РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНИЙ МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика клінічного матеріалу.
Клінічний матеріал даного дослідження становили 86 потерпілих з гострим
отруєнням трициклічними антидепресантами, та отруєння ТЦА у поєднанні з іншими
токсикантами. Пацієнти були госпіталізовані і проходили лікування у Київської
міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у відділенні інтенсивної
терапії та екстракорпоральної детоксикації (ВІТ та ЕД). Відбір паціентів і
включення їх до дослідження здійснювалося після верифікації отруєння ТЦА або
ТЦА в поєднанні з отруєнням іншими токсикантами, медикаментами, алкоголем.
Визначалися тяжкість стану потерпілих (шкали PPS Persson \ Pronchuk, Glasgow)
та вік (від 15 до 75 років). В дослідження не включалися особи поза визначеними
віковими межами, пацієнти із середнім або легким станом отруєння ТЦА, хворі з
декомпенсованими хронічними захворюваннями, які самі по собі обтяжливо впливали
на стан потерпілих. Демографічні дані представлені у таблиці 2.1. Як видно з
таблиці, переважна більшість хворих була працездатного віку.
Таблиця 2.1
Основні демографічні показники та характеристика чинників екзогенної
інтоксикації у пацієнтів з тяжким отруєнням ТЦА
(n = 86)
Показник
Отримані значення (M±m)
Розкид значень
Вік (роки)
33,9±12,5
16-62
Продовж. табл.2.1
Маса тіла (кг)
72,6±8,771
56-100
Кількість вжитих таблеток ТЦА (1т – 25мг)
50,62±25,26
20-125
Доза вжитих антидепре-сантів (ТЦА, мг)
1265±631
500-3125
Доза (мг/кг) вжитих антидепресантів (ТЦА)
17,56±8,79
6,02-44,64
Експозиція (години)
8,298±6,57
1,8-24
Тривалість перебування у ВІТ, год.
63,71±71
22-166
Основною причиною гострого отруєння була суїцидальна спроба – у 78
госпіталізованих (90,7%); у 8 хворих – випадкове передозування амітриптиліну
(9,3%). Переважна більшість госпіталізованих – скоювали суїцидальну спробу
перебуваючи у стані депресії, 37 з них (43%) страждали на психічні захворювання
і з цього приводу перебували на інвалідності. Як правило, значна кількість
постраждалих – 84 (97,7%) доставлена з дому бригадами швидкої медичної
допомоги, 2 (2,3%) – переведені з інших закладів охорони здоров’я. У 55 (64%)
хворих, яких доставляли до стаціонару каретами швидкої допомоги, попередній
діагноз був “Отруєння медикаментами”, що вимагало часу для уточнення діагнозу
безпосередньо в профільному відділенні і затримувало надання цілеспрямованої
антидотної терапії.
Опрацьовані літературні джерела, насамперед, Callaham M, (1987) [70], та
Goldfrank LR (1994) [106], наводять дані, коли пацієнти з тяжким ступенем
отруєння ТЦА за умови короткого періоду експозиції втрачали свідомість
внаслідок порушення кровообігу на тлі гострих серцевих ускладнень (синдром
малого серцевого викиду, аритмії, фібриляції шлуночків серця). Іноді ці стани
ставали для хворих фатальними. З іншого боку, низка дослідників вказує на
помірний кардіотоксичний ефект при передозуванні антидепресивних препаратів на
фоні виражених нейротоксичних проявів [50,51,106]: глибокого коматозного стану,
судомних нападів, центральних розладів дихання тощо. Певна кількість хворих (в
нашому дослідженні 24) надходила до стаціонару з мікстовими отруєннями
медикаментами, до яких входили ТЦА; інші пацієнти поступали до відділення з
отруєнням трициклічними антидепресивними препаратами в поєднанні з вираженою
алкогольною інтоксикацією. Ці клінічні особливості спонукали нас до розділу
хворих на 3 основних клінічних групи. Розподіл передбачав вивчення клінічних
проявів отруєння ТЦА у хворих з переважним кардіотоксичним перебігом (група
№1), нейротоксичним перебігом (група №2) та поєднатих отруєнь ТЦА (ТЦА і
алкоголь, ТЦА і інші медикаменти; група №3). В свою чергу, пацієнти другої
групи в залежності від застосування, або не застосування гемосорбції були
розподілені на підгрупи №2а і №2б. До підгрупи 2а відносили: а) пацієнтів у
тяжкому стані, але тих, що перебували у токсикологічній фазі отруєння (n = 17),
до підгрупи 2б - пацієнтів у соматогенній фазі (n = 13) отруєння.
До критеріїв виділення хворих з отруєннями ТЦА групи №1 (n = 32), з переважно
кардіотоксичною дією увійшли наступні: 1) наявність у пацієнтів тяжких
гемодинамічних розладів, зумовлених синдромом малого викиду, периферичного
a-симпатолітичного синдрому, аритмогеного шоку; 2) хворі з комбінацією трьох і
більше предикторів порушень серцевого ритму та провідності (відхилення ЕВС
праворуч, величина зубця. R і 3 мм, комплексQRS і 100 ms, A – V блокада,
блокада ніжок пучка Гіса).
До групи №2 (n=30) були включені хворі без порушень показників гемодинамики
(ЧСС < 180 за хвилину, АТ систолічний > 90 мм Hg, АТ діастолічний > 50 мм Hg),
пацієнти з відсутністю порушень серцевого ритму та провідності (у вигляді
передсердних та шлуночкових екстрасистол, A-V блокади, значних порушень
внутрішньошлуночкової провідності). Комбінація предикторів тяжких
кардіотоксичних ускладнень (збільшення комплексу QRS більше 100м/сек, величина
зубця R у відведенні AVR ? 3 мм, відхилення ЕВС праворуч, блокада ніжок пучка
Гіса) не перевищувала двох ознак у одного потерпілого. В залежності від
застосування гемосорбції у пацієнтів групи №2, вона була розділена на дві
підгрупи: №2а (n = 17), хворим якої застосовувалася гемосорбція та №2б (n =
13), де від цього методу відмовлялися. Критерієм застосування гемосорбції
служила токсикогення фаза отруєння, яка тривала 12 годин з моменту вживання
токсикантів [16, 56, 135].
До групи №3 (n = 24) включалися пацієнти тяжкого стану з верифікованою
токсикологічною лабораторією наявністю у біосередовищах потерпілих ТЦА,
поєднаних з
- Київ+380960830922