РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В основу дисертаційної роботи покладено результати власних досліджень за 2005-2007 рр., архівні матеріали відділу вивчення біоресурсів водосховищ Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук за весь час існування водосховища (1961-2004 рр.) і дані іхтіологічної служби Черкаської державної інспекції з охорони та раціонального використання водних живих ресурсів і регулювання рибальства [169, 170, 171].
Іхтіологічні матеріали збирали у весняний період на базі КСП ІРГ УААН в нижній частині Кременчуцького водосховища, а також улітку - на всій акваторії водойми (табл. 2.1). Для обстеження мілководних ділянок під час експедиційного рейсу використовували науково-дослідне судно ІРГ УААН (ЯЯ-0252) і моторний човен. Обстеження та підрахунок площ нерестовищ проводилось шляхом безпосередніх вимірів на місцевості: для невеликих ділянок - шляхом прямого обмірювання, для великих мілководних масивів - за допомогою навігаційного приладу GPS (Cuda 2000) (додаток Г).
Таблиця 2.1
Матеріал, зібраний у Кременчуцькому водосховищі в 2005-2007 рр.
ПоказникиРоки досліджень200520062007УсьогоПроаналізовано улови з контрольних сіток, сіткодіб1870136329196152Відібрано на повний біологічний аналіз, екз.4574504311338У тому числі: ляща346270231847 плітки111180200491Зібрано проб на плодючість 84150176410в тому числі: ляща347291197 плітки507885213Площа нерестовищ яку обловили, м253354707498515027Зібрано проб цьоголіток риб146147193486Продовження табл.2.1
Промірено та зважено цьоголіток риб, екз.34523264-6716У тому числі: ляща439593-1032 плітки30132671-5684Відібрано проб: зоопланктону373834109 гідрохімії14111237
Для відлову дорослих особин та молоді використовували дозвіли видані Державним комітетом рибного господарства: № ГЛ 012 від 31.01.05; № ДР 009, № ДР 012 від 23.03.2006 р., № ДР 010 від 27.03.2006 р.; № ДР 0012, № ДР 014, № ДР 015 від 30.03.2007 р.
Молодь риб відловлювали в кінці липня - на початку серпня на мілководдях водосховища за стандартною сіткою станцій. Знаряддям лову була малькова тканка - волокуша з млинового газу № 7 завдовжки 10 та заввишки 1 м. Проби молоді фіксували 4%-м розчином формаліну [77, 114, 149, 203, 213]. За відносну чисельність молоді прийнята кількість цьоголіток на 100 м2 площі облову. Видову належність цьоголіток визначали за Н.Г. Богуцькою [13, 14] та А.Ф. Коблицькою [81].
Видові списки іхтіофауни водосховища складали як за результатами власних спостережень, так і за літературними даними [25-30, 122, 185]. Склад іхтіофауни на різних ділянках водосховища порівнювали за допомогою таксономічного аналізу [174, 206].
Латинські назви та систематичне положення визначених видів риб подано за [63, 159, 189, 207].
Зміни в структурі "врожайності" молоді риб аналізували за її належністю до екологічних груп, фауністичних комплексів і промислових категорій [65, 105, 140, 141].
У весняний період на контрольно-спостережному пункті досліджували погодні та гідрологічні умови року, біологічний стан риби, підхід її плідників до нерестових угідь, концентрацію й терміни нересту.
Для одержання достовірних даних щодо інтенсивності підходу плідників різних видів риб до нерестовищ, строків початку і наймасовішого нересту та його закінчення, а також вікового складу й стадії статевого дозрівання плідників щоденно протягом квітня-травня проводили контрольні лови набором сіток з кроком вічка 30, 36, 40, 45, 50, 60, 70, 75, 80, 90, 100, 110, 120, 130, 150 мм [131, 132], а також візуальні спостереження.
Місця нересту риб визначали, орієнтуючись на щільність зосередження самок 5-тої стадії зрілості в уловах контрольних сіток [132, 133]. Великі скупчення риб (лящ, плітка, синець, плоскирка, карась, окунь, щука) виявляли за допомогою сучасних ехолокаційних пристроїв (Cuda 2000) [215].
Строки та інтенсивність нересту того чи іншого виду риб вивчали за кількістю й співвідношенням самок на 5-й та 6-й стадіях зрілості. Так, поява в уловах перших самок, які текли, свідчила про початок нересту, їхня максимальна кількість в уловах - про те, що відбувся масовий нерест, а переважання в уловах плідників на стадії вибою - про швидке його закінчення.
Вік риб установлювали за стандартними іхтіологічними методиками В.Л. Брюзгіна [16] та І.Ф. Правдіна [155].
Ступінь наповнення кишечників визначали візуально за п'ятибальною школою: "пусто", "мало", "середньо", "багато" і "дуже багато", а відкладання жиру - за шкалою запропанованою М. Прозоровською (1952).
Для визначення плодючості (ляща та плітки) брали ікру наважкою 1 г з різних частин ястика на ІV стадії зрілості плідників і зважували на аптечних терезах, фіксували розчином спирту з 2% -м формальдегідом (1:1) [132, 133, 139].
Популяційну плодючість обчислювали за формулою, запропонованою В.Д. Спановською і В.А. Григораш [133]:
; (2.1)
де ПП - популяційна плодючість; t', t" - вікові групи в нерестовій популяції; f - питома вага самок у кожній віковій групі у %; АП - середнє число ікринок у самок кожної вікової групи, тис. ікринок
Проби зоопланктону відбирали одночасно з відловом молоді, паралельно вимірювали температуру води та її прозорість. На глибинних ділянках водойми (завглибшки понад 3 м) брали тотальну пробу зоопланктону кількісною планктонною сіткою Апштейна (сито № 77) з діаметром вхідного отвору 20 см. На мілководдях (завглибшки 3,5 м) проби відбирали фільтруванням 100 л води (10 відер) через високоякісну планктонну сітку з сита № 77 [64, 78]. Відібраний матеріал обробляли в лабораторії методом почергового часткового розгляду проби під мікроскопом. Індивідуальну масу організмів визначали за таблицями індивідуальних мас [137, 138].
Гідрохімічні проби відбирали під час мальков