частиною процесу, що виконується при
одному режимі роботи [170]. Матеріальний потік визначається як рух матеріалів в
часі та просторі [88,89].
Реалізація вищезазначеної функції управління, яка відповідає за безперервне
підвищення конкурентоспроможності підприємства, має відбуватися через
проектування та впровадження системи безперервного вдосконалення, що має на
меті систематичний аналіз складових виробничих систем технічного рівня в
будівництві та їх раціоналізацію.
Незважаючи не те, що реалізація системи безперервного вдосконалення
відбувається на технічному рівні, проектування та впровадження вищезазначеної
системи відноситься до рівня стратегічних задач, що лежать в площині
відповідальності вищого керівництва. Тому доцільно визначити дії та
відповідальності всіх рівнів управління будівельним підприємством
(інституціонального, управлінського та технічного [95]) щодо успішної
реалізації комплексного підходу з безперервного вдосконалення виробничих
систем.
Для досягнення та підтримки необхідного рівня конкурентоспроможності вище
керівництво повинно систематично аналізувати зміни в вимогах інвесторів та в
рівні задоволеності замовників отриманою продукцією. В разі зміни перших, або
негативної динаміки останніх, вище керівництво повинно провести аналіз
фактичного стану виробничих систем рівня кожної окремої бригади (особисто, за
допомогою спеціальних підрозділів, або силами персоналу технічного рівня шляхом
застосування запропонованих в 3 розділі роботи методик), розробити заходи щодо
поліпшення визначеної виробничої системи, виділити ресурси й впровадити
заплановані заходи. Графічно реалізація системи вдосконалення на макрорівні
підприємства і її взаємозв’язок з діями вищого керівництва представлені на
рис.2.1.
Відповідальність вищого керівництва щодо впровадження та реалізації системи
безперервного вдосконалення, стосується конкретних об’єктів, які зведено до
чотирьохкомпонентної моделі відповідальності, представленої в таблиці 2.1.
Рис.2.1. Графічна модель реалізації системи безперервного вдо
- Київ+380960830922