РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТОСИСТЕМИ “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” ЯК ФРАГМЕНТА МОВНОЇ КАРТИНИ
СВІТУ
2.1. Членування мовної картини світу: проблеми визначення та опису
Лексикологічні дослідження стосуються, як правило, словникового складу, що
останнім часом позначають слідом за Л. Вейсгербером (sprachliches Weltbild), як
“мовну картину світу” [189]. Аналіз мовної картини світу (МКС), її окремих
фрагментів, на думку дослідників (О. Огуя, Р. Мельник [69]), відбувається
трьома шляхами: лексикографічним, текстовим і літературним (на нашу думку,
краще сказати: літературознавчим). Якщо перший шлях ґрунтується на
лексикографічних джерелах (словниках), тобто фактах мови, то текстовий і
літературознавчий підходи мають у своїй основі факти мовлення – тексти,
розглянуті у двох різних аспектах: один текст і ряд текстів для цілого періоду
тощо.
Кожний із цих підходів має свої переваги. Мовний підхід дозволяє окреслити
вихідну об’єктивну основу, універсальну абстраговану схему МКС, яку, на нашу
думку, часто утворюють дедуктивним шляхом на основі логічного поділу основних
категорій для зручності користувача (як у ідеографічних словниках типу
DORNSEIFF [136]). Другий – текстовий – підхід полягає у вивченні матеріалу
тексту, достатньо великого за обсягом (як-от: „Пісня про Нібелунгів” тощо), для
виділення певних семантичних угрупувань, які покривають відповідні фрагменти
МКС [65; 69]. За допомогою літературознавчого підходу дослідники описують
літературні твори, оперуючи виявленими в них для різних періодів ключовими
авторськими поняттями, чи концептами. У деяких випадках вони простежують
особливості вираження їх словами (як, напр., свн. “mвze”), що належать до
різних частин мови, тобто вербалізації – за когнітивістськими дослідженнями
(див. Г.Фукс [143], історії літератури [162; 142] та ін.).
Кожен із підходів має крім сильних, поза сумнівом, й слабкі сторони. Суто
категорійний підхід ідеографічних словників не є лінгвістичним, а текстовий та
літературний аналізи, якщо не застосувати об’єктивних формалізованих критеріїв
виділення, містять багато суб’єктивного. Проте літературознавчий аналіз
допомагає визначити актуальні концепти в текстах різних історичних періодів,
текстовий – конкретний спосіб реалізації якогось концепту через мовні засоби в
тексті, а лексикографічний – характерні мовні засоби (іменники, дієслова,
прикметники чи їх поєднання). Для більшої об’єктивності доцільно, на нашу
думку, використовувати й паралельні лінгвістичні дослідження (Г. Фукс [143],
М. Фусс [144]), у яких можуть виникати певні судження про засоби вербалізації
концепту. Оскільки мовці можуть виражати смисл думки в різних текстах
відмінними висловлюваннями, в основі яких лежать або іменники, або дієслова,
або прикметники, то вивчення семантичного простору, покритого лише якоюсь
однією частиною мови, буде неповним, перервним. Тому мовні засоби, які
використовуються для стабільного (неперервного, за Й. Тріром [180]) заповнення
мовного простору, мають включати різночастиномовні компоненти. Поєднання цих
підходів, кожен із яких розкриває важливий бік мовної дяльності, доцільно
провести на формалізованій основі, спираючись на розуміння МКС як специфічної
організації системних угрупувань гіперо-гіпонімічного підпорядкування –
лексико-семантичних полів та груп.
Матеріалом дослідження слугуватимуть лексикографічні джерела: [196; 197; 198;
199; 201; 202; 203; 204; 205; 207; 208; 209; 210; 211; 220; 223; 228; 229];
роботи літературознавчого спрямування [142; 148; 162] та мовознавчого характеру
[138; 140; 143; 144; 150; 159; 161; 165; 166; 174; 175; 179; 184; 185; 186;
191]; літературні тексти [271; 275; 278]; комп’ютерні носії [260] та
Інтернет-джерела (понад 220 свн. творів – обсяг вибірки понад 10 млн. слів)
[268], Лейпцизький словник [293], обрані нами на тій підставі, що саме ці
джерела є основоположними у вивченні процесу становлення німецької літературної
мови й саме ці роботи демонструють особливості вербалізації ключових понять для
певної історичної епохи. Основні етапи розвитку концептів “ЕГОЇЗМ” –
“АЛЬТРУЇЗМ” розглянемо й на основі аналізу провідних історико-політичних та
філософсько-психологічних праць для досліджуваних періодів.
Отже, нашим завданням є вивчення процесу становлення актуальних
взаємопротиставлених концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ”, виділених на
лексикографічному й текстовому матеріалі, алгоритм дослідження яких включатиме
такі етапи:
Визначення лексикографічного вираження концептів “ЕГОЇЗМ”– “АЛЬТРУЇЗМ” на
кожному етапі становлення за допомогою суцільної вибірки зі словників СВН,
РНВН, ранніх періодів НВН.
Встановлення основних мовознавчих та літературознавчих праць для визначення
ключових творів у кожному з історичних періодів.
Аналіз вихідного текстового матеріалу – визначальних літературних пам’яток,
художніх творів.
Опрацювання ключових філософських, психологічних, соціологічних та
суспільно-політичних, релігійних праць (особливо ХVIII – XX ст.).
Виділення компонентів вербалізації досліджуваних концептів на матеріалі
публіцистичних текстів ХХ ст.
2.2. Передумови формування концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” у давніх мовах:
грецькій, латинській
Як засвідчує історико-літературне дослідження Г.-Ю.Фукса [143, c.32-48,
296-270], уперше концепт “любов до себе” з’явився в
середземноморсько-європейському просторі у вербальних конструкціях, які в
Аристотеля (5 ст. до н.е.) здобули іменне вираження: philautos / to philauton
“любити себе”, у т.ч. і для самозбереження – “себелюбство”. На думку
Аристотеля, егоїзм
- Київ+380960830922