ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Джерела, естетична природа та контекст художнього
мислення письменників
Розділ ІІ. Жанрово-змістові тенденції історичної прози
Миколи Сиротюка та Миколи Глухенького:
проблеми традиції і новаторства
Розділ ІІІ. Національна минувшина в аналітичному дискурсі
Віталія Кулаковського
Висновки
Список використаної літератури та джерел
ВСТУП
Українські письменники Микола Сиротюк, Віталій Кулаковський і Микола Глухенький належать до покоління тих, кому, за словами Юрія Клена, ".на герць піти не вистачило сили. кого гірка, як смерть, Недоля під ярмо важке схилила". Їхня творча активність припадає на ті роки ХХ століття- добу, коли доводилося послуговуватися езопівською мовою, вдаватися до натяків і евфемізмів, перепускаючи написане через сито самоцензури. Митці наражалися на небезпечність уже використанням рідної мови, адже це само собою зараховувало їх до числа потенційних націоналістів, опонентів комуністичної ідеології. Критика виявилася аж надмір стриманою в оцінці творчого набутку прозаїків. Пояснюється це, по-перше, опрацюванням ними переважно історичної тематики (доволі дражливий момент, позаяк не кожен у ті часи міг писати так, як, скажімо, Натан Рибак) і, по-друге, тим, що твори письменників не сягали епічних висот у художньому моделюванні національної минувшини, хоча репрезентували добротно опрацьований матеріал. Однак індиферентність "замовної" критики - це також оцінка літературного факту, тим паче, що слабкі сторони останнього перебували на поверхні. Немає жодного сумніву й у тому, що кожен із названих митців добре усвідомлював своє місце звичайного трударя, котрий сумлінно "пре плуга" на ниві вітчизняного письменства. Та вони були вкрай потрібні літературі, бо закладали підґрунтя, на якому зростають першорядні таланти, чия творчість закумульовує національні пориви народу, стає епохальним явищем літературного розвитку.
Актуальність
- Київ+380960830922