РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ, МАТЕРІАЛИ ТА ТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Опис території проведення досліджень
Для збору матеріалу було обрано 3 точки досліджень: с. Виженка та с. Берегомет
(Вижницького району), с. Тарашани (Глибоцького району). Ділянки закладались у
межах екокліни, прокладеної в напрямку поширення буку лісового на території
Чернівецької області (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Карта району території досліджень: І – Прут-Дністровська область, ІІ
– Прут-Сіретська область, ІІІ – Область Скибових Карпат, ІV – Область
Верховинських Карпат, V – Область Половинсько-Чорногірських Карпат, VI –
Область Мармароських Карпат [174]; 1 – чистопорідний буковий ліс, 2 –
ялицево-буковий ліс, 3 – дубово-буковий ліс
За центр ареалу в межах Буковини, прийнята територія, де зазначений вид утворює
чистопорідні насадження (монодомінантна система) (околиці с. Берегомет,
Вижницького району). Дана територія, за районуванням Л.І. Воропай [174],
належить до зони Бескидських Карпат, а саме, Берегометського низькогірного,
лісо-лучного району. Він формує крайову зону Буковинських Карпат та
піднімається дуже виразним і чітким двохсотметровим уступом над прилеглими
районами передгір’я. Висота над рівнем моря тут коливається від 700 до 1000
м.н.р.м, що власне, і пояснює формування чистих лісів, оскільки оптимальні
умови для природного поширення букових лісів знаходяться на висотах від 600 до
900 м [175]. Тут бук утворює густі, тінисті одноярусні деревостої, переважають
ліси з мертвопокровною парцелою. Серед підросту деревних порід, лише в
поодиноких випадках зустрічаються сіянці інших порід, окрім бука [176]. Ґрунт –
бурий лісовий [177].
Друга дослідна ділянка була закладена поблизу околиць с. Виженка, Вижницього
району, що на північний захід, від першої точки. Тут чисті букові ліси
змінюються темношпильково-буковими лісами (полідомінантна система 1) з
домінуванням буку та ялиці білої (Abies alba L.). Умови зволоження й затінення
у хвойно-широколистяних лісах такі, як і в бучинах, тому підлісок та трав’яний
покрив мають спільні риси з аналогічними ярусами букових лісів, але з вершин,
сюди вже спускаються деякі субальпійські види. Перший ярус фітоценозу складено,
переважно, ялицею, а другий – буком. Підлісок більш розвинений, ніж у межах
попередньої групи. У ньому домінує Rubeus nessensis W. Hall., а в трав’янистому
ярусі: Asperula odorata L., Dryopteris filix-mas (L.) Schott, Asarum europaem
L. та Hepatica nobilis Mill [176]. Ґрунт – бурувато-підзолистий оглеєний
[177].
Третя дослідна ділянка була закладена у буково-дубовому лісі (полідомінантна
система 2), поблизу села Тарашани, Глибоцького району. Вона знаходиться на
південний схід від центру ареалу. Дана територія належить до Прут-Сіретської
підвищеної погорбованої лісо-лучної області, а саме, до Тарашанського
вододільного, котловинно-грядового лісового району. Ґрунти темно-сірі лісові
оглеєні [177]. Букова діброва багатоярусна та розірвана великими безлісними
ділянками, що мають ознаки заболочення. В умовах достатнього освітлення
формується густий підлісок чагарників, що сформований, зокрема, Sambucus nigra
L. Трав’янистий покрив також добре розвинений, з високим відсотком проективного
покриття, мозаїчний. В ньому домінують: Carex pilosa L., Viola reichenbachiana
Jord. ex Boreau, Galeobdolon luteum Huds. та ін. З ефемероїдів широко
розповсюджена Anemone nemorosa L. Підріст бука незначний [176].
Традиційні методи досліджень
Для проведення польових досліджень було обрано 8 модельних ділянок, які
закладались таким чином, щоб генеративна особина едифікатора (Fagus sylvatica
L.) знаходилась в центрі, а межі визначались межами внутрішнього ФП (проекція
крони на земну поверхню). Площа зазначених дослідних ділянок визначалась за
допомогою формули: , де радіусом слугувала максимальна відстань від стовбура до
межі проекції. Подалі знаходилось середнє значення площі досліджуваних ділянок
типу «намети дерев». Із врахуванням заокруглення воно становило 5 м2.
Відповідно, ділянки другого типу, приурочені до мікроекосистем «вікна наметів»,
закладали такого ж розміру.
На кожній із зазначених ділянок було проведено:
Відбір проб ґрунту для агрохімічного аналізу (за методом квадрата) [178].
Відбір проб ґрунту для мікробіологічного аналізу (проби відбирались з глибини
10 см і поміщались в стерильні чашки Петрі) [179].
Збір гербарію.
Відлов безхребетних тварин (відлов герпетобіонтів проводився за допомогою
ґрунтових пасток з фіксатором, у якості якого використовувався розчин антифризу
з водою 1:4; збір тамно- і хортобіонтів проводили з використанням методики К.К.
Фасулаті [180] косіння сачком на 100 махів; для збору дендробіонтів крони
використовували модифіковану методику М.М. Цурікова [181].
Вимірювання інтенсивності освітлення за допомогою люксметра Ю-16 з чутливістю
фотоелемента до променів видимої частини спектра (380-710 нм).
В межах лабораторних досліджень проводили:
Визначення видів рослин за методиками загальноприйнятими у ботанічній практиці
[182].
Визначення родів безхребетних тварин за загальноприйнятими у зоологічній
практиці методиками [183-186].
Визначення кількості мікроорганізмів методами ґрунтових розведень та підрахунку
колоній на м’ясо-пептонному й крохмально-аміачному агарі та на середовищі
Чапека-Докса [179].
Визначення гігроскопічної вологості ґрунту термічно-ваговим методом:
(3.1)
де W – гігроскопічна вологість ґрунту, а – маса бюксу з наважкою
повітряно-сухого грунту, b – масса бюксу з наважкою абсолютно сухого грунту, c
– маса пустого бюксу [178].
Подалі, всі отримані значення концентрацій елементів перераховувались з
врахуванням коефіцієнту гігроскопічності:
- Київ+380960830922