розділ 2).
Відповідно до ст. 4 Закону неправомірним використанням чужих позначень, рекламних матеріалів і упакування є використання без дозволу чужого імені, фірмового найменування, знаків на товари і послуги, рекламних матеріалів, упакування, назв художніх творів, видань, що призводить до змішування з діяльністю іншого суб'єкта підприємницької діяльності, який має пріоритет використання їх і, звісно, який втрачає свою ідентифікацію в конкурентній боротьбі.
Отже, власне кажучи, це правопорушення є незаконним використанням результатів інтелектуальної діяльності і засобів ідентифікації самого підприємця, або його товарів і послуг.
Аналіз несумлінної конкуренції цього виду і складу вказує на їх найбільшу поширеність у конкурентній практиці України.
Значна частина справ про несумлінну конкуренцію, розглянутих антимонопольним комітетом України, стосувалася неправомірного використання товарного знаку і фірмових найменувань підприємств.
Законом України докладно деталізується вимога до знака і захист права власності на знак. Знак на товари і послугу - це позначення, за яким товари (послуги) одних підприємців відрізняються від однорідних товарів (послуг) інших підприємців. Об'єктом знака можуть бути словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їхні комбінації.
Зрозуміло, що за кожним знаком на товари і послуги закріплене визначальна позиція фірми в конкурентних відносинах на ринку товарів і послуг.
Таке ж саме надзвичайне становище поширюється в конкурентних відносинах суб'єктів підприємницької діяльності на фірмове найменування підприємств.
Неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця означає порушення виключного права, що охороняється законом на індивідуалізацію його як юридичної особи, що служить відмежовуванням від інших, подібних до них, суб'єктів підприємницької діяльності. Це порушення містить і самовільне використання найменування іншого підприємця.
Зайвим є доводити, що цей вид правопорушень в Україні перехідної економіки є настільки розповсюдженим, особливо на регіональному рівні, що не тільки стає серйозною перешкодою на шляху сумлінної конкуренції, але й причиною поглиблення кризових явищ у підприємницькому секторі національної економіки.
Руйнування конкуренції на регіональному рівні як наслідок масових фактів порушення законодавства призводить до розриву економічних зв'язків не тільки з партнерами закордонного бізнесу, але й до розриву ділових відносин між фірмами одного регіону і підприємствами різних регіонів. У наявності дефіцит взаємної довіри.
Та невелика частина підприємців регіонів, що сумлінно додержують у своїй діяльності правила справедливої конкуренції, перебувають у стані потенційної звинуваченності за атмосферу загальної недовіри в системі ділових зв'язків, що пронизані відвертими формами порушень правил і норм підприємницької конкуренції.
Особливо цинічні форми правопорушень у сфері законодавства захисту від несумлінної конкуренції стосуються перешкод підприємництву шляхом дискредитації самого підприємця.
Мета усіх цих правопорушень єдина: досягнення неправомірних переваг у конкуренції ціною безчесних аморальних дій задля нанесення збитків діловій репутації суб'єкта господарювання.
Тим більше не треба доводити типовість цих правопорушень в українській підприємницькій економіці, що функціонує в умовах морального безладдя і правової безпеки.
Найвідчутніше негативно впливає цей склад правопорушень законодавства по захисту від несумлінної конкуренції на підприємництво на мікрорівні регіональної економіки - руйнується притаманна регіональній економіці здатність її до саморозвитку. Щоб відродити цю властивість регіонального господарства, необхідно чимало часу.
В умовах регіональної економіки і загального стану кризи багатоукладного ринкового господарства України правопорушення, пов'язані зі створенням перешкод у процесі конкуренції з метою досягнення неправомірних переваг у конкурентній боротьбі суб'єктів підприємницької діяльності, є джерелом зниження їхньої конкурентоспроможності, тиску на ціни продукції товарів і послуг та загального розбалансування ринку.
Що стосується заходів впливу на несумлінну конкуренцію, то варто визнати, що діяльність у регіонах територіальних відділень Антимонопольного комітету має вибірковий характер і істотно не впливає на стан правопорушень у конкуренції.
На наш погляд, причинами такого неблагополуччя у сфері правовідносин, що стосуються підприємницької конкуренції на регіональному рівні, можна визначити наступні:
1. Підприємництво як форма ринкових відносин не стало каталізатором конкурентоспроможного середовища і надійною природною противагою несумлінній конкуренції.
2. Усталена непідготовленість і слабкість регіонального господарського управління, що виявляється в недооцінці правового механізму захисту промислової власності суб'єктів, що господарюють, і споживачів від несумлінної конкуренції.
3. Відсутність активних дій проти фактів порушень законодавства України про захист від несумлінної конкуренції з боку регіональних суспільних об'єднань підприємців.
Можливо, докорінний перелом у боротьбі з несумлінною конкуренцією в підприємницькій діяльності і монополізацією економіки настане у зв'язку з прийняттям нового Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року № 2210-III, що набуває чинності з 11.01.2002 р. [12, C.4-8]
Згідно зі ст. 2, Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, зі споживачами, іншими юридичними і фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією [12, С. 4].
Законом кваліфікуються антиконкурентні дії і відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Вважаємо, що із введенням у чинність пр
- Київ+380960830922