РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ВИНОГРАДАРСЬКО-ВИРОБНИЧОГО ПІДКОМПЛЕКСУ
ТА КОНЦЕПЦІЯ ЙОГО ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ
2.1. Методичні підходи до оцінки економічної ефективності функціонування підкомплексу
Сутність проблеми підвищення економічної ефективності виробництва полягає у тому, щоб на кожну одиницю ресурсів (трудових, матеріальних і фінансових) досягти одержання максимально важливого ефекту. Для її повної і всебічної оцінки необхідно застосовувати систему показників. Залежно від мети розрахунків та ступеня охоплення економічних явищ і питань слід розрізняти абсолютну і порівняльну ефективність. Якщо перша характеризує ефективність задоволення невзаємозамінних потреб або використання різних видів ресурсів (землі, основних і оборотних фондів, праці, капітальних вкладень тощо), то друга дозволяє визначити найкращий спосіб задоволення тієї чи іншої фіксованої потреби.
За допомогою показників порівняльної ефективності вирішуються питання не про те, що виробляти, а про те, як і за допомогою яких саме видів техніки, технології, форм організації виробництва. Наприклад, обчислюється економічна ефективність різноманітних варіантів організації збирання винограду, технології виготовлення окремих видів виноматеріалів, вин та іншої продукції. При цьому вибір найбільш ефективного варіанту рішень здійснюється по мінімуму приведених затрат, строку окупності, капіталовкладень, максимуму річного економічного ефекту від них.
Що стосується абсолютної економічної ефективності, то вона відображає ступінь раціональності затрат і ефективності виробництва (як в цілому по підприємству та окремій галузі, так і конкретному виду продукції, робіт, послуг). За допомогою її показників можна оцінити економічну ефективність виробництва винограду, винопродукції, виноградарського і виноробного підприємства, підкомплексу в цілому.
Для оцінки економічної ефективності виноградарства найбільш прийнятними, на наш погляд, є наступні показники: урожайність, якість продукції (вміст цукру в ягодах, рівень пошкодженості винограду хворобами і шкідниками, питома вага високоякісних ампелографічних сортів в загальному обсязі продукції), трудомісткість і собівартість 1 ц винограду, вихід продукції на 1 грн. затрат (окупність), середня реалізаційна ціна 1 ц, прибуток на 1 ц винограду і 1 га насаджень, рівень рентабельності та рентабельність продаж. Що стосується останнього показника, який широко застосовується американськими підприємцями, то він обчислюється як відношення прибутку до об'єму чистих продаж (який представляє собою виручку від реалізації продукції, взяту за мінусом витрат через некондиційність, нестандартність продукції).
Говорячи про урожайність (яка за традиційною методикою обчислюється в центнерах винограду з 1 га), слід вказати, що в Німеччині та деяких інших європейських країнах її розраховують по виходу вина з 1 га плодоносних насаджень (цей показник у Німеччині у 1999 році становив в середньому 121,2 гл/га, що при виході виноматеріалів з 1 т винограду 68 дал відповідає урожайності у 178,2 ц/га) [218]. Вимірювання урожайності кількістю одержаних з винограду виноматеріалів або вин заслуговує уваги і може бути застосовано і в нашій країні. При цьому враховуючи, що рівень урожайності насаджень значною мірою залежить від якості земель, на яких вони вирощуються, її доцільно обчислювати у розрахунку на 1 га сумірної площі. Остання визначається шляхом помноження фактичної площі виноградників на коефіцієнт бальної оцінки земель, який розраховується як співвідношення бальної оцінки аналізованих і базових (наприклад, у середньому по району) земель.
Потребує уточнення і методика обчислення розмірів прибутку та рентабельності по окремих видах продукції, у тому числі і винограду, виноматеріалів, вину. Прибуток у формі №7-АПК річного звіту зараз береться як різниця між грошовою виручкою від реалізації і собівартістю проданої продукції. Між тим згідно зі змінами у бухгалтерському обліку 2000 р. собівартість реалізованої продукції не включає в себе такі важливі елементи як адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. У результаті, з одного боку, собівартість виявляється заниженою, прибуток же - завищеним (тобто обидва вони, по суті, не відображають дійсного стану справ в аналізованій галузі), а з другого - розміри цих показників за 2000 р. становляться непорівняльними з попередніми роками.
Для досягнення порівняльності прибутків і рентабельності по роках, на нашу думку, до складу собівартості реалізованої продукції 2000 р. доцільно додати адміністративні, збутові і інші операційні витрати. При цьому розподіл адміністративних і інших операційних витрат по видах продукції для спрощення розрахунків здійснювати пропорційно їх собівартості.
Врахування вказаних корегувань при визначенні прибутку і собівартості реалізованої продукції дозволить більш правильно розраховувати і рентабельність по видах продукції.
За запропонованою методикою доцільно розраховувати показники доходності виробництва окремого виду не тільки сільськогосподарської, а і промислової продукції (виноматеріалів, вин тощо). Але при цьому з прибутку доцільно виключати і акцизний збір.
Уявлення про різницю у показниках доходності виноградарства по Миколаївсадвинпрому в цілому за 2000 р. надає табл. 2.1.
Порівняння показників прибутку на 1 ц і 1 га рентабельності по двох наведених варіантах розрахунку показує, що в їх розмірах є велика різниця. Якщо, наприклад, за першим з варіантів прибуток на 1 га виноградників складає 891,3 грн., то за другим - 178,2 грн., тобто у 5 разів менше. Рентабельність по цих варіантах дорівнює відповідно 53,5 і 19,9% (звичайно ж в окремих господарствах різниця може бути меншою).
Такі суттєві коливання у розмірах аналізованих показників розкривають, чому саме навіть при порівняно високій рентабельності господарства не мають коштів для здійснення не тільки розширеного, а і простого відтворення. В цих умовах підприємства не можуть ефективно функціонувати. Врахову
- Київ+380960830922