ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1. АДЕКВАТНІСТЬ РОЗУМІННЯ ЛЕКСИКИ ПИСЕМНИХ ТЕКСТІВ В АСПЕКТІ
ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЇ………………………………………….
1.1. Проблема розуміння: філософський та лінгвістичний аспекти………………….
1.2. Адекватне розуміння культурологічно ціннісної лексики з позицій
лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики та лінгвокраїнознавства…………….
1.3. Концепція „культурної грамотності” Е. Д. Хірша……………………………….
1.4. Співвідношення енциклопедичної інформації та філологічного значення
слова………………………………………………………………………………………
1.5. Висновки до
Розділу ……………………………………………………………
РОЗДІЛ 2. ГЛОСЕМИ В ТЕКСТАХ МАСОВОЇ ПЕРІОДИКИ ЯК ПОКАЖЧИК КУЛЬТУРНОГО РІВНЯ
ЛЮДИНИ……………………………………………………
2.1. Глосеми як антропоцентричні лексичні одиниці………………………
2.2. Позамовні причини виникнення глосем у текстах масової періодики………….
2.2.1. Історизми…………………………………………………………………………
2.2.2. Неологізми…………………………………………………………………………
2.3. Внутрішньомовні джерела глосем текстів масової періодики………………….
2.3.1. Запозичення………………………………………………………………………
2.3.2. Питома лексика…………………………………………………………………
2.3.3. Архаїзми………………………………………………………………………….
2.3.4. Локалізована лексика………………………………………………………
2.3.5. Фразеологізми………………………………………………………………
2.3.6. Власні назви…………………………………………………………………….
2.4. Висновки до
Розділу ……………………………………………………………
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКА, РОСІЙСЬКА ТА АНГЛІЙСЬКА ГЛОСОГРАФІЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
РОЗВИТКУ………………………………………………….
3.1. Глосографічні словники як засіб підвищення мовно-культурологічної
компетенції носіїв мови………………………………………………………………
3.2. Аналіз глосографічних словників в українській, російській та англійській
мовах…………………………………………………………………………………….
3.3. Модель словникової статті для глосем текстів масової періодики…………….
3.4. Висновки до
Розділу ……………………………………………………………
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………
CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВН – Вечерний Николаев (газета)
ГС – глосографічні словники
ДзТ – Дзеркало тижня (газета)
КВ – Киевские ведомости (газета)
ЛЕС – Лінгвістичний енциклопедичний словник (Лингвистический энциклопедический
словарь / [гл. ред. В. Н. Ярцева]. – М. : Советская энциклопедия, . –
с.)
МП – масова періодика
НГ – Наш город (газета)
НП – Новое поколение (газета)
РП – Рідне Прибужжя (газета)
УУ – Урок Української (журнал)
ШП – Шлях Перемоги (газета)
ЮП – Южная правда (газета)
AL – The American Legion (журнал)
AM – The Atlantic Monthly (журнал)
CH – Current History (журнал)
CHT – Capitol Hill Times (газета)
CSM – The Christian Science Monitor (газета)
FA – Foreign Affairs (журнал)
FP – Foreign Policy (журнал)
FT – Financial Times (газета)
HB – Hispanic Business (журнал)
NI – The National Interest (журнал)
NY – The New Yorker (журнал)
NYT – New York Times (журнал)
SB – The Sacramento Bee (газета)
WW – World Watch (журнал)
ВСТУП
Загальновідомо, що в ХХ-ХХІ століттях інформація набула особливого значення,
стала найбільшою цінністю; по суті, сьогодні вона є головною рушійною силою
розвитку як окремого національного суспільства, так і людства в цілому. Проте
цим шаленим потоком інформації потрібно оволодіти, щоб бути свідомими того, що
відбувається у світі, а потім на підґрунті отриманої інформації створювати
повноцінне, активне та продуктивне життя. При цьому дуже важливо, щоб
оволодіння інформацією було не тільки кількісним, але і якісним.
Весь перебіг подій, усі зміни, що відбуваються у світі, фіксуються в певних
„архівах”, серед яких найбільш звичним й надійним засобом збереження інформації
є писемні тексти. Безцінними є облігаторні тексти класичної художньої
літератури, як світової, так і національної, до яких людство звертається знову
й знову в пошуках відповідей на нагальні питання сьогодення, адже класика існує
поза часом і завжди є актуальною. Саме тому мова художньої літератури досить
тривалий час (принаймні за часи колишнього СРСР) була джерелом нормотворення.
Проте традиційна нормативність, яку раніше підтримували зразки класичної
художньої літератури, сьогодні відверто руйнується. Через об’єктивні історичні
обставини, що склалися на теренах колишнього Радянського Союзу, у наш час мова
художніх творів уже не є тим зразком-еталоном, яким була в минулому. Сучасні
мови почерпають ресурси для оновлення літературної норми в інших джерелах,
зокрема, у ЗМІ – телебаченні, радіо, масовій періодиці, незважаючи на те, що
мова сучасних ЗМІ нерідко справляє негативне враження через надмірно широке
розуміння тези про свободу слова [, с. -].
Отримана варіативність норми є необхідною реакцією на зміни в ситуації
спілкування. Масовість як ознака культури пострадянського простору нерідко
засуджується, але з нею доводиться рахуватися, адже саме вона виступає сьогодні
вихователем смаку, зокрема, мовного. На відміну від елітарного, масовий продукт
не завжди високого ґатунку, однак він відповідає потребам нового суспільства,
більш розкутого й комунікабельного, більш технічно обізнаного й відкритого для
міжкультурних контактів [, с. ].
Процеси демократизації, які характеризують мову сучасних ЗМІ, отримують
неоднозначні оцінки, однак ігнорувати їх не можна, адже вони сигналізують про
перехід мови на новий ступінь еволюції. Мовні зміни – це постійний історичний
процес, який не можна вважати деградацією, оскільки при цьому мова не гине, не
руйнується, а залишається сама собою, змінюючи лише „зовнішній вигляд”.
У період швидких соціальних змін мова здатна оновлюватися настільки, що
виникають труднощі в спілкуванні різних поколінь, людей із різними ідеалами й
системою цінностей, із різним обсягом загальних знань. Змінюється й обсяг
самого поняття „загальні знання”. І хоча в цілому мовна картина світу
зберігається в межах нації, акценти в ній зміщуються настільки, що ми вже не
здатні однаково сприймати як світ, так і мову, що його відображає. Мова іншого
покоління здається або неживою і законсервованою, або грубою, неправильною,
зіпсованою, а часто просто незрозумілою [, с. ]. Найточнішим барометром
соціальних змін є лексична система, найбільш відкрита й найменш стабільна. Для
мови масової періодики характерна орієнтація як на лексику широкого вжитку, так
і на спеціальні слова. За допомогою широкого спектру мовного словника,
переважно без додаткових роз’яснень, відбувається інформування широкої
аудиторії про все, що цікавить її в цілому або значну її частину.
Відомо, що в мові публіцистики інформативність та експресивність органічно
пов’язані. Іншою визначальною рисою цього стилю мови є комунікативна
загальнозначущість та загальнодоступність [, с. ]. Очевидно, що експресія
має створюватися такими мовними засобами, які не ускладнюють сприйняття тексту
читачем і не наділяють текст ознаками елітарності. Однак повністю уникнути
використання мовних одиниць, які здатні ускладнювати сприйняття, неможливо,
адже периферійні елементи лексики дозволяють передати інформацію більш точно
(спеціальна лексика) і додають експресії та образності (жаргонізми,
діалектизми).
Кожний час має певний набір лексико-фразеологічних одиниць, які через
об’єктивні обставини стають широко вживаними, але часто є недостатньо
зрозумілими або зовсім незрозумілими певному колу носіїв мови, котрі або самі
використовують ці лексичні одиниці, або стикаються з ними в різноманітних
писемних текстах. Нерідко під час швидкого автоматичного читання на них не
звертають увагу, пропускають і втрачають від такого „недорозуміння” дуже багато
як в інформативному відношенні, так і в культурному, при цьому непоміченим
залишається переважно культурологічний зміст.
Слова та словосполучення, що містять як „приховані”, так і явні труднощі
лексико-семантичного характеру, були об’єднані Н. П. Матвєєвою в категорію
глосем. Дослідниця створила теорію глосології як частини лексикології, що
вивчає семантично складні лексико-фразеологічні одиниці в писемних текстах. Нею
закладено основи теоретичної глосографії –
розділу лексикографії, в якому
розробляються проблеми лексикографічної інтерпретації глосем [; ].
Причини таких семантичних труднощів, як зазначає Н. П. Матвєєва, можуть бути
різними – недостатнє володіння власною мовою, недостатня обізнаність про події
у світі чи зміни в різних сферах людської діяльності, тобто недостатня
культурологічна обізнаність. Дослідження цього шару лексико-фразеологічного
фонду мови є доцільним з погляду його соціальної значущості та культурологічної
цінності як в окремому суспільстві, так і за його межами.
Сьогодні теорія глосології, як і кожна нова теорія, потребує подальшої розробки
як у теоретичному, так і в практичному аспектах, що викликано об’єктивними
обставинами. Так, на момент її створення головну увагу було приділено стилю
художньої літератури, що було особливо актуальним. Стиль мови масової
періодики, однак, майже не розглядався. Проте в наш час, як вже зазначалося,
саме ці писемні тексти є найбільш значимими, саме їх сьогодні читають
найактивніше, а отже, проблема адекватного розуміння їх лексики й фразеології є
максимально актуальною. В українській лінгвістиці теоретичні основи проблем
глосології на матеріалі російської та української мов розробляє Н. П. Матвєєва
[; ; ]. Дослідження маловідомої лексики в російській лінгвістиці
представлені в працях В. В. Морковкіна [], А. В. Морковкіної [; ],
В. Д. Черняка []. Проблема розуміння окремих шарів словникового складу мови
її носіями перебуває в колі інтересів О. В. Височиної [], О. В. Какоріної
[; ; ], Л. М. Архипенко []. Вивченням історії становлення глосографії
та її розвитку в ХХ ст. займалася Н. П. Матвєєва [; ; ; ], однак
питання про стан української, російської та англійської глосографії на
сучасному етапі ще залишається недостатньо розробленим. Оскільки глосеми
досліджувалися, головним чином, на матеріалі російської та української мов,
більш широке залучення матеріалу інших мов, зокрема англійської, сприятиме
подальшій розбудові теорії глосології і глосографії в загальному мовознавстві.
Отже, актуальність
- Київ+380960830922