РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Вибір тварин
Досліди проведено на 269 статевонезрілих білих щурах-самцях лінії Вістар у віці
1,5-2,0 міс. Вибір експериментальних тварин обгрунтовано тим, що парасимпатична
іннервація серця у них, порушення якої при гіпотиреозі є предметом нашого
дослідження, дуже подібна до іннервації серця людини [93]. Це стосується
розподілу еферентних закінчень блукаючих нервів, іннервації провідної системи,
розподілу вмісту ацетилхоліну, активності холінацетилтрансферази і
холінестерази.
На півторамісячному вікові тварин ми зупинилися, виходячи з рекомендацій Т.А.
Гуськової [16], представлених в табл. 2.1. Вік тварин, яких ми брали в дослід,
відповідає пізньому молочному – препубертатному періодам життя людини, тобто
еквівалентний приблизно 7 рокам.
Таблиця 2.1
Вікова відповідність щурів і людини
Період життя
Вік щурів, місяці
Вік людини, роки
Ранній молочний
0,25
0,35
Середній молочний
0,50
1,56
Пізній молочний
1,00
4,30
Препубертатний
2,00
3,00
10,24
14,20
Пубертатний
4,00
17,39
Репродуктивний
5,00
6,00
7,00
20,08
22,32
24,63
Онтогенетично молоді тварини періоду статевої незрілості були взяті в дослід з
двох міркувань: а) гіпотиреоз є найчастішою ендокринною патологією періоду
новонародженості і раннього дитячого віку; б) наслідки гіпотиреозу найбільш
відчутні тоді, коли він починається зразу або невдовзі після народження.
Негативні антропогенні впливи на зовнішнє середовище сприяють розвитку
гіпотиреозу насамперед у дітей.
Оперативні втручання і виведення тварин з досліду проводили з дотриманням
„Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених Першим
національним конгресом з біоетики (Київ, 2001) [20].
2.2. Експериментальні моделі гіпотиреозу
Експериментальний гіпотиреоз викликали трьома способами – годуванням тварин
мерказолілом, видаленням щитовидної залози і поєднанням тиреоїдектомії з
введенням мерказолілу.
Мерказолілову модель гіпотиреозу створювали, згодовуючи цей синтетичний
тиреостатик („Здоров’я”, Україна) в дозі 75 мг/кг маси тіла протягом 14 діб.
Величину дози і тривалість годування запозичено з наукових джерел і апробовано
в нашій лабораторії [47]. При виборі дози ми враховували дані літератури, що
статевонезрілі щурі менш чутливі до антитиреоїдних препаратів, ніж дорослі.
Показано, наприклад [15], що зниження концентрації тиреоїдних гормонів у крові
статевонезрілих щурів наставало через 14 діб від початку годування
мерказолілом, в той час як для дорослих щурів достатньо було 9 діб, щоб досягти
такого ж ефекту.
В наших дослідах за критерії глибини гіпотиреоїдного стану було взято чотири
показники: частоту серцевих скорочень, масу тіла тварин, ректальну температуру
і об’єм спожитого кисню. Ці показники визначали два рази – до впливу на
щитовидну залозу і на 14-ту добу гіпотиреозу. Частоту серцевих скорочень
підраховували на електрокардіограмі. Масу тіла визначали о 9-тій годині ранку
натщесерце на лабораторній вазі Т-200. Ректальну температуру вимірювали
медичним термометром. Об’єм спожитого твариною кисню визначали у спеціально
змонтованій респіраторній камері. Показники гіпотиреоїдного стану після
введення мерказолілу представлено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Показники глибини гіпотиреоїдного стану у щурів після введення мерказолілу (М ±
м)
Етапи дослідження
Частота серцевих скорочень, уд./ хв
Маса тіла, кг
Ректальна температура, °С
Об’єм поглинутого кисню,
мл/(кг · хв)
Вихідний стан
(n=12)
572±5
0,053±0,004
38,7±0,1
10,4±0,3
14-та доба гіпотиреозу (n=10)
430±9
р<0,001
0,065±0,003
р<0,001
37,6±0,1
р<0,01
7,4±0,3
р<0,001
На 14-ту добу годування мерказолілом усі показники достовірно відрізнялися від
вихідних, що вказує на адекватність створеної нами моделі гіпотиреозу.
Другу модель ми отримували шляхом оперативного видалення щитовидної залози.
Тиреоїдектомію проводили за Я.М. Кабаком [30].
Тварину фіксували у станку черевцем догори, вибривали шерсть на шиї, обробляли
шкіру 70 % спиртом і підкладали під шию ватний валик. Після цього тварину
наркотизували за допомогою ефіру.
По середній лінії шиї розрізали шкіру, підшкірну жирову клітковину і підшкірний
м’яз (m. platisma) на протязі 2,5-3,0 см, тупим способом розділяли праві і ліві
слинні залози та лімфатичні вузли, відсували їх вбік і відкривали вентральні
м’язи шиї. Пінцетом розділяли їх, розсували крючками і оголювали трахею. На
рівні 4-5-го кілець відкривалися дві долі щитовидної залози темно-червоного
кольору з ледве помітним перешийком, який з’єднував їх на рівні 2-3-го кілець.
Залозу видаляли наступним чином. З одного боку крючком відтягували вентральні
м’язи і пінцетом відсепаровували відповідну долю залози від
грудинно-щитовидного м’яза. Після цього захоплювали відсепаровану долю
пінцетом, відшаровували її від трахеї і відділяли від перешийка. Продовжували
відсепаровувати тканину залози до судинної ніжки і останню перев’язували.
Відрізали долю залози. Другу долю видаляли таким самим способом разом з
перешийком. Шкіру зашивали шовком і змащували шов 5 % йодною настойкою.
Глибину гіпотиреоїдного стану оцінювали за тими ж показниками, що й при
годуванні мерказолілом (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Показники глибини гіпотиреозу, викликаного тиреоїдектомією
(М ± м)
Етапи дослідження
Частота серцевих скорочень, уд./хв
Маса тіла, кг
Ректальна температура, °С
Об’єм поглинутого кисню,
мл/(кг · хв)
Вихідний стан (n=14)
591±8
0,059±0,002
38,8±0,1
10,6±0,3
14-та доба гіпотиреозу
(n=13)
486±15
р<0,001
0,066±0,002
р<0,05
37,8±0,1
р<0,001
8,0±0,4
р<0,001
Третя модель гіпотиреозу була створена поєднанням тиреоїдектомії з вве
- Київ+380960830922